Свято, пам'ятний день чи будень: Як ставиться до Дня Перемоги Європа

Україна знаходиться між двох традицій відзначення Дня перемоги над нацизмом: одна з них ще не встигла повноцінно прижитися, а інша - повністю стертися. Розповідаємо, як із цим питанням у решті європейського світу

Україна сьогодні, 9 травня, відзначає День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Це свято прийшло на зміну радянському Дню Перемоги, котре де-юре відзначалося у нашій країні до 2015 року, а де-факто втратило своє радянське обличчя ще раніше.

Тепер українці не святкують річницю закінчення Великої Вітчизняної війни, як росіяни, із військовими парадами, салютами та культом тодішніх радянських воєначальників, головною ідеєю яких було показати військову міць, а із сумом згадують загиблих співвітчизників у ході всієї Другої світової війни, покладають квіти до їхніх могил та пам'ятних знаків.

Причому вказані заходи починаються напередодні, 8 травня, що віднедавна офіційно вважається Днем пам'яті та примирення.

Головним символом врочистостей є квітка червоного маку — загальноприйнятий у світі символ відзначення пам'ятних днів Другої світової війни, а гаслом "1939-1945. Пам'ятаємо. Перемагаємо".

Комуністична символіка (червоні прапори із гербом СССР, георгіївські стрічки, тощо) була законодавчо заборонена на рівні із нацистською, оскільки Радянський Союз вважається також винуватцем розв'язання Другої світової війни і страшних злочинів, котрі вона породила на території нашої країни.

Втім, час від часу у деяких регіонах все ж окремі громадяни нехтують законом та вдаються до попередньої моделі відзначення 9 Травня, через що виникають конфлікти. Наприклад, минулого року між проросійськи та проукраїнськи налаштованими учасниками мітингів відбувалися протистояння у Запоріжжі, Харкові, Одесі, Дніпрі та Києві.

Виникає питання: а як же відзначають День перемоги над нацизмом Другій світовій війні у решті європейського світу? Це свято на зразок радянського чи пам'ятні заходи схожі на нову українську традицію відзначення 9 травня? Насправді однозначної відповіді на це питання немає.

"Стара" Європа

У західноєвропейських країнах День перемоги відзначають здебільшого 8 травня у зв'язку із точною датою підписання Акта капітуляції Німеччини у передмісті Берліна. Хоча, наприклад, у Великій Британії певні заходи можуть відбуватися і 9 травня. Втім, тамтешні урочистості радше шана пам'яті, аніж дійсно святкування.

Фактично як свято день капітуляції Німеччини відзначався США та країнами Старої Європи лише раз – 8 травня 1945 року.

Наприклад, вчора у Франції річницю закінчення Другої світової війни відзначали без помпезних парадів: у столиці президент Емануель Макрон поклав квіти до пам'ятника генералу Шарлю де Голлю, опісля піднявся Єлисейськими полями, де розпалив вогонь на могилі Невідомого солдата, привітав присутніх ветеранів та знову поклав квіти пам'яті.

Тим часом депутати французьких районів поїхали до своїх мерій, де також взяли участь у подібних пам'ятних урочистостях.

Сьогодні французи, як і решта західноєвропейських країн, святкує День Європи. На відміну від попереднього дня, це свято несе у собі сум, оскільки відзначається європейська єдність опісля проголошення декларації Шумана у 1950 році.

Суттєво, за пропаганду нацизму та заперечення Голокосту в Європі притягують до відповідальності, символіка Третього рейху також заборонена.

Німеччина

Для Німеччини день капітуляції завжди містив певну дилему, яка дещо нагадує собою українські протиріччя: для одних він означав втрату Вітчизни і поразку, для других – визволення, треті були вдячні за можливість розпочати все з чистого аркуша, четверті не цікавилися ним взагалі.

До речі, перший президент ФРН Теодор Гойс назвав 8 травня трагічним і проблематичним парадоксом, адже цього дня Німеччина була одночасно знищена і врятована.

Треба віддати належне демократичній Німеччині: їй вистачило сили визнати свою провину перед багатьма народами та понести відповідальність за злочини нацистів. У Рейхстазі наразі не дивина почути від найвищих посадових осіб заяви про те, що їхня країна "перетворила усю Європу на масове кладовище". Свого часу навіть розгорілася публічна суперечка щодо рівня відповідальності німців, результатом якої стала поява тези про метафізичну відповідальність усіх німців, причетних і непричетних, навіть "ненароджених" за злочини нацистів.
Проводячи паралель з Російською Федерацією, Москва досі не вважає себе у чомусь винною, хоча злочини сталінського режиму у часи Другої світової війни стають дедалі більш разючими.

Втім, як сприймати сучасним німцям бомбування їхніх міст союзниками, виселення мільйонів співвітчизників із їхніх будинків у Польщі та Чехословаччині?

Тому річниця капітуляції в Німеччині все ще шукає свою коректну для більшості номінацію і традицію відзначення. Наразі 8 травня вважається Днем визволення, проте цього дня немає жодних обмежень пам'яті, оскільки він потребує "простору для багатьох почуттів".

Наприклад, цьогоріч на 8 травня не було заплановано заходів за участі політичної еліти, тому що такі події зазвичай відбуваються у ювілейні роки, наприклад, як це буде в 2020 році. Але це не означає, що взагалі нічого не відбувалося у німецькій столиці: біля меморіалу Радянському солдату в берлінському Тіргартені пройшла церемонія вшанування жертв Другої світової війни за участі політиків, дипломатів, військових аташе, української громади, також німців за ініціативою українського посольства в Берліні.

"Нова" Європа

Нові члени Євросоюзу, переважно представники Центрально-Східної Європи, мають свою, окрему та консолідовану позицію щодо результатів Другої світової війни, ставлення до комуністичних режимів, відзначення 9 травня, яка має свої відмінності порівняно зі "Старою" Європою.

Справа в тому, що на відміну від останніх, вони провели десятиріччя під правлінням комуністів і були залежні від Москви. Тому країни Центральної та Східної Європи твердо вимагають від Росії визнати свою відповідальність за злочини та окупацію їхніх територій. У них заборонена не лише нацистська ідеологія та символіка, але й комуністична. Наприклад, під такими країнами маються на увазі Польща, Литва, Латвія, Угорщина тощо.

Концентрованим вираженням позиції цих країн до Дня перемоги стали слова президента Литви Валдаса Адамкуса – для них 8 травня 1945 року не принесло перемогу над насиллям, а лише змінило один деспотичний режим на інший.

До того ж дедалі частіше лунають заяви про відміну Дня перемоги як такого.

Зауважимо, наразі День перемоги 9 травня святкується, окрім країн колишнього Радянського Союзу, лише в Сербії, Боснії і Герцеговині.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...