Державний переворот чи торжество демократії? Що відбувається у Венесуелі та чому

Венесуела давно загрузла в кризах, боргах і протестах. Але самопроголошений президент – вперше

112.ua

У Венесуелі неспокійно не перший рік. Проблеми в країні почалися давно: у 2016 році Венесуелу накрила енергетична криза, у 2017-му в країні стався дефолт, у 2018 році інфляція досягла 82 766% у річному обчисленні. Але замість того щоб вирішувати нагальні проблеми, президент країни Ніколас Мадуро запустив процес змін до конституцію країни, став до реалізації власної кріптовалюти, яка, на його думку, мала би зміцнити економіку країни, і скаржився на "підступи США". У загрозу з боку Штатів венесуельські лідери вірять так давно, що вже насилу пам'ятають, у чому вона полягає. Однак це не завадило Мадуро попросити Росію і Ватикан про допомогу, щоб відбити "військову загрозу" з боку США. Військовою загрозою президент Венесуели вважає заяву президента США Дональда Трампа про те, що той розглядає можливість інтервенції проти авторитарного уряду. Ось вона, небезпека, де причаїлася!

На тлі незисковної політики, яка призвела до занепаду країни, населення збунтувалося. Протести у Венесуелі тривають з 2013 року. Але цього разу вони досягли піку – голова Національної асамблеї країни Хуан Гуайдо оголосив себе президентом країни. І грянув грім. Але не будемо забігати вперед, а розберемо все по черзі.

Reuters

Що не так з Венесуелою

Проблеми в державі почалися набагато раніше дефолтів і криз. До влади у 1998 році прийшов Уго Чавес й оголосив, що побудує у Венесуелі соціалізм. Щоправда, демократичний. І взявся до справи, засукавши рукави. Стараннями Чавеса в конституції з'явилася поправка, яка говорить, що президента можна обирати необмежену кількість разів. Центральний банк країни перейшов під контроль президента, було націоналізовано нафтову галузь, чорну металургію, цементну промисловість, мобільний зв'язок. Але перед компаніями ставили завдання щодо розширення зайнятості, а не підвищення ефективності. На 400 видів товарів було встановлено фіксовані ціни для боротьби з інфляцією, що породило дефіцит продуктів і різке зростання цін. До списку шкільної літератури, обов'язкової до прочитання, увійшли монографії Чавеса, "Маніфест комуністичної партії" Карла Маркса, праці Че Гевари і безліч інших творів, які повинні були допомогти дітям позбутися капіталістичного мислення.

До речі, попри всю антиамериканську риторику з боку уряду, США залишалися основним торговим партнером Венесуели.

Після смерті Уго Чавеса у 2013 році до влади прийшов Ніколас Мадуро (його називав своїм наступником сам Чавес). До цього моменту економіка країни вже перебувала у важкому становищі, і єдине, що ще хоч якось утримувало її, – високі світові ціни на нафту, основний експортний товар Венесуели. Новий президент, який отримав країну із зовнішнім боргом у 70% ВВП та інфляцією у 56,3%, оголосив "економічний наступ" і запровадив найвищу границю у 30% на прибуток приватних компаній. Цукор, рослинна олія і туалетний папір стали дефіцитом.

Ніколас Мадуро Reuters

Винні, на думку Мадуро, були корупція, саботаж, спекуляції та "економічна війна", що ведеться проти Венесуели.

Відчутного удару по економіці Венесуела зазнала у 2015 році – ціни на нафту у світі різко знизилися, а доходи держави внаслідок цього скоротилися на третину. Було ухвалено рішення покрити дефіцит бюджету за рахунок друкування грошей, після чого інфляція досягла 140% річних, а офіційний курс національної валюти до долара більш ніж у 100 разів перевищив ринковий. Обмеження цін на продовольство знову породило дефіцит продуктів харчування. Починається політична криза: на парламентських виборах опозиція отримала більшість у парламенті, але уряд контролював Верховний суд, через що й почалося протистояння суду і парламенту.

У 2016 році краще не стало – стало ще гірше. Міжнародний валютний фонд оцінив падіння ВВП Венесуели в 19%, а інфляція досягла 550%. Бюджетний дефіцит не стояв на місці й зріс з 13% до 17% ВВП, зовнішній борг перевищив 130 млрд дол. Не все гаразд було і в соціальному плані – рівень безробіття в країні досяг 21%. Влада звинувачує в усьому "економічну війну", але проблем не вирішує. Через енергетичну кризу, обумовлену сильною посухою, яка знизила виробництво електроенергії на гідроелектростанціях, робочий тиждень у державному секторі скоротився до 2 днів, а відключення електроенергії стали регулярними.

Наступного року становище країни стає дедалі більш жалюгідним: курс долара на чорному ринку перевищує офіційний у 900 разів, рівень інфляції становить 1000%, а 93% країни недоїдають через  гострий дефіцит продуктів. У країні оголошують дефолт – Венесуела не може виконувати своїх кредитних зобов'язань. За різними оцінками, зовнішній борг держави становить від 63 до 90 млрд дол. Країна встановила світовий рекорд у зростанні споживчих цін – вони зросли на 2 616%.

Зрозуміло, що 2018 рік не приніс нічого хорошого: інфляція впевнено йде вгору, досягаючи 82 766%. Центробанк намагається виправити ситуацію складними валютними перестановками. Так, Венесуела отримує нову валюту, суверенний болівар, замість "старого" болівара. Обмінний курс - 100 000:1. Трохи пізніше уряд піднімає ПДВ, і тепер замість 12% він становить 16%. У країні різко зростає потік біженців, а Еквадор навіть відкрив для них гуманітарний коридор, організувавши їх перевезення до кордону Перу. При цьому той самий Еквадор з Колумбією і Перу посилюють правила в'їзду, а також перебування для біженців з Венесуели. Ті, хто не можуть емігрувати до Колумбії, ходять туди отоварюватися. У прикордонних зонах поширюється таке явище, як короткостроковий перехід кордону з метою шопінгу.

Ситуацію в країні можна охарактеризувати трьома словами: все дуже погано.

Протести у Венесуелі

Перша хвиля протестів здійнялася у Венесуелі у 2013 році після президентський виборів. Тоді Енріке Капрілес, кандидат на пост від опозиційної партії "Круглий стіл демократичної єдності", відмовився приймати підсумки виборів, вважаючи результати сфальсифікованими на користь Мадуро. Його заяву підтримала Організація американських держав, до якої входять 34 країни. США також виступили з окремою вимогою перерахувати голоси.

Проте Національна виборча рада Венесуели підтвердила перемогу на виборах Ніколаса Мадуро. У відповідь на це тисячі прихильників Капрілеса вийшли на мітинги в столиці Венесуели Каракасі. Протестувальники також вимагали перерахунку голосів і звинувачували владу у фальсифікації, але ситуації це не змінило – поліція розганяла демонстрантів сльозогінним газом. Люди намагалися чинити опір, що призвело до сутичок із поліцією, під час яких 7 осіб загинули, 60 постраждали. Ще 135 осіб було заарештовано за підозрою в організації та участі в заворушеннях.

З лютого 2014 року протестні рухи відновились. Протестувати виходили всі: і ті, хто критикують уряд, і ті, хто його підтримує. Мітинги відбувалися не тільки в Каракасі, але й по всій країні. Спочатку сутички з поліцією закінчувалися неважкими тілесними ушкодженнями і рідкісними арештами, але ставки зростали, і кількість протестувальників дедалі збільшувалася. 17 лютого в заворушеннях загинуло троє людей і 60 дістали поранення. Під час нових демонстрацій 20 лютого кількість жертв збільшилася до трьох – невідомі відкрили вогонь по групі маніфестантів.

BBC

Протести набирали обертів. У Сан-Крістобалі припинили роботу магазини та установи, в Каракасі з'являлися барикади на під'їзних шляхах до міста. Поліція застосувала водомети, сльозогінний газ і гумові кулі, а на вулицях з'являлися озброєні люди, які раз у раз відкривали вогонь по протестувальниках. Але незгодні не йшли з вулиць. Тоді Верховний суд ухвалив рішення, що обмежує акції протесту і дає поліції право розганяти недозволені мітинги. У відповідь на це 26 квітня вулицями Каракаса пройшли тисячі осіб, а 28 квітня перед будівлею представництва Програми розвитку ООН близько 100 студентів прикували себе ланцюгами до стовбурів дерев і бар'єрів.

Водночас Венесуелою прокотилася хвиля вбивств. На пустирі в Каракасі 26 квітня знайшли тіло колишнього начальника Головного управління розвідувальної служби Венесуели Еліесера Отаїси з чотирма вогнепальними пораненнями. Вже 4 травня було вбито одного з охоронців президента – Марко Кортеса. 9 квітня снайпер застрелив офіцера поліції Хорхе Коліну. Протести пішли на спад.

Наступного, 2015 року, починаючи від січня, мітинги й демонстрації поновилися. Протестували проти інфляції, дефіциту, вимагали звільнити заарештованих опозиціонерів і політв'язнів, призначити парламентські вибори. Спокій Венесуелі тільки снився.

У 2016 році ситуація загострилася на тлі того, що опозиція отримала більшість місць у парламенті. І тоді конфлікт перейшов у форму протистояння президента і парламенту. Обидві сторони виводили на вулиці своїх прихильників. На тлі енергетичної кризи парламент почав збирати підписи за проведення референдуму щодо відставки Мадуро. Він, своєю чергою, чинив опір парламенту з допомогою Верховного суду – позбавив опозицію більшості через те, що троє депутатів склали мандати. Це дало старт новим вуличним протестам – як прихильників опозиції, так і прихильників влади.

Конфлікт знову загострився наприкінці березня 2017 року. Тоді Верховний суд Венесуели оголосив, що бере на себе функції парламенту, а депутатів Національної асамблеї позбавляє недоторканності. Через кілька днів рішення було скасовано, але масові акції протесту, що почалися після їх оголошення, не припинилися. Після того як суд позбавив опозиційного лідера Енріке Капрілеса права обіймати державні посади протягом 15 років, протести посилилися і стали кровопролитними. Ніколаса Мадуро, який об'їжджав своїх прихильників на військовому джипі, закидали важкими предметами.

El National

Пізніше, 19 квітня, в різних містах пройшла серія антиурядових виступів, яка дістала назву "Мати всіх маршів". Протести продовжилися в травні – люди вимагали відставки Мадуро і перекривали державні траси. Однак протестували й прихильники Мадуро. Спочатку вони проводили демонстрації, а потім закидали палицями, камінням і петардами будівлю парламенту, в якій засідали опозиційні депутати. Прорватися до самої установи протестувальникам не дала Національна гвардія. Однак ті повторили спробу через два тижні. Цього разу вона увінчалася успіхом, і будівлю парламенту було захоплено.

У липні 2017 року було скликано Установчі збори, які замінили собою парламент. 4 серпня збори стали до роботи. Вже 6 серпня група військовиків оголосила повстання проти президента Венесуели, яке не сильно вплинуло на ситуацію.

На 2018 рік припало ще одне загострення конфлікту – 20 травня відбулися президентські вибори. На посаду претендували Енрі Фалькон, Хав'єр Бертуччі та Ніколас Мадуро, який і переміг. Явка склала майже 46%, за офіційними даними, та близько 20% - за даними незалежних спостерігачів. Виборів не визнала більшість країн Заходу і Латинської Америки. Крім цього, 14 країн відкликали з Венесуели своїх послів, з-поміж них Канада, Бразилія та Аргентина, на знак протесту проти результатів виборів. США пішли далі й відпрацьованим способом наклали на країну додаткові економічні санкції. Трамп закликав до припинення репресій у Венесуелі та проведення нових виборів. Інавгурацію Мадуро, яка відбулася 10 січня, проігнорувала більшість країн – своїх представників прислали менш ніж 20 держав. Серед прибулих Китай, Туреччина, Іран, Росія і Мексика.

Венесуела просто зараз

Після оголошення результатів виборів у країні було неспокійно, противники Мадуро закликали його скласти повноваження. Однак 5 січня 2019 року до присяги було приведено Національну асамблею Венесуели, а 10 січня відбулася інавгурація президента.

Національна асамблея Венесуели 16 січня ухвалила заяву, в якій визнала Ніколаса Мадуро узурпатором. Згідно з документом, ухвалені рішення і дії виконавчої влади буде визнано недійсними.

Призначений голова національних зборів Венесуели Хуан Гуайдо запропонував сформувати перехідний уряд. На його думку, в країні немає єдиного президента, обраного законно. Згодом він засудив Мадуро і заявив, що фактично країна впала в диктатуру, а нація перебуває у надзвичайному стані. Крім того, Гуайдо закликав солдатів, що носять форму з честю, "зробити крок вперед і забезпечити дотримання Конституції", тобто практично закликав до повстання.

У середу, 23 січня, по всій країні відбулися масові протести проти Ніколаса Мадуро. Весь день мітингувальники скандували "Свобода!". Виступати перед ними вийшов Хуан Гуайдо, член партії "Народна воля", й оголосив, що тепер він – виконувач обов'язків президента Венесуели. Складання Гуайдо присяги активно підтримували тисячі протестувальників.

El Nacional

Одночасно з цим на вулиці почали виходити прихильники Мадуро, протистояння переростає в сутички між мітингувальниками. Національна гвардія намагалася розігнати демонстрації, але протестувальники закидали її камінням. У відповідь Нацгвардія застосувала сльозогінний газ, спровокувавши більш масштабний опір і сутички. Проте невдовзі військовики та мілітаризована поліція Каракаса масово залишили пости і розійшлися перед протестувальниками. Однак міністр оборони заявив, що військовики не підтримують нового главу держави, а Нацгвардія ввела бронетехніку в район, де зібралися протестувальники. Під час заворушень загинуло 16 людей, понад 150 затримано.

AP Photo

Виступив і сам Ніколас Мадуро. Він звично звинуватив у всьому США, заявивши, що вони намагалися здійснити державний переворот. Крім цього, він підписав розпорядження про розрив дипломатичних відносин зі Штатами і дав дипломатам 72 години, щоб вони покинули країну.

На цей момент президента Мадуро підтримали Росія, Куба, Болівія, Мексика, Уругвай. На підтримку президента Гуайдо виступили США, Євросоюз, Канада, Гватемала, Бразилія, Аргентина, Перу, Чилі, Парагвай, Гондурас, Коста-Ріка, Панама, Еквадор, Колумбія, Україна.

Отже, 5:15, Гуайдо поки попереду.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>