Сенат Польщі ухвалив постанову щодо визнання Волинської трагедії геноцидом

У документі говориться, що жертви злочинів, скоєних у 40-х роках українськими націоналістами, досі не були належним чином увічнені

PAP / Marcin Obara

Верхня палата парламенту Польщі – Сенат – ухвалила постанову щодо Волинської трагедії, якою закликала нижню палату – Сейм – встановити 11 липня Національним днем пам'яті жертв геноциду, здійсненого українськими націоналістами проти громадян Другої Республіки Польща (1918-1939 року, – ред.). Про це повідомляє "Радіо Польща".

Зазначається, що в постанові Сенат віддав данину пам'яті "жертвам геноциду". У тексті документа говориться, що у "волинській різанині, окрім поляків, загинули євреї, вірмени, чехи, представники інших національних меншин, а також українці, які намагалися допомогти жертвам". Верхня палата польського парламенту також висловила повагу і вдячність тим українцям, які рятували поляків, піддаючи ризику власні життя.

Також у постанові йдеться, що жертви злочинів, скоєних у 40-х роках українськими націоналістами, досі не були належним чином увічнені, а масові вбивства не були названі – відповідно до історичної правди – геноцидом.

Повідомляється, що постанову підтримали 60 сенаторів (більшість голосів дала правляча у Польщі партія "Право і справедливість" (ПіС), 23 – виступили проти, один сенатор утримався.

Сенатор Ян Жарин під час дебатів зазначив, що підставою для ухвалення постанови послужив текст депутата партії "ПіС" Міхала Дворчика. За його словами, постанова "розкриває історичну правду, а справжнє об'єднання (українців і поляків, – ред.) можливе виключно на основі правди".

Водночас сенатор опозиційної партії "Громадянська платформа" Ян Рулевський зазначив, що прийнята постанова не сприяє примиренню між Україною і Польщею. Посилаючись на розмову з послом Польщі в Києві, він підкреслив, що цей документ "вже викликав негативну реакцію в Україні".

"По суті, ми повертаємось до ситуації – я сподіваюся, що не дійде до трагізму – яка мала місце в період II світової війни", - зазначив Рулевський.

Новини за темою: Парубій: Сейм Польщі до саміту НАТО не порушуватиме питання українсько-польських відносин у 2-й світовій

Волинська трагедія – обопільні етнічні чистки українського і польського населення, які здійснювалися Українською повстанською армією (УПА) та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту і радянських партизанів у 1943-1944 роках, під час Другої світової війни, на Волині, Галичині, Холмщині, Підляшші, Надсянні, Лемківщині.

Метою дій українських націоналістів на Волині було, перш за все, бажання перешкодити майбутнім претензіями уряду Польщі на ці землі (так, як це відбулося після завершення Першої світової війни). Крім того, нелояльне до УПА населення могло стати потенційною опорою для Німеччини та СРСР. Так, українським командуванням було вирішено ліквідувати всіх комуністів, осіб, які співпрацювали з німцями, представників інших українських політичних угруповань, які заперечували керівну роль ОУН(б), християн-пацифістів, що не визнавали збройну боротьбу, а також поляків, від яких УПА могла очікувати щонайбільше ворожої нейтральності. Таким чином, перший удар українських партизан був спрямований проти польських співробітників гітлерівської адміністрації, що працювали у службах охорони лісів та державних маєтків. Поступово дії УПА поширилися на польське населення сіл, причому як на колоністів міжвоєнного періоду, так і на давніше населення.

У відповідь на розширення дій українського збройного підпілля свою діяльність активізували поляки. Найяскравішим прикладом антиукраїнських дій були пацифікаційні акції, які провадила польська допоміжна поліція, що перебувала на німецькій службі. Водночас командування Армії Крайової Волинського округу, аби протидіяти УПА, почало створювати власні партизанські загони, а також направило офіцерів і рядових бійців кадрового складу АК організовувати в польських поселеннях бази самооборони. Протягом 1942-1943 р. на території Волині з'явилося кілька десятків таких баз. Каральні акції проти українців в основному проводилися в тих населених пунктах, які були близько розташовані до знищених українськими партизанами польських сіл. Це пояснювалося тим, що жителів цих поселень підозрювали у співучасті у знищенні поляків.

Новини за темою: Київрада перейменувала столичний Московський проспект на проспект Бандери

Кількість жертв тих трагічних подій, яку називають дослідники, сильно варіюється. За польськими підрахунками, під час цієї трагедії з польського боку загинуло щонайменше 35 тисяч осіб (головним чином — польські селяни), з яких 18 тисяч — із встановленими прізвищами, а з українського боку — до декількох тисяч осіб. Деякі польські історики заявляють, що насправді кількість загиблих поляків удвічі-втричі більша. Водночас кількість загиблих українців на всіх територіях українсько-польського конфлікту, включаючи Волинь, за деякими підрахунками сягає 21-24 тис. осіб.

Варто зазначити, що у традиційній польській історіографії Волинська трагедія сприймається як етнічна чистка виключно польського населення; в українській — як "дія у відповідь" на насильство з боку поляків щодо українських цивільних. Дана тема значно більш досліджена з боку польських істориків, які займаються цією проблемою з часу закінчення Другої світової війни, в той час як українські історики переважно почали досліджувати цю тему після проголошення Україною незалежності.

Нагадаємо, що у 1947 р., після закінчення Другої світової війни, уряди СРСР, Польщі та Чехословаччини провели так звану операцію "Вісла" – акцію з примусової депортації українців з їхніх етнічних територій — Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини - на захід і північ тодішньої Польської Народної Республіки та на територію УРСР.

Джерело: Радіо Польща

відео по темі

Loading...


Новини за темою

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>