Кривавий березень 1943 року: Що відомо про Корюківську трагедію і чому про неї важливо пам'ятати

Помста, масові вбивства дорослих і дітей, кров, підпали, спроби сховатися, нема звідки чекати на допомогу, безвихідь, смерть. Це все – Корюківка в період 1-2 березня 1943 року, де 76 років тому сталася одна з найстрашніших трагедій часів Другої світової війни

112.ua

Село Корюківка Чернігівської області було оточене нацистським каральним загоном рано вранці 1 березня 1943 року.

"Під приводом перевірки документів людей зганяли в приміщення ресторану, земвідділу, театру, клубу, поліклініки, дитячої консультації, двох шкіл, на церковне подвір'я", - пише доктор історичних наук Дмитро Вєдєнєєв у статті для ZN.UA.

Потім людей вбивали. Робили це партіями по 50-100 осіб. Не дивлячись на стать і вік.

Так сталася одна з найстрашніших трагедій часів Другої світової війни. Історики називають її найбільш масштабним вбивством мирних жителів, вчинених нацистами. Вбивством, яке за кількістю жертв в рази перевищило білоруську Хатинь, чеське Лідіце і французький Орадур, але залишилося в тіні на довгий час.

Сьогодні, через 76 років після Корюківської трагедії, вивчення обставин тих днів продовжується і завдяки працям істориків, а також свідченнями очевидців ми можемо відновити приблизну картину того, що відбувалося в чернігівському селі, яке стало негласним символом звірств нацистів у Другу світову.

Давайте спробуємо це зробити.

З чого все почалося

Олексій Федоров Фото з відкритих джерел

У вересні 1941 року в околицях окупованої нацистами Корюківки зародився організований партизанський рух. Його очолив майбутній двічі герой СРСР Олексій Федоров.

Місцеві жителі підтримували активний зв'язок з партизанами.

У лютому 1943 року в помсту за допомогу партизанам нацисти спалили низку населених пунктів, заарештували членів сімей підпільників. В результаті десятки захоплених жінок і дітей чекали страти.

Олексій Федоров на той момент був відсутній – він перебував у Москві. За його відсутності командир взводу партизан Феодосій Ступак ініціював операцію проти німецького гарнізону у Корюківці, метою якої було звільнення затриманих. Ідею підтримав Микола Попудренко, який заміщав Федорова

Партизанська операція

З відкритих джерел

Мета операції була виконана. Микола Попудренко у радіограмі до Москви відзвітував про її підсумки так:

- Гарнізон, що складався в основному з угорських військових, був розгромлений. Знищено 8 однотонних причепів, 160 автомобільних покришок, 2 гаражі, механічну майстерню, слюсарню, дві лебідки, склад пального, склад з сіном, пакгауз з картоплею, телефонну станцію, склад з дровами та оборонною лісопродукцією.

- Підірвали ешелон, знищено 18 вагонів, виведені з ладу залізничні стрілки і зірвано колію довжиною 5 км.

- Підірвано дерев'яний міст довжиною 8 метрів, знищено будинок Держбанку з грошовою коморою і зв'язок.

- Трофеї: два станкових кулемети, 119 гвинтівок, 2500 патронів, зерно, продукти і масло.

- Взяті в полон: чотири угорці і один німець.

- Звільнені 97 ув'язнених.

Ініціатора операції Феодосія Ступака під час атаки було вбито.

Каральна операція

Фото з відкритих джерел

Вранці 1 березня Корюківку оточив каральний загін нацистів. Під приводом перевірки документів населення почали зганяти до приміщень театру, клубу, ресторану, шкіл, на церковне подвір'я тощо.

Після цього людей партіями по 50-100 осіб просто вбивали, не звертаючи уваги на стать і вік.

"Мама каже: "Толя, Толечка, біжимо". А він не послухав. Вона смикнула мене тихенько і ми вийшли. Всі розуміли, що війна, але ніхто не розумів, що вб'ють їх тут", - цитує ТСН спогади очевидця події Анни Нековальної.

На наступний день забиті трупами будинки підпалювали, прочісування села на предмет тих, хто залишився в живих, тривало два дні. Тих, кого вдавалося знайти, кидали в палаючі хати.

"Моя маленька дочка лежала в мене на грудях, коли стріляли в неї кляті кати там, у ресторані. Де тепер братська могила, там стояв ресторан. Заганяли нас туди, як худобу на бійню, і били з автоматів. Ніну я на руках ніс. А фашист поцілив мені в око. Я впав, а він по мені як застрочить. Тут у мені все потемніло, і я нічого більше не пам'ятаю. Троє моїх дітей були вбиті. Навіть закопати їх не довелося: і мертвих дітей не побачив, спалили їх кляті кати. І не залишилося від моїх дітей нічого. Навіть могилки...", - згадує очевидець Євген Римар.

За даними істориків, зокрема, фахівців Українського інституту національної пам'яті, всього було вбито майже 7 тисяч осіб.

"За 70 років після знищення Корюківки свідкам трагедії, органам влади, рідним, близьким і знайомим загиблих, історикам і краєзнавцям вдалося встановити поіменно тільки 1893 жертви. На жаль, це тільки 28% всіх убитих під час каральної акції", - пише науковий співробітник УІНП Сергій Бутко.

"Судмедексперти встановили, що смерть було заподіяно "шляхом розстрілу з автомата, розстрілу зі станкового кулемета, фізичного насильства тупою зброєю з роздробленням кісток черепа та хребцевого стовпа в шийній області, спалюванням живих людей", - уточнює історик Дмитро Вєдєнєєв.

В УІНП озвучили, хто здійснював ці масові вбивства. Виконавцем стала Сновська гарнізонна комендатура Чернігівської області.

Вона сформувала каральний загін у складі німецьких військовослужбовців тилових німецьких формувань, військовослужбовців 105-ї легкої угорської дивізії, співробітників допоміжної окупаційної поліції і колабораціоністів – громадян СРСР.

Очолили каральний загін представники Зондеркоманди 4А. Одним з найвідоміших злочинів було масове вбивство євреїв у Бабиному Яру.

Наказ на знищення Корюківки та її жителів віддав начальник штабу 399-ї головної польової комендатури в Конотопі Сумської області Бруно Франц.

А що партизани?

Корюківська трагедія Фото з відкритих джерел

Бутко пише, що протягом всієї каральної акції партизани Федорова залишалися в лісах за 15 км від Корюківки.

Наказу від командування врятувати населення вони так і не отримали.

"У нормативних документах радянського партизанського руху, де були сформульовані їх завдання боротьби, відсутня навіть згадка про необхідність захисту цивільного населення від окупаційного терору. А радянське командування всіх рівнів від Кремля і до молодого командира добре знало про системну нацистську політику відплатних репресій проти цивільного населення за акції радянських партизан і підпільників", - пише він.

"Корюківка не вписувалася в радянський канон пам'яті, так як розбивала один з базових міфів про війну - радянських партизанів як "народних месників", які ціною власного життя захищали місцеве населення. Правда про Корюківську трагедію демонструвала зовсім іншу поведінку цих "захисників" - саме їхня акція спровокувала каральну операцію нацистів. Однак коли загін карателів знищував селище і його жителів, майже в десять разів більш численний партизанський загін, розташований за кілька кілометрів, не зробив нічого для їх порятунку", - пише у блозі на "Українській правді" глава Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

"Після загибелі Корюківки загинула й фашистська Німеччина"

Колишній посол Німеччини в Україні Дітмар Штюдеманн Фото з відкритих джерел

У березні 2005 року вклонитися пам'яті загиблих жителів Корюківки прибув посол Німеччини Дітмар Штюдеманн. Як пише Вєдєнєєв, посол, стоячи з квітами перед сотнями учасників жалобного мітингу, заявив:

"Ми, німці, добре усвідомлюємо скоєне фашистами на вашій землі. Те горе, ті руйнації, які вони принесли, зрештою "накрили" і їх самих. Після загибелі Корюківки загинула й фашистська Німеччина. Пройшли роки. Відродилась і Німеччина, і Корюківка, стала незалежною Україна. Народи обох країн подають одне одному руки над могилами загиблих, хоча провина наша велика. Але людська дружба може зробити багато чого, і це дає надію, що більше не повториться війна, не відродиться фашизм...".

В Україні пам'ять жертв трагедії в Корюківці на державному рівні вперше вшанували в 2013 році.

Чернігівський портал Cheline 1 березня 2017 року написав:

"У 2012 році неподалік Корюківки повинні були б побудувати цілий Меморіальний комплекс вартістю 50 мільйонів гривень. За 2 мільйони тут добудували каплицю, поставили два хреста і перепоховали понад 200 загиблих. На цьому будівництво Меморіального комплексу жертвам Корюківської трагедії зупинили".

У минулому році про річницю масового вбивства в Корюківці знову згадали, але цього вистачило лише на чергові пам'ятні заходи.

 

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>