Загострення сирійського конфлікту: Чому дипломатія зайшла в глухий кут

Президент США Дональд Трамп пригрозив Дамаску і його союзникам ракетним ударом. І це зовсім не схоже на жарт – до берегів країни підтягують військову техніку, а на її території в повну бойову готовність приводять війська. Чому ж дипломатія в "сирійському питанні" зайшла в глухий кут? Пояснюємо

Rueters

Сирія знову стала головною темою для обговорення на міжнародній арені. Сталося це після того, як весь світ облетіло повідомлення про чергову хімічну атаку (цього разу в Думі, передмісті Дамаска) і фотографії дітей, що плачуть, у кисневих масках.

Винним в десятках нових смертей мирних жителів вважають уряд нинішнього президента країни Башара Асада, хоча Організація із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) поки ще не надала своїх висновків стосовно того, що сталося в Думі.

Проте зараз вже більше занепокоєння викликає не стільки сам факт жахливого злочину проти місцевого населення, скільки можливість подальшої ескалації конфлікту і продовження страждань сирійського народу, адже після провалу низки резолюцій щодо Сирії в Раді безпеки ООН президент США Дональд Трамп пригрозив Дамаску і його союзникам ракетним ударом.

І це зовсім не схоже на жарт – до берегів країни підтягують військову техніку, а на її території в повну бойову готовність приводять війська.

Новини за темою: Чи буде війна? Як РФ і США обмінюються погрозами і стягують сили до берегів Сирії

Експерти стверджують, що нинішня реакція США буде значно потужнішою, ніж торішня, коли у відповідь на хіматаку в селі Дейр-ез-Зорі американські силовики знищили "томагавками" авіабазу Еш-Шайрат, і торкнеться військових об'єктів як на сході, так і на заході держави.

Чому ж дипломатія в "сирійському питанні" зайшла в глухий кут?

Коротко про історію конфлікту

До початку запеклих боїв на території Сирії багато місцевих жителів скаржилися на високий рівень безробіття, корупцію серед чиновників та відсутність політичних свобод.

У березні 2011 року з вуст підлітків, натхнених "арабською весною" в сусідніх країнах, пролунали антиурядові гасла, за що їх було заарештовано силами безпеки.

Rueters

Це стало приводом для початку масових протестів по всій країні, які також жорстко придушувалися урядовими силами, в тому числі шляхом застосування зброї.

Влітку того ж року взяли зброю в руки й опозиційні сили.

До 2012 року конфлікт переріс у щось більше, ніж протистояння між урядом та опозицією. Він став міжконфесійним: сунітська мусульманська більшість виступила проти алавітів - меншини, яка контролювала країну. У конфлікт втрутилися інші країни.

Між тим за сім років військових дій у Сирії загинуло понад 400 тис. осіб, 5 млн стали біженцями, щонайменше 12 млн (половина населення країни) змушені були залишити свої будинки.

Хто є хто на сирійській арені

Зараз Сирія - сплетіння інтересів багатьох груп і країн. Настільки багатьох, що іноді стає не зовсім зрозуміло, хто кого підтримує, з ким воює і чому.

Сторони конфлікту

Режим Асада – намагається придушити сили опозиції і виступає проти її союзників, діє через сирійську армію, його підтримують Росія та Іран.

Президент Сирії Башар Асад і президент РФ Володимир Путін Rueters

"Вільна сирійська армія" - хоче повалити режим Асада, складається з понад 60 опозиційних груп, її підтримують США, Франція, Британія та інші західні країни, а також Туреччина і монархії Перської затоки.

"Джебхат ан-Нусра" - сирійське крило "Аль-Каїди", виступає проти режиму Асада і хоче створити в Сирії державу на основі шаріату.

Курди - одна з найбільш боєздатних груп, яку підтримує Захід. Нейтральна до Асада, але хоче створити курдську автономію в Сирії – Рожаву.

Основні регіональні гравці

Туреччина - хоче запобігти створенню курдської автономії в Сирії, домогтися встановлення поміркованого ісламістського режиму в Дамаску і стримати вплив Ірану.

"Хезболла" - воєнізована ліванська шиїтська організація; рішення щодо безпосередньої участі в сирійському конфлікті ухвалила під впливом Ірану.

Ізраїль - офіційно тримається осторонь війни в Сирії, але Тель-Авів стурбований активністю "Хезболли" та Ірану в регіоні.

Саудівська Аравія – виступає проти режиму Асада, розглядаючи війну в Сирії як можливість перебудувати архітектуру Близького Сходу і змінити розстановку сил у регіоні.

Катар - зацікавлений у поваленні режиму Асада через бажання прокласти газопровід через Сирію до Європи.

"Ісламська держава" - створена на основі іракської "Аль-Каїди", хоче створити сунітську ісламську державу на території Іраку, Сирії, Лівану, Ізраїлю, Палестини.

Важливо, що останнім часом також заговорили про проксі-конфлікт між США і Росією, мовляв, Вашингтон і Москва використовують Сирію, щоб помститися один одному.

Підживлення військових дій та їх регуляція

Військова, фінансова та політична підтримка ззовні режиму Асада або опозиції прямо впливає на тривалість та ескалацію конфлікту в Сирії. Крім цього, закордонні гравці доповнюють і підсилюють міжрелігійні конфлікти в регіоні.

Але важливо відзначити, що вони ж їх і регулюють вже не перший рік. При цьому в хід ідуть як двосторонні/тристоронні переговори між державами, так і обговорення на полях Ради безпеки ООН.

Радбез ООН. Архівне фото. Фокус

Наприклад, одним з останніх рішень Ради безпеки ООН було ухвалення 24 лютого резолюції щодо тимчасового припинення вогню в Сирії на термін у 30 днів для доставки гуманітарної допомоги та евакуації поранених зі Східної Гути. "Режим тиші" не поширювався на військові операції щодо "Ісламської держави", "Аль-Каїди" і "Фронт ан-Нусрі".

Прикладом двох/тристоронніх домовленостей може бути нещодавнє спільне рішення Туреччини, Ірану та Росії щодо прискорення стабілізації ситуації в Сирії. Багато експертів вважають, що зараз саме ці країни впливають на позицію Башара Асада, оскільки іноді їхні заяви йдуть попереду рішень сирійської влади і стають віщими.

Чому зараз дипломатія зайшла в глухий кут

У зв'язку з тривожними повідомленнями із Сирії, як і до цього, було екстрено скликано дводенне засідання Радбезу ООН. Його ініціаторами виступили дев'ять членів організації: Велика Британія, Франція, США, Польща, Нідерланди, Швеція, Кувейт, Перу і Кот-д'Івуар.

Головним підсумком обговорень мало стати вироблення спільної позиції держав до події та ухвалення резолюції щодо розслідування хімічних атак у Сирії. Таких документів було декілька – американський та російський.

Першим на голосування було винесено американський проект резолюції щодо заснування нового механізму розслідування хімічних атак у Сирії. Він передбачав створення незалежного механізму розслідування хімічних атак у Сирії, обов'язковий доступ гуманітарних організацій і слідчих до місця ймовірної хімічної атаки в Думі, при цьому останні мали провести повне і незалежне розслідування події, з'ясувати, чи був факт хіматаки, і якщо так, то які саме речовини було застосовано, хто стояв за організацією нападу та опублікувати результати розслідування.

За ухвалення документа було віддано 12 голосів, два голоси - проти і одна делегація утрималася. Однак проект резолюції все ж не було ухвалено, тому що серед противників документа виявився один із постійних членів Ради безпеки ООН - Росія.

Василь Небензя призначений постійним представником РФ при ООН kommersant.ru

Постпред Росії в ООН Василь Небензя зазначив, що пропозиція США є ще одним кроком до міжнародної конфронтації, а сама резолюція - анархія і спроба маніпуляції.

За його словами, Вашингтон призначив винних ще до розслідування і не бажає вірити в те, що в Думі немає слідів хіматаки (на цьому наполягають Сирія і Росія). Його головна мета – знайти аргумент для силового розв`язання конфлікту.

Далі Радбез ООН голосував за російські резолюції щодо Сирії. Перша ініціатива передбачала закладення механізму ООН з розслідування хімічних атак у Сирії. Згідно з нею, бойові дії має бути зупинено, на місце допущено слідчих, відібраних російською стороною, також має бути створено незалежний механізм розслідування.

Друга стосувалася відрядження місії Організації із заборони хімічної зброї на місце інциденту в Думі для проведення розслідування. У ній містилася вимога до всіх сторін конфлікту надати вільний доступ експертам ОЗХЗ до місця інциденту.

Жоден із запропонованих Росією документів не знайшов достатньої підтримки. Наприклад, Британія заявила, що не може голосувати за російський проект, оскільки він не забезпечує проведення розслідування того, хто несе відповідальність за хіматаку в Думі, а США проти російської резолюції, оскільки Москва спочатку висловлювала сумніви в тому, що атака в Думі мала місце.

Іншими словами, Радбез ООН поділився на тих, хто вірить у те, що хіматака в Думі мала місце і вимагає вжиття заходів, і тих, хто вважає це вигадкою заради ескалації конфлікту.

Ще до засідання Радбезу ООН президент США Дональд Трамп анонсував, що ціна за злодіяння в Сирії буде високою, а на самому засіданні постпред США в ООН Ніккі Гейлі уточнила, що Вашингтон має намір відповісти на хіматаку в регіоні незалежно від рішення решти світу.

Чи була хіматака в Думі і хто за нею стоїть

Точної відповіді на запитання, що насправді сталося в передмісті Дамаска, немає.

Організація із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) повідомила, що спеціальна комісія збирає інформацію з усіх доступних джерел щодо ймовірних хімічних атак у Східній Гуті, але єдиний спосіб підтвердити ці повідомлення - провести відповідні лабораторні аналізи.

Reuters

Такої можливості організація не має, оскільки від початку березня міжнародні гуманітарні групи не можуть домогтися отримання дозволу на в'їзд до Думи.

Тобто взаємні звинувачення міжнародних супротивників і прихильників режиму Асада можуть рівною мірою виявитися як правдою, так і вигадкою.

Між тим, за даними Всесвітньої організація охорони здоров'я, внаслідок атаки в Думі загинуло 70 людей, ще близько півтисячі постраждали.

Новини за темою: Хіматака і ракетний удар: 112 слів про останні події в Сирії

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів