Домашні візити до колишніх керівників держави як десакралізація влади

"Королі" раптово стали ближчими

Корреспондент
Кожна влада, яку не візьми протягом історії, створює власний ореол сакральності, святості, недоторканності, на якому будуються подальші страх і покора будь-якого суспільства.

Одна з головних характеристик цієї сакральності - інтимність. Будь-яка влада в суспільстві недостатньо демократичному, щоб пред'являти вимоги до себе, і, відповідно, потім - до влади, - інтимна. Правителі рідко посміхаються, ніхто не знає, як вони живуть (а жити вони повинні обов'язково розкішно, оскільки влада сприймається як нагорода, а не як відповідальність), ніхто не знає, з ким вони живуть, і звичайно ж, з ними майже ніхто не спілкується.

Така влада рідко виходить давати інтерв'ю, а якщо і дає, то максимально скупо. У неї - все окреме. Окремі смуги для руху, окремі правила руху, окрема система постачання їжі, окрема система оподаткування та нарахування заробітної плати, іншими словами - окрема країна.

При революціях у подібних суспільствах відбувається десакралізація влади. Обряд позбавлення її святості. Зокрема процес десакралізації важливий не скільки минулій владі, скільки громадянам, які позбавляються цієї влади ментально, вбиваючи в собі страх до неї та її авторитет.

Саме з цієї точки зору слід розглядати феномен масового паломництва сотень тисяч людей у село Нові Петрівці Київської області, де розташована резиденція колишнього президента України Януковича "Межигір'я".

Зізнаюся, і я там побував - у перші ж години після того, як Самооборона Майдану відкрила ворота. Люди ходять туди з дітьми, з домашніми тваринами, і ніби насолоджуються власним почуттям обурення до колишнього президента ("це ж все за наші гроші") і одночасно - захопленням масштабом створеного. Це масовий катарсис, переживання чогось, чого ти раніше боявся, змушений був поважати через силу. Це переживання боротьби всередині себе, коли минуле відступає.

До речі, саме цим феноменом пояснюються подальші напади на будівлі можновладців. Інтернет був схвильований інтер'єрами будинку колишнього генпрокурора Пшонки, які виявилися ще помпезнішими, ніж будівлі у самому Межигір'ї.

Далі все пішло згідно ефекту доміно - протестувальники спалили дачу Віктора Медведчука, навідалися додому до низки міністрів (утім, наприклад, резиденція екс-міністра оборони Лебедєва виявилася надто скромною), і побували у лідера КПУ Петра Симоненка, резиденцію якого теж підпалили.

Який урок всього цього для нової влади? Урок в тому, що відтепер для українців влада втратила свою харизму і ореол святості. Цього не було у 2004 році - всі руками тягнулися до Ющенка, який йшов до сцени Майдану. Але так не є зараз. Тепер козиряти "ксивою" стане складніше, як і практикувати певний досвід попередньої влади - як показують останні публікації у ЗМІ, від корупції тепер буде сховатися складніше. А українці вже володіють, на відміну від 2004 року, відмінним засобом проти корумпованої влади. І цей засіб продовжує стояти у центрі Києва.

 

Сергій Костеж

Джерело: 112.ua
Loading...


Новини за темою

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>