Теорія і практика узаконеного насильства: Що важливо пам'ятати про "червоний терор"

Україна сьогодні, 5 вересня, вшановує пам'ять жертв "червоного терору". Підсумовуємо головне, що варто знати про цю сторінку в історії

Открытый источник

Знімали скальпи, здирали шкіру, розпинали і забивали до смерті… І це лише короткий список звірств, які дозволяли з початку Громадянської війни більшовики, зокрема на території сучасної України.

Особливо гірко те, що всі вони мали офіційний державний характер - були продиктовані так званими Декретом "про червоний терор", ухваленим Раднаркомом 5 вересня 1918 року.

Сьогодні з дня початку цих трагічних подій нашої історії виповнюється 100 років, і Україна вшановує пам'ять всіх загиблих унаслідок репресивної політики комуністичного режиму, списки яких досі поповнюються все новими і новими іменами.

"Червоний терор" у відповідь на "білий терор": Чим більшовики виправдовували свої дії

Терор і насильство, включаючи масову конфіскацію (простими словами – "крадіжку") приватної власності, арешти, розстріли, примусові роботи, відправлення на фронт, організацію голоду тощо, широко застосовувалися в Радянській Росії під керівництвом В. І. Ульянова (Леніна) відразу після захоплення більшовиками влади восени 1917 року.

Але, варто зазначити, що необхідність застосування подібних дій для одержання й утримання влади Ленін обґрунтовував у своїх працях задовго до цього. Наприклад, він писав:

“Диктатура означає — прийміть це раз і назавжди до відома, панове кадети, — необмежену, що спирається на силу, а не на закон, владу”.

З ухваленням 5 вересня 1918 року Декрету "про червоний терор" насильство стало офіційною політикою Радянської Росії.

Открытый источник

Згідно з документом, "червоний терор" було спрямовано на боротьбу з контрреволюцією, спекуляцією і злочинами за посадою шляхом ізолювання "класових ворогів" у концентраційних таборах і фізичного знищення всіх осіб, причетних до білогвардійських організацій, змов і заколотів.

Протягом десятиліть радянська історіографія культивувала тільки одну версію: "червоний терор" більшовики запровадили у відповідь на "білий терор". Мовляв, легітимація державного насильства була цілком обґрунтованою - 30 серпня 1918 року було скоєно замах на Леніна й убито голову Петроградської НК Мойсея Урицького.

Открытый источник

Але сьогодні, історики стверджують, що від дій більшовиків роками страждали переважно люди, що не мали жодного відношення до партії лівих соціалістів-революціонерів. За будь-яку акцію, спрямовану проти більшовицького режиму, або навіть за поразки Червоної армії на фронті карали офіційно санкціонованим розстрілом сотні невинних людей. Пригнічуючи антибільшовицькі повстання, каральні загони знищували цілі села, вбивали дітей і жінок.

Тобто комуністичний режим від початку будувався на політиці придушення, залякування і деморалізації.

Саджали на палю, знімали шкіру, закидали камінням: Як діяв "червоний терор"

"Червоний терор" був випробуваний спершу в Москві і Пітері, а потім, подібно до чуми або холери, поширився і на "братські" республіки, в тому числі й Україну. Зокрема на території нашої країни "червоний терор" почався в січні 1918 року з вторгнення загонів Михайла Муравйова до Києва. Тоді червоногвардійці влаштували в місті масову різанину. За різними підрахунками, її жертвами стали від 2 до 3 тис. осіб.

Варто відзначити, що жертвами більшовиків були не лише громадяни, які займали більш-менш високе становище в суспільстві - професори, лікарі, інженери, партійні лідери, колишні чиновники, генерали, вищі духовні особи, представники купецтва й аристократії, але і прості ремісники та селяни.

Харків. Розкопки братської могили з жертвами червоного терору Открытый источник

При цьому дії червоногвардійців в Україні відрізнялися особливою жорстокістю. Наприклад, Харківська НК використовувала скальпування і "зняття рукавичок з кистей рук", у Полтаві і Кременчуці священнослужителів саджали на палю. У Катеринославі застосовували розп'яття і побиття камінням, в Одесі офіцерів розривали навпіл колесами лебідок, або опускали по черзі в казан з окропом і в море.

Тіла заручників, знайдені в херсонській ЧК в підвалі будинку Тюльпанова Открытый источник

Офіційно "червоний терор" було припинено 6 листопада 1918 року, проте насправді він тривав і надалі, досягнувши свого апогею в тридцятих роках, за що й отримав назву "великого".

Донині точну кількість жертв репресивної політики комуністичного режиму не названо. Різні історики називають різні цифри. Вважається, що лише протягом 1918-1919 років було знищено від 50 тис. до 1,7 млн осіб.

Ні розвагам: Як Україна вшановує пам'ять загиблих від "червоного терору"

Дата ухвалення Декрету "про червоний терор", яким було визнано обґрунтованими звірства більшовиків під час Громадянської війни, в Україні вважається пам'ятною. Вона була затверджена постановою Верховної Ради України від 8 лютого 2018 року.

"Відзначити на державному рівні в 2018 році пам'ятні дати та ювілеї згідно з додатком... 100 років з дня початку "червоного терору" - злочинної репресивної політики комуністичного режиму (05.09.1918)", - йдеться в ньому.

Так, сьогодні, 5 вересня, всі телеканали і радіостанції зобов'язалися не транслювати розважальні програми і вшанувати в ефірі хвилиною мовчання жертв "червоного терору". На екранах телевізорів громадяни можуть помітити свічки пам'яті.

Хвилина мовчання на честь 100-річчя з дня початку "Червоного терору". 05.09.2018 112.ua

Крім цього, громадськості було запропоновано низку тематичних сюжетів, фільмів і програм.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів