banner banner banner banner

Перепоховати диктатора: Чому в Іспанії спалахнув скандал довкола останків Франсіско Франко

Могила Франко була місцем паломництва франкістів і неофашистів. Тепер останки фашистського диктатора мають перенести в інше місце

Франсіско Франко Фото з відкритих джерел

Влада Іспанії твердо вирішила найближчим часом вилучити з Долини полеглих останки диктатора Франсіско Франко. Крім того, уряд збирається ввести кримінальну відповідальність за апологетику франкізму. У зв’язку з цим днями в Мадриді відбулися масові протести ультраправих – мітингувальники зігували і скандували "Руки геть від Долини", "Каталонія – це Іспанія" та "Франко не помер".

акція в Мадриді проти перенесення останків Франко
акція в Мадриді проти перенесення останків Франко Фото з відкритих джерел
акція в Мадриді проти перенесення останків Франко
акція в Мадриді проти перенесення останків Франко Фото з відкритих джерел
акція в Мадриді проти перенесення останків Франко
акція в Мадриді проти перенесення останків Франко Фото з відкритих джерел

Хто ж такий генерал Франко та чому спалахнув скандал з його перепохованням, розбираємося далі.

Хто такий Франсіско Франко?

Військовий і політичний діяч Іспанії, диктатор у 1939-1975 рр., генералісимус. Відомий також під титулом каудільйо. Прийшов до влади після перемоги антиреспубліканських сил у громадянській війні 1936-1939 рр.

Франсіско Франко Фото з відкритих джерел

Заколот Франко було підтримано із-за кордону Королівством Італія і Третім Рейхом.

Особливості франкізму: впливова католицька церква, антикомунізм, монархізм, корпоративізм, авторитарність влади, заперечення ліберальної демократії.

Правління Франко умовно ділять на етапи. Перший (1939-1945) – "деспотичний" – репресії над тими шарами суспільства, які програли громадянську війну; введення планування в економіці.

Франсіско Франко Фото з відкритих джерел

Другий (1945-1975) – "авторитарно-консервативний". На основі стабілізаційного плану, ухваленого 1959 року, відбувається економічний ріст, Іспанія входить до найбільш розвинених західних країн.

Франкізм більшою мірою формувався під впливом особистих якостей Франко, який утримував необмежену владу до кінця життя. Замість конституції в країні діяли схвалені ним закони, а ключові посади діставалися наближеним до генералісимуса людям.

Франсіско Франко Фото з відкритих джерел

Єдиного підходу в оцінці цього режиму немає. Прихильники вважають Франко "батьком країни", який зберіг нейтралітет Іспанії в часи Другої світової війни, надав Гітлеру досить обмежену підтримку та не ухвалював антисемітського законодавства. До його заслуг приписують також "іспанське економічне диво" 1960-х років.

Противники називають його "кривавим диктатором", "катом іспанського народу" та "найближчим поплічником Гітлера й Муссоліні"; наголошують на систематичних репресіях, вбивствах, масових зґвалтуваннях, зникненнях та висиланні десятків тисяч людей до таборів. Вони вважають, що Іспанія досі не усвідомила і не проаналізувала трагічного досвіду диктатури.

Франсіско Франко і Адольф Гітлер Фото з відкритих джерел

У 2010 році відомий іспанський суддя Бальтасар Гарсон почав розслідувати злочини франкістського режиму, але незабаром сам потрапив під суд. Гарсона було звинувачено у зловживанні службовими повноваженнями і зрештою він втратив посаду.

Де поховано генералісимуса?

Франсіско Франко поховано в Долині полеглих, спорудженій за його ж наказом як меморіальний комплекс жертвам громадянської війни. У цій війні загинуло до півмільйона осіб. Але могилі Франко, за його побажанням, відведено центральне місце. Поруч iз генералісимусом поховано також Хосе Антоніо Прімо де Ріверу, його поплічника та засновника фашистської Іспанської Фаланги (його прах перенесуть у "більш скромне місце"). 

Монументальний комплекс Долина Полеглих в Іспанії Фото з відкритих джерел

Мавзолей зводили 20 тис. військовополонених з-поміж республіканців та політв’язнів режиму Франко впродовж 1940-1958 рр. у гірському масиві Гвадаррама.
 
Навколо нього в камінних склепах спочивають понад 33 тис. жертв громадянської війни з обох боків - як фалангістів, так і республіканців.
 
У 1979 році церква та іспанська держава уклали угоду, згідно з якою, могила Франко є недоторканною.
 
З часом вона стала місцем паломництва франкістів і неофашистів.
 

Чому виник скандал через його перепоховання?

З кінця 1970-х років Іспанія намагається виробити єдиний підхід до свого історичного минулого. Пам’ятники диктатору поступово демонтують, вулиці та площі, названі на його честь, перейменовують. У 2007 році у країні ухвалили закон про історичну пам'ять, який вимагає поступової заміни символів, пов’язаних з правлінням Франко. Відтоді й постало питання ексгумації тіл, похованих у спільних братських могилах.

У 2017 році за ініціативою соціалістів парламент підтримав перепоховання останків Франко. Головний аргумент був таким: Долина полеглих має стати місцем примирення, а не паломництва франкістів та ультраконсерваторів. До того ж наголошувалося, що диктатор не загинув у бою і не став жертвою репресій, а помер природною смертю у віці 82 років.

Проти виступали семеро внуків диктатора. Таку ж позицію займав консервативний уряд Маріано Рахоя, який недавно пішов у відставку, відмовляючись виконувати парламентську резолюцію з цього питання.

Однак у червні 2018 року новий уряд заявив про намір перепоховати прах Франко. За словами прем’єра Педро Санчеса, країна і так з цим затягнула, тому процедуру не перетворюватимуть на національне шоу. 

"Іспанія не може дозволити собі символи, які розділяють іспанців", - наголосив прем'єр і додав, що подібне не можна уявити собі в Італії або Німеччині, які також пережили період влади фашизму.

Однак без шоу не вийшло. На вулиці країни вийшли франкісти з вимогою не чіпати мавзолей. Вони вважають, що втручання в історію тільки посилить протиріччя у суспільстві.

Влада стверджує, що таки дійшла згоди з членами родини Франко. Місце перепоховання начебто ще не визначено, а ексгумація розпочнеться не раніше серпня (планувалося на середину липня). При цьому самі родичі спростовують повідомлення про угоду і виступають різко проти ексгумації. За даними ЗМІ, онуки Франко пригрозили уряду звинуваченнями в "опоганенні могили".

Франсіско Франко Фото з відкритих джерел

Не тільки Франко, або "Вічні" вожді

Історія знає низку прикладів, коли влада відмовлялася від поховання вождів, аби вони "завжди лишалися зі своїм народом". Їх бальзамували і поміщали в мавзолеї. Найвідоміший випадок – з радянським лідером Володимиром Леніним, який помер 1924 року. Протягом усіх років у приміщенні на Красній площі в Москві тримається температура близько 16 градусів, а тіло регулярно обробляють гліцерином й ацетатом калію. Костюм періодично міняють.

Ленін у мавзолеї Фото з відкритих джерел

Забальзамоване тіло лідера Китайської комуністичної партії Мао Цзедуна (помер 1976 року) виставлено для загального огляду в мавзолеї на площі Тяньаньмень у Пекіні.

Мао Цзедун у мавзолеї Фото з відкритих джерел

Перший президент Північного В’єтнаму Хо Ши Мін помер 1969 року. Він заповідав, щоб його тіло спалили. У країні в цей час тривала війна. А його тіло вирішили забальзамувати і помістити в мавзолей у Ханої, влаштований за зразком ленінського.

Фердинанд Маркос – президент і диктатор Філіппін – помер у вигнанні 1989 року, його тіло забальзамували, а 1993 року повернули на батьківщину і помістили у мавзолей на північному заході країни.

Процедуру бальзамування пройшли також два північнокорейські лідери – Кім Ір Сен (помер 1994 року) і Кім Чен Ір (пішов із життя у 2011 році). Їхні тіла містяться в Кимсуанському меморіальному Палаці Сонця під скляними ковпаками (мавзолей було облаштовано 1955 року в колишній резиденції Кім Ір Сена).

Труна з тілом Кім Чен Іра Фото з відкритих джерел

Туди можна заходити туристам, однак робити фото суворо заборонено, так само як і приходити в яскравому одязі з відкритими рукавами та ногами. Цікаво, що в палаці зберігаються деякі речі вождів, включаючи навіть автомобіль та особистий потяг Кім Ір Сена.

Траплялися в історії й інші випадки, коли останки забирали з мавзолею для поховання.

Найвідоміший приклад – з радянським вождем Йосипом Сталіним. Після смерті 1953 року його забальзамоване тіло було поміщено в мавзолей Леніна. Однак у 1961 році на з’їзді КПСС було вирішено, що через масові репресії та зловживання владою Сталін не заслуговує на перебування в одному мавзолеї з Леніним. Його перепоховали в могилі біля Кремлівської стіни.

похорон Сталіна Фото з відкритих джерел

Схожа історія і з Георгієм Димитровим, болгарським політиком, генсеком ЦК БКП. Після смерті 1949 року "болгарському Леніну" побудували мавзолей у Софії. З падінням комуністичного режиму в країні в 1990 році родичі попросили про перепоховання політика. Після кремації його було поховано біля могили матері.

Президента Гайани Бернхема Форбса (помер за загадкових обставин 1985 року) спочатку забальзамували, однак згодом (начебто на вимогу США) замурували в герметичну капсулу.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Loading...


Новини за темою

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>