banner banner banner

Що таке Народні Ради і які перспективи їх розвитку

На даний момент статус цих структур навряд чи зрозумілий навіть самим членам

vinnitsaok.com.ua
Народна Рада... Це словосполучення увірвалося в наше життя досить стрімко і рвучко, настільки раптово, що навіть старі органи влади не встигли зреагувати на виникнення якихось ще "рад". Тим не менше, ці самі Народні Ради, про які мало хто що чув тиждень-два тому, тепер висловлюють серйозну претензію на владу, мотивуючи її нездатністю старих органів влади (ОДА та облрад) виконувати свої функції.

Історія питання

Насправді, українці часів Євромайдану не винаходили велосипед, а просто запозичили досвід предків. Кожен з нас вивчав у школі знамениту Львівську Народну Раду - орган самоврядування українців Галичини і Лодмерії у складі Австро-Угорщини позаминулого століття. Тодішня Рада являла собою щось середнє між парламентом, громадською гуманітарною організацією і координаційним виконавчим органом. Вплив її був великим, а її прямий спадкоємець - Націонал-Демократична партія - стала однією з провідних політичних сил Західної України на початку ХХ століття.


Назва прижилася, і в ХХ столітті постійно воскресала то в українській еміграції, то в структурах ОУН-УПА, то знову в емігрантських колах другої половини ХХ століття. Різні покоління українців формували ці Ради по-різному і в різних умовах. Незмінною залишалася лише структура і функції - вони не були чітко визначені і являли собою суміш представницької влади і виконавчої.

Передумови

Очевидні передумови до виникнення Рад були й раніше періоду Євромайдану, і виникали вони з рівномірного загнивання старих інституцій часів УРСР, які успішно склали кістяк сучасної української держави. Обл-, рай- і міськради давно перестали відображати інтереси виборців, перетворившись в органи легітимації тих чи інших рішень по виконавчій лінії. Найчастіше-майнових. Старі інституції вимагали заміни.

Як це сталося?

Спочатку ідея створити народну раду виникла у опозиційних депутатів українського парламенту, після прийняття з порушенням регламенту "диктаторських" законів. У повітрі витали висловлювання про те, що "парламентаризм в Україні загинув" (і голосування кінцівками за закони в меншості явно цьому сприяло), а тому ідея формування альтернативного парламенту ні в кого подиву не викликала.


В результаті опозиційні нардепи і лідери Майдану спеціальним декретом 22 січня 2014 року оголосили про створення Народної Ради України замість Верховної Ради. У Народну Раду увійшли опозиційні народні депутати та відомі діячі Майдану. Найменування "народна" в цьому контексті може викликати сумніви, оскільки в Раду були включені лише опозиційні нардепи. Багато представників центральних, південних і східних регіонів такого кроку не зрозуміли. Особливо враховуючи той факт, що нардепів-регіоналів ніхто в новостворену Раду не запросив. Ну, хоча б для пристойності... Але з історичної точки зору нічого нового в цьому немає. "Рада народних комісарів", як і "Рада українських солдатських і робітничих депутатів" скликані в 1917 році в Харкові, у відповідь на проголошення Української народної Республіки в Києві Центральною Радою, теж складалися тільки з більшовиків. Втім, і сама Центральна Рада була, чесно кажучи, не зовсім народною. Отож, це у нас історичне - народом прикриватися при політичних рішеннях. Що поробиш, вроджений рефлекс...
Масове створення народних рад за типом Київської почалося після стихійного захоплення облдержадміністрацій протягом 22-27 січня. Першою була створена Львівська Народна Рада - 23 січня. В той же день виникли НР в Івано-Франківську, Тернополі, Рівному. Пізніше всіх НР виникли в Черкасах, Сумах, Полтаві. І, нарешті, чотири дні тому - в Чернігові.
Ради стихійно формувалися за принципом формування Народної Ради в Києві. У регіонах до Рад увійшли депутати обл- та міськрад від опозиції. В Івано-Франківській облраді, наприклад, створення Івано-Франківської ради було прийнято одностайним голосуванням, таким чином стара інституція просто змінила вивіску.
У містах центру і півночі України народні ради проголошувалися прямо на майдані. Там же формувався їх склад, часто змішаний - в нього входили як опозиційні депутати облради, так і міськради обласного центру.
Інституційне протиріччя полягає в тому, що в облрадах західних областей нашої країни більшість і так належить опозиції. Тим не менше, саме НР були визначені як ключовий керівний орган, контролюючий роботу ОДА.

Питання легітимації

Дублювання інституцій з владними повноваженнями породжує питання про те, наскільки легітимні Народні Ради і чи не є їх створення спробою повалення конституційного ладу? В прокуратурі вважають, що так. На думку юристів - ні. На думку юриста Дмитра Назарця, члени Рад можуть спокійно посилатися на ст. 69 Конституції України.
"Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії. Ось цим "іншим формам" Ради повністю відповідають. Так що Конституція не порушена", - зазначає юрист.
Самі ж члени Рад дуже неохоче говорять про легітимації організацій, до цих пір, мабуть, досі не визначившись зі статусом цих органів.


"У нас самих наразі запитань більше, ніж відповідей", - зізнався 112.ua один з членів Вінницької Ради.
Старі інституції в основному зберегли вірність центральній владі, рішуче не визнають НР як представницькі органи навіть на заході країни. Так, в останні дні тернопільські суди видали десятки рішень про незаконність рішень місцевої НР.
Таким чином, де-юре і де-факто, Народні Ради - поки що нелегітимні органи з невизначеним (і, судячи з усього, незрозумілим для їх членів) статусом.
"Юридична легітимність Народної Ради Вінницької області тільки зараз вирішується. Тому будь-які коментарі тут доречні після завершення процедури легалізації", - повідомив член НР Вінницькій області Михайло Бардін.
Важливо також зазначити, що дуже часто Ради можуть конфліктувати між собою. Яскравий приклад - та ж Вінниця.
"Вінницька народна рада була проголошена на віче 18 січня, а опозиційна 25 січня, коли наші взяли ОДА. Зараз ми шукаємо Сергія Чумака (лідера вінницьких протестувальників), а опозиція ділить владу...", - з сумом зазначає вінничанин Ігор Василюк.
Ще одна особливість - у містах центру і півночі України (Житомир, Вінниця, Суми, Полтава) Народні Ради паралельно беруть на себе повноваження міськрад обласних центрів, через те, що часто більшість у міськраді належить провладним позафракційним силам, пов'язаним з ПР.
Так, у Сумах тут же на зборах щойно проголошеної Народної Ради був проголошений народний мер Олександр Лисенко. Легітимно обраний мер Сум Геннадій Мінаєв на це відреагував з гумором, натякнувши, що він теж зробив внесок у революцію в місті.


"...Що таке "Сумська Народна Рада", "проголосована" на Сумському Майдані і "з чим її їдять"? Я не жартую. Буду вдячний за будь-яку підказку, в першу чергу, "колегам" з опозиції! Інакше, якого хріна я вам сніг для барикад на площу завозив?!" - обурюється мер Сум.
На заході країни (наприклад, у Львові, Тернополі, Рівному) такої дихотомії немає і НР активно працюють з міськрадами, де більшість і так за опозицією. Наприклад, мер Львова Андрій Садовий органічно виглядає в президії Львівської Народної Ради, а мер Івано-Франківська Віктор Анушкевичус - у складі однойменної НР.


Діяльність

На даний момент Раді тільки формують свій штат і інституціональний апарат. На заході країни робота йде повним ходом на рівні обладміністрацій і виражається в поступовому переході на бік революції райрад та міськрад районних центрів. В деяких областях (Тернопільська, Івано-Франківська, Львівська, Полтавська) НР вже встигли видати декрет про заборону символіки Партії регіонів і КПУ, а в Івано-Франківській області було навіть заборонено саме функціонування таких партій. Крім того, НР примусили, фактично, обласні осередки ПР в ряді областей до саморозпуску або виходу з їх складу депутатів облради (Рівненська, Львівська, Івано-Франківська області).
У центрі і на півночі країни Ради значно слабкіші, зважаючи на постійні загрози повернення ОДА під контроль центральної влади і відсутність більшості в облрадах. Поки що ради тут лише створюють себе, як нові центри політичного впливу, незалежні ні від обл- ні від міськрад. Основні питання - господарські, рішення яких допомагає налагодити хоча б ритм засідань ради. Власне політичних рішень обмаль. Пока що Ради єдині в одному - в невизнанні над собою юрисдикції центральних органів влади (з акцентуалізацією уваги на агресивну риторику щодо президента і правлячої партії). З цієї точки зору, на відміну від НР в західних областях, вони дійсно представляють із себе органи місцевого самоврядування.

Кабінетна революція VS Майдан

В інформаційному полі НР поки що представлені слабо. Є лише кілька спільнот у соцмережах (2 у мережі Facebook і 6 у мережі Вконтакте), де в основному обговорюються господарські питання та питання масових акцій і їх координації. Найбільш повний в сегменті інтернет представлені обидві Вінницькі Ради, НР в західних областях не представлені зовсім, і на те є логічний відповідь - хто хоче знайти новини по їх роботі, може спокійно відвідати сайти відповідних обладміністрацій.


В цілому ж можна відзначити, що в регіональних ЗМІ словосполучення "Народна рада" поступово замінює собою слово "Майдан". Наприклад, у Львові основна вага революційних подій і уваги ЗМІ перейшли з Майдану (який нікуди не подівся) у стіни Народної Ради, яка приймає дійсно революційні і не дуже приємні для центральної влади рішення, які на місцевому Майдані зустрічають з схваленням. Таким чином, можна стверджувати, що на заході України революція успішно перейшла з вуличної стадії в кабінетну. В інших регіонах все зовсім інакше, і НР більше нагадують "Раду Майдану".

Перспективи (Замість підсумку)

Насправді, Народні Ради зберігають потенціал як еволюційний, так і революційний. У першому випадку, вони можуть поступово стати новим витком розвитку місцевого самоврядування, у другому - взяти на себе владу на місцях у разі краху всієї вертикалі управління і не допустити хаосу в регіонах.
Колишній директор (2007-2010) департаменту адміністративно-територіального устрою Мінрегіонбуду Юрій Ганущак вважає, що Ради можуть стати прообразом нового місцевого контрольного органу.
"Парад "Штурмів Бастилії" мало впливає на роботу самих адміністрацій. Однак не несе юридичних наслідків. Легітимність може бути забезпечена наданням Народній раді статусу контрольного органу ради. Фактично статус комісарів, які спостерігають за роботою посадових осіб ОДА та мають право призупиняти дію розпоряджень до розгляду їх доцільності на сесії. У Франції випускники Національної адміністративної школи (l'ena) до півроку проходять практику безпосередньо в кабінеті префекта, вчаться навичкам прийняття рішень. Непоганий, до речі антикорупційний бар'єр. Чому б нам не спробувати? Для цього потрібно рішення НР про порядок здійснення контролю за діяльністю відповідної адміністрації", - вважає експерт.

Так чи інакше, НР, при всій їх різниці в регіонах, суперечливості і вроджених вадах знайдеться місце в новій, пост-революційній Україні. Якщо революція переможе, звичайно...

Сергій Костеж

Джерело: 112.ua
Loading...


Новини за темою

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>