Зустріч людства з Богом і зими з весною: Що треба знати про Стрітення Господнє і традиції його святкування

Стрітення Господнє - свято, в якому переплелися біблійні легенди та язичницькі вірування. Розповідаємо, як його історія виникнення вплинула на традиції святкування

112.ua

Християни східного обряду сьогодні, 15 лютого, відзначають Стрітення Господнє, або Принесення до Храму - велике двунадесяте (тобто одне з дванадцяти найважливіших) церковне свято, що символізує не тільки зустріч старця Симеона і пророчиці Анни з немовлям Ісусом, а й зустріч людства з Богом.

Історія свята

Уперше Стрітення Господнє з'явилося в богослужбовому календарі церкви в IV столітті. Однак спочатку воно сприймалося не як самостійне свято, а як день, що завершує 40-денний цикл після свята Богоявлення.

Як окреме свято Принесення у Храм почали відзначати лише в VI столітті при імператорі Юстиніані.

Пов'язане воно з днем, коли, будучи ще немовлям, Ісус Христос зустрівся із праведним старцем Симеоном та пророчицею Анною:

За старозавітним звичаєм, на 40-й день після народження Йосиф і Марія принесли свого первістка до Єрусалимського храму, щоб присвятити його Богу.

Там Ісуса, згідно з Євангелієм, зустрів 360-літній старець Симеон, якому було провіщено, що він не помре, поки не побачить Спасителя роду людського, Який з'явився на світ.

З відкритих джерел



Взявши на руки Ісуса, Симеон Богоприємець заявив, що цей малюк стане тим самим Спасителем. Таким чином, Стрітення, або Принесення до Храму, вважають знаковою зустріччю Старого і Нового Завіту і знайомством людства з новим Месією.

Також у храмі до Марії та її сина підійшла 84-річна вдова, яку всі називали Анна-пророчиця. Поглянувши на малюка, старенька так само впізнала в ньому Сина Божого і майбутнього Спасителя.

Зазначимо, що закон, описаний у Старому Завіті, постановляв, що жінка, яка народила хлопчика, 40 днів (а дівчинку - 80 днів) була ритуально нечистою. 

Після того, як мине цей час, для очищення кожна мати мала принести до храму однорічне ягня для жертви на знак визнання над собою найвищої Божої влади і подяки та голуба або горлицю як жертву очищення від гріхів.

Якщо ж жінка бідна і не може купити ягня, то вона могла принести тільки дві горлиці.

Згідно з цим законом, з часу визволення євреїв з єгипетського полону також кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження.

Марія в покорі виконала ці приписи закону: принесла із чоловіком сина і двох горлиць. Потім вони всі разом вирушили до Назарета. 

Особливості богослужіння

Стрітення належить до Господніх свят, присвячених безпосередньо Христу, але за своїм богослужебним змістом воно виключно є близьким до Богородичних свят. Тому богослужбові особливості Принесення до Храму притаманні Богородичному святу з елементами Господнього свята, зокрема, на Літургії антифони образотворчі, але є вхідний стих: "Спасіння Своє Господь виявив, перед очима народів відкрив Свою правду".

З відкритих джерел

На іконі свята зображення Христа і Матері Божої є рівними за своєю значущістю: немовля Спаситель, який сидить на руках Симеона Богоприємця, котрий бере на руки Спасителя та є ніби старим світом, що наповнюється Божеством, і Матір Божа, яка вийшла на хресний шлях — віддання Свого Сина на порятунок світу. 

Важливо: якщо Стрітення випадає на понеділок першої седмиці Великого посту, що трапляється дуже рідко, святкове богослужіння, за церковним статутом, переносять на попередній день.

Також у свято церквою прийнято освячувати свічки і роздавати їх віруючим.

Народні традиції та обряди

Стародавні слов'яни цього дня також відзначали зустріч зими з весною. Вважалося, що 15 лютого - єдиний час за зимовий період, коли можна почути грім. Звідси й інші назви свята - Зимобор і Громниці.

Люди за традицією на Стрітення співали язичницьких пісень-замовлянь на тепло і гарне літо, розпалювали величезні багаття біля доріг і ворожили.

З відкритих джерел



До речі, маніпуляції з вогнем із прийняттям християнства трансформувалися в освячення свічок, які називали громовими, або громницями. Освячували їх у церкві після освячення води, там само запалювали, а після несли до будинку.

Зберігали громові свічки на покуті або ж вплітали в дідухи. За повір'ями, вони мають виняткову силу та оберігають оселю від бурі, зливи чи смерчу, поле - від вітролому чи граду, а членів родини - від злого ока та хвороб.

Яка б не траплялася в сім'ї подія — радісна чи сумна — запрошували священика, який служив молебень і запалював свічку. Втім, вона не згоряла до кінця. Навпаки, її періодично відновлювали - нарощували і користувалися цим вогнем тільки в найбільш важливих випадках.

Запалювали такі свічки, зокрема: коли приходили з церкви в день Стрітення (щоб весняна повінь не пошкодила посіви, а мороз не побив дерева), коли над оселею гуляє страшна негода, коли виникали труднощі при пологах, коли в селі пожежа або катаклізм, коли людину схопить "чорна хвороба" (епілепсія), коли людина помирала (щоб дати спокійно перейти їй до іншого світу).

Як уже було згадано, також цього дня здавна було прийнято святити воду. Стрітенську воду збирали з бурульок і додавали до звичайної води.

За повір'ями, така вода є цілющою: лікує рани і внутрішні захворювання, рятує від злого ока, відьми, вовкулака. Нею кропили вояків перед боєм та чумаків перед походом, пасічники окроплювали нею вулики на початку сезону, а господарі - худобу під час першого вигону на пасовище.

Прикмети і забобони

Крім того, зі Стрітенням пов'язано чимало прикмет. Так, наприклад, наші предки вірили, якщо на Стрітення з даху вода капає, то зима ще довго буде. Якщо цього дня сонце, то варто очікувати суворих морозів. А от снігопад віщував дощову весну, ясний захід сонця – припинення сильних морозів, ясна і тиха погода – гарний урожай.

З відкритих джерел



Є і фінансові прикмети на Стрітення. Зокрема, у це свято не прийнято класти гроші на кухонний стіл, оскільки вважалося, що будинок може залишити удача.

Також доволі часто цього дня ворожили, виставляючи тарілку із зерном на ніч на подвір’ї. Так, якщо вранці буде роса – це на врожай, нема роси - погана ознака.

Крім того, на Стрітення були і свої заборони. Наприклад, не можна сумувати, тому що це радісне свято, коли прийнято веселитися; сваритися, адже лайка в будь-церковне свято може призвести до великих неприємностей; вирушати в далеку дорогу, оскільки погода може бути мінливою.

Також суворо заборонялося працювати, щоб мирські справи не відволікали від духовного. Винятками були тільки готування їжі, догляд за худобою/домашніми тваринами і клопоти на благо інших людей.

При цьому важливо, що особливо категорично наші предки ставилися до водних промислів. Небезпечними вважали всі дії з водою: під забороною були прання і навіть банення.

Щодо останньої заборони, то тут варто пояснити, що в давнину банення на свята заборонялося тому, що для цього треба було спочатку попрацювати: наколоти дров, наносити води тощо. А от сучасні люди, які хочуть прийняти душ цього дня, цілком можуть це зробити, не боячись порушення заборони.

Водночас найпозитивнішим заняттям на Стрітення вважали відвідування церкви. Якщо людина не могла відстояти все урочисте богослужіння, то треба було зайти і хоча б поставити свічку та помолитися.

Джерело: 112.ua

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>