Переворот за переворотом: Що відбувається в Судані і що до цього призвело

Як скидали владу в Судані

112.ua

На африканському континенті рік почався з військових переворотів. Перший наздогнав Габон, тепер черга дійшла до Судану. Втім, те, що відбувається в Судані не стало величезною несподіванкою – люди там протестували з кінця 2018 року і їх мітинги повинні були мати якесь логічне завершення. Інше було справою часу, не більше.

І все ж військовий переворот стався – 11 квітня група військових усунула від влади президента Омара аль-Башира, який стояв на чолі країни з 1989 року.

Що сталося в Судані

Reuters

Командувачі армії 11 квітня на своїй зустрічі в столиці держави Хартумі вирішили усунути Омара аль-Башира та його оточення від управління країною. Військові увійшли в будівлю держтелерадіокомпанії в Омдурманы, другому за величиною місті Судану, а через деякий час аль-Башир був відправлений у відставку. Про його місцезнаходження точних відомостей немає, за повідомленнями різних джерел екс-президент або відправлений під домашній арешт, або знаходиться в будівлі генштабу армії.

Фото з відкритих джерел

Крім Омара аль-Башира, заарештовано близько 100 його соратників, включаючи екс-міністра оборони Судану, губернатора провінції Хартум, колишнього віце-президента і керівника правлячої партії "Національний конгрес".

Служба національної безпеки і розвідки Судану оголосила, що всі політичні в'язні в країні звільняються.

Причини військового перевороту в Судані

Reuters

Як уже говорилося, масові протести в країні почалися ще в грудні 2018 року. Тоді, до речі, місцева влада заявила, що мітинги носять штучний характер, а організували їх ззовні – наприклад, Ізраїль.

Однак людям було чим обурюватися. Протести спалахнули на тлі зростання цін, зокрема на хліб. Причиною дефіциту товарів і зростання цін стала інфляція, яка досягла 70%. Впала і національна валюта, суданський фунт, її девальвація склала 80%. Влада вжила заходів жорсткої економії – скасувала субсидії на пшеницю і електроенергію, девальвувала валюту. Населенню, зрозуміло, це не сподобалось.

Ускладнилася ситуація в країні ще в жовтні 2017 року – на тлі високого рівня корупції в країні та втрати ¾ родовищ нафти після проголошення незалежності в Південному Судані.

Але й це не все. Монополія влади, яку за 30 років побудував президента аль-Башир, призвела до деградації основних інститутів влади. Не заспокоювала населення і жорстка реакція на будь-які форми інакомислення. Але остаточно чашу терезів не на користь уряду схилила підтримка партією "Національного конгресу Судану" висунення Омара аль-Башира на черговий президентський термін, всупереч його обіцянкам не балотуватися на майбутніх в 2020 році виборах. Чисельність опозиції різко зросла, суданські активісти закликали провести кампанію проти його висунення.

Протести почалися в Гедарефі і Атбарі, пізніше поширилися і на інші міста, в тому числі і на столицю. Гасили заворушення сльозогінним газом та шумовими гранатами, а пізніше було введено надзвичайний стан і комендантську годину. Тим не менш, міністрерство освіти з 23 грудня 218 року безстроково припинило заняття у всіх школах Хартума. Наприкінці грудня до протестуючих приєдналися профспілки лікарів, юристів, вчителів і студентів. Трохи пізніше, 1 січня 2019 року, відразу 22 політичні партії підписали петицію з вимогою відставки президента і створення Перехідної ради по управлінню державою. На наступний день уряд завдав свій удар – заблокував доступ до соціальних мереж; під заборону потрапили Twitter, Facebook, WhatsApp.

Протести розгорялися, їх гасили, вони спалахували з новою силою. Повідомлялося, що на вулиці для патрулювання виходили і бійці ПВК "Вагнера", однак міністр внутрішніх справ Ахмад Біляль Осман цю інформацію спростовував.

З кожним днем відсіч влади ставав дедалі жорсткішим, у країні було введено надзвичайний стан, а аль-Башир не тільки пообіцяв не висувати свою кандидатуру на новий президентський термін, але і залишив посаду глави правлячої партії. Це не допомогло, як не допомогла відставка уряду країни, всіх губернаторів і уряду провінцій. Масла у вогонь додав надзвичайний указ про заборону публічних зібрань, маніфестацій, страйків і зривів роботи громадських установ. Також поліція отримала більше повноважень для протидії мітингам, наприклад, право обшукувати будинки, обмежувати рух людей і транспорту, арештовувати всіх підозрюваних в антиурядовій діяльності та конфіскувати майно у ході розслідування. Всупереч всім цим заходам, протести продовжилися – і підсумком став військовий переворот.

В ході мітингів загинули більше 40 протестувальників, поранено понад 300 осіб та майже тисяча – арештовані.

Не перший переворот

Facebook Олександра Мішина

Влада в Судані шляхом військового перевороту змінювалася неодноразово. В 1958 році, через два роки після отримання країною незалежності від Великої Британії, відбувся перший військовий переворот, в результаті якого президентом став маршал Аббуд. Владу він передав коаліційному уряду в 1964 році.

Але спокій суданцям тільки снився – вже в травні 1969 року країну сколихнув інший держпереворот, а Судан очолив полковник Джаафар Німейрі, якого згодом обрали президентом. Протримався Німейрі на посаді до квітня 1985 – тоді внаслідок нового військового перевороту до влади прийшов Абдель ар-Рахман Сварок ад-Дагаб. Його змінив Ахмед аль-Міграні, навіть без жодних переворотів, але довго це не тривало: у 1989 році стався ще один військовий переворот, яким керував Омар аль-Башир. Мабуть, тепер настала його черга бути по інший бік народного невдоволення.  

Джерело: 112.ua

відео по темі

Loading...


Новини за темою

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>