banner banner banner

Від запалення фаєрів до відставки прем'єра: Як відбувалася "Оксамитова революція" у Вірменії

Протестувальники на вулицях Вірменії домоглися свого: новообраний прем'єр країни Серж Саргсян подав у відставку, визнавши свою помилку. Як відбувалися протести? Згадуємо в питаннях і відповідях

journalist.today

Вірменія проживає одну із, можливо, найскладніших сторінок у своїй новітній історії: другий тиждень у країні відбуваються протести, які з минулого понеділка супроводжуються масовими заворушеннями, зіткненнями з поліцією і, звісно, затриманнями. Сьогодні ми можемо стверджувати, що це вже щось більше, ніж просто вираження громадської позиції вірмен, – це початок революції.

Коли почалися протести

Перші протестні нотки у Вірменії пролунали 11 квітня. Тоді представники опозиційного блоку партій "Елк" запалили фаєри в залі засідань парламенту на знак неприйняття призначення колишнього президента країни Сержа Саргсяна прем'єр-міністром.

А вже наступного дня, 12 квітня, під гаслом "Зроби крок - відкинь Сержа" на вулиці почали виходити люди. Зокрема, вони перекрили одну з головних вулиць Єревана - проспект Маштоца: розбили в її центрі намет, а потім кілька мітингувальників лягли на дорожнє полотно, перекривши автомобільний рух.

Хто такий Серж Саргсян

У біографії цієї людини цікавим є все. Він народився в 1954 році в місті Степанакерті Нагірно-Карабахської автономної області Азербайджанської РСР.

"ТАСС"

Здобув філологічну освіту, відслужив в армії два роки, пішов працювати слюсарем на завод, а потім в його житті з'явилася комуністична партія, і завод змінили посади у стінах Степанакертського міськкому.

На початку 90-х Саргсян увійшов як депутат до Верховної ради Вірменії, потім йому довірили посаду міністра оборони країни.

До речі, саме в цей період було досягнуто угоду з Нагорним Карабахом і Азербайджаном про припинення вогню.

До 2007 року він фактично постійно керував військовим відомством країни чи був при раді національної безпеки, потім Республіканська партія принесла йому прем'єрське крісло, а через короткий час - крісло глави держави.

Звісно, до президента Росії Володимира Путіна, який біля керма федерації вже 18 років, Саргсяну далеко, проте він керував Вірменією два (максимально допустимих) терміни поспіль. Тобто 10 років – з 2008 до 2018 року.

Чому люди протестують

Приводом для масових протестів у Вірменії стало висунення екс-президента Саргсяна на пост прем'єр-міністра, після того як він, будучи на посаді глави держави, шляхом маніпуляцій змінив Конституцію, передавши владу прем'єр-міністру.

Справа в тому, що виступаючи з цією ініціативою, Саргсян обіцяв, що не буде висуватися ані в президенти, ані в прем'єр-міністри, щоб ніхто не сумнівався, що він ці реформи робить заради демократії, свободи та ін. Йому повірили. Але обіцянку було порушено.

Опозиція переконана, що Саргсян використовував риторику про демократію і свободу, щоб обійти чинне на той час законодавство і керувати країною ще довгі роки. А ось саме його подальше керівництво викликає у людей побоювання, оскільки владу часто звинувачували в корупції, країна перебуває у складному соціально-економічному положенні, фіксують високі темпи міграції та порушення прав людини.

Які вимоги

journalist.today

Вимога у протестувальників на вулицях Вірменії з плином часу змінювалася, але суть її залишалася незмінною – не допустити Саргсяна до влади. Так, спершу люди закликали парламент не призначати екс-президента прем'єр-міністром країни, а коли це було зроблено, то вимагали його відставки.

Як розвивалися події

Після невдоволення в будівлі парламенту з боку представників опозиційного блоку партій "Елк" на вулицях столиці Вірменії Єревані аж до 16 квітня відбувалися мирні акції протесту з перекриттям вулиць, але потім почалися масові заворушення. Зокрема, 16 квітня протестувальники на чолі з опозиційним депутатом від блоку "Елк" Ніколом Пашиняном, лідером протесту, спробували прорватися крізь поліцейський кордон до будівлі Національних зборів (вищий законодавчий орган країни), щоб зірвати призначення Саргсяна прем'єром.

Унаслідок зіткнення з поліцією 33 демонстранти постраждали, а до єреванського медичного центру з осколковими пораненнями різної тяжкості було доставлено трьох силовиків і самого депутата Пашиняна.

Невдовзі після цього поліція простягнула колючий дріт і застосувала проти протестувальників шумові гранати і сльозогінний газ, а Саргсяна призначили керівником уряду.

"Прийняття мною посади прем'єр-міністра було обумовлено однією ясною обставиною: у цьому геополітично складному регіоні і в період, сповнений викликів, що дедалі частіше виникають, ми зобов'язані гарантувати безпечний розвиток країни і продовжити спрямовані на гідне розв`язання арцахської проблеми (проблеми Карабаху) зусилля", - зазначив Саргсян.

journalist.today

Наступного дня  в країні почалася так звана "Оксамитова революція", яка фактично до 22 квітня супроводжувалася сутичками з поліцією і затриманнями. Люди проводили марші, блокуючи рух транспорту, пікетували урядові будівлі.

У вихідні з'явилася надія, що між владою та опозицією буде знайдено компроміс. Новообраний президент Вірменії Армен Саркісян ініціював переговори між прем'єр-міністром Саргсяном і натхненником протестів Ніколом Пашиняном. Але діалог не заладився: Пашинян запропонував Саргсяну піти у відставку, той відповів, що це шантаж, і на цьому зустріч було закінчено.

Відразу після неї ситуація загострилася: поліція заговорила про розгін протестувальників, і це було виконано. Для розгону демонстрантів правоохоронці застосували силу і спецзасоби, затримавши понад 230 осіб, у тому числі самого Нікола Пашиняна, а також його соратників: Сасуна Мікаеляна і Арарата Мірзояна – також депутатів вірменського парламенту. Але якщо досі більшість затриманих відпускали після приводу до поліції, то депутати, незважаючи на недоторканність, з дільниці так і не вийшли.

Згодом прокуратура повідомила, що політиків затримали свідомо, з метою припинення злочину, за підозрою "в навмисній організації та проведенні зборів з порушенням встановленого законом порядку".

Що відомо про натхненника протестів

Нікол Пашинян народився в Іджевані Вірменської РСР. За освітою журналіст, починав свою трудову діяльність з посади кореспондента в газеті "Дпрутюн", потім співпрацював з виданнями "Лрагир", "Лрагир-ор", "Молорак" та ін.

Нікол Пашинян Sputnik Вірменія

Великою політикою Пашинян зацікавився на початку 2000-х.

Після заворушень 1-2 березня 2008 року в Єревані його було оголошено в розшук. Через рік здався владі і був засуджений на 7 років за звинуваченням в організації масових заворушень. Пізніше суд вдвічі скоротив йому термін, а в травні 2011 року він вийшов на свободу за амністією на честь 20-річчя незалежності Вірменії.

З 2012 року Пашинян є депутатом парламенту Вірменії, його обрали за пропорційною виборчою системою від партійного блоку "Вірменський національний конгрес".

Торік балотувався на посаду мера Єревана, але посів друге місце, набравши 21% голосів.

Реакція міжнародного співтовариства

У зв'язку з ескалацією ситуації у Вірменії відразу висловило свою стурбованість посольство США, а Євросоюз через акредитованих в Єревані послів закликав владу проявляти стриманість і знайти термінове вирішення кризи шляхом переговорів.

Як стверджує в статті для "Європейської правди" екс-посол України у Вірменії Олександр Божко, тривога західних партнерів держави є цілком зрозумілою. "Нова спроба силового придушення протестів буде свідчити про дрейф Вірменії в бік авторитаризму. А ще це означатиме порушення тих зобов'язань, які вірменська влада взяла на себе зовсім нещодавно, підписавши з ЄС Угоду про всеосяжне і розширене партнерство", - зазначив дипломат.

Крім цього, дії влади засудили вірменські політики.

Яка ситуація у Вірменії зараз

Після затримання лідера парламентської фракції "Елк" Пашиняна на акцію протесту з новими силами вийшла рекордна кількість учасників. До мітингувальників приєдналися люди у військовій формі. Як зазначають місцеві ЗМІ, серед них як учасники Квітневої війни 2016 року у Карабаху, так і миротворці-контрактники.

Схоже, це вразило владу: спочатку з ізолятора тимчасового тримання випустили Пашиняна та його колег, а потім прем'єр-міністр Саргстян подав у відставку.

"Як глава країни, я звертаюся востаннє. Нікол Пашинян мав рацію. Я помилився. Ця ситуація має кілька рішень, але я не піду на додне з них. Це не моє. Я залишаю посаду глави держави - прем'єр-міністра Вірменії. Я виконую вашу вимогу. Миру, гармонії та логіки нашій країні", - зазначив Саргсян у своєму зверненні до народу.

Цю заяву десятки тисяч людей, які сьогодні вранці вийшли на протест, зустріли на площі Республіки, де о 19:00 планували нову акцію, і почалися народні гуляння.

Як зазначають місцеві СМИЮ, люди в усьому Єревану роз'їжджають на автомобілях і сигналять, в магазинах масово скуповують шампанське, на вулицях панує дух веселощів, всі вітають один одного.

"Ти переміг, гордий громадянине Республіки Вірменія. І цю перемогу ніхто не може у тебе відібрати. Вітаю, народе, що переміг",- написав на своїй сторінці у Facebook Пашинян.

А які могли бути варіанти

Влада могла не дослухатися до голосу народу і заяв Заходу та застосувати силову практику, до якої вдавалася раніше.

В Єревані досі пам'ятають про події 1 березня 2008 року. Тоді під час спроби опозиційних сил перешкодити першому президентству Сержа Саргсяна загинуло восьмеро демонстрантів і двоє військовиків.

Сценарій міг бути таким же, оскільки затримання лідерів опозиції не збавило запалу протестувальників, а ще більше їх розлютило, протест міг охопити всю країну.

З новими вбивствами країна ризикувала бути відкинутою на десятиріччя назад у суспільному розвитку.

Джерело: 112.ua
Loading...


Новини за темою

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>