Балканська "порохова бочка": Чому погіршилися відносини між сербами і косоварами і чим це загрожує Європі

Майже до двадцятирічного сумного ювілею "косовської кризи" кінця 90-х невирішені і болючі питання між частково визнаною державою і Сербією нагадали про себе голосно і безкомпромісно - Белград привів у повну бойову готовність війська і запросив допомоги у Росії. Розповідаємо, що спонукало Сербію до таких дій і чи варто очікувати нової війни на Балканах

112.ua

Розділ території частково визнаної держави Косово за так званим "сценарієм Трампа - Путіна", схоже, цілком реальний. Про це, як мінімум, свідчить загострення замороженого після війни в Югославії конфлікту між Белградом і Пріштіною. Європа та й весь світ занепокоєні: чи не стане це приводом для чергового кровопролиття на Балканському півострові?!

Тачі за штурвалом катера і боєготовність Вучича: Що спровокувало погіршення відносин між Сербією і Косовим

На вихідних лідер Косово Хашим Тачі за штурвалом поліцейського катеру об'їхав в супроводі спецназу водосховище Газіводе, розташоване в межах частково визнаної республіки і Рашського округу Сербії.

Фото з відкритих джерел

Ця поїздка тривала всього близько 15 хвилин: катер проїхав біля греблі однойменної ГЕС, після чого повернувся до місця відправлення, косівський лідер пересів в автомобіль і поїхав у невідомому напрямку. Однак навіть настільки короткочасний візит Тачі на спірну територію став для Белграда приводом для розмов про порушення Пріштіною крихкого миру і втрату надії на примирення між сторонами.

Справа в тому, що перед приїздом косівського лідера на водосховище спецназ тамтешньої поліції взяв під контроль ГЕС "Газіводе" та підстанцію "Валачі", які є ключовими енергетичними об'єктами на півночі Косового, але належать сербській енергомережі. Відповідно косовські силовики не мали права там бути, тим більше встановлювати свої порядки.

Як зазначив голова сербського Державного управління у справах Косового і Метохії Марко Джурич, зокрема вони не мали виводити за межі енергетичних об'єктів сербів і заарештовувати тих, хто чинив опір.

Крім того, це також порушення Угоди про свободу пересування, згідно з якою армія Пріштіни має право в'їзду на територію переважно населеного сербами північного Косового тільки в двох випадках: зі схвалення НАТО і повної згоди місцевої сербської громади.

Белград розцінив такі заходи безпеки косовських силовиків як агресію щодо сербського народу і, незважаючи на те, що Пріштіна принесла свої вибачення і повідомила, що її спецназ залишив енергетичні об'єкти Сербії відразу ж після об'їзду водосховища, розпорядився привести в повну бойову готовність армію, а також попросив підтримки у Російської Федерації.

За словами президента Сербії Олександра Вучича, нещодавня агресія Косового буде однією з тем його розмови з головою російської держави Володимиром Путіним, яка відбудеться 2 жовтня в Москві.

Що ж стосується самого режиму повної бойової готовності військ – де-факто він набув чинності 1 жовтня і триватиме до прояснення ситуації в Косовому і Метохії. Як зазначив міністр оборони країни, на цей момент територія Сербії під контролем і ніяких погроз з боку Косового не надходило.

Кордон за "сценарієм Трампа - Путіна": Чому інцидент на Газіводе має серйозні наслідки

Варто відзначити, що, можливо, в будь-який інший час інцидент на Газіводе не був би сприйнятий Сербією як серйозна загроза національній безпеці, проте він стався на тлі розмов про обмін територіями між Белградом і Пріштіною, який, на думку прихильників цієї ідеї, покладе край ворожнечі між етнічними сербами і албанцями, що населяють територію Косового (косоварами).

Незадовго до цього президент Сербії Олександр Вучич і лідер Косово Хашим Тачі начебто попередньо домовилися про умови обміну, що викликало активний опір опозиції з обох сторін, а також Берліна.

Але про все по порядку:

У день інциденту на Газіводе десятки тисяч людей вийшли на вулиці Пріштини, щоб висловити протест проти демаркації кордонів з Сербією. В основному прихильники опозиційної партії "Самовизначення" тримали плакати і національні албанські прапори, проходячи вулицями косовської столиці і закликаючи: "Жодних торгів народними землями!".

Фото з відкритих джерел

До цього вони ж намагалися зірвати візит сербського лідера Вучича в Косово, заблокувавши дорогу на кордоні. "Вучич не пройде!", - говорили вони. На думку протестувальників, президент Сербії повинен вибачитися за злочини і звірства під час війни в Косовому.

У свою чергу у Сербії багато хто досі вважає, що Косово є повністю автономним краєм їхньої країни, а не самостійною державою. Відповідно не готові відмовлятися від своєї території і вірять, що незабаром низка країн-членів ООН, які підтримали незалежність регіону, відмовляться від своїх позицій.

При цьому варто відзначити, що проти демаркації кордонів між Косовим і Сербією також виступили і в Євросоюзі - якщо Франція ставиться до такої ідеї просто стримано, то Німеччина категорично її не сприймає. Берлін побоюється, що це призведе до перерозподілу інших кордонів на Балканах (а саме в Боснії, від якої може відколотися сербська частина, і Македонія з її албанськими сепаратистами), стане приводом для відродження етнічних чисток, як в 90-х при розвалі Югославії, і Європу накриє черговою хвилею біженців.

Канцлер Німеччини Ангела Меркель DW

А ось сама ідея обміну територіями виникла під чуйним керівництвом двох інших сьогодні ворогуючих країн – Російської Федерації та США.

Суть її в тому, що конфлікт між Белградом і Пріштіною можна і потрібно вирішувати спільно і неодмінно мирним шляхом за рахунок етнічного перерозподілу кордонів між сторонами конфлікту.

Так, частина північного Косового навколо міста Митровиці, населена переважно сербами, повинна перейти до Белграду, а населена переважно албанцями Прешевська долина в Сербії - стати частиною Косово.

BBC News

Якщо лідери конфліктуючих сторін пристануть на таке компромісне рішення, Європейський Союз, зі свого боку, гарантує Сербії членство в співтоваристві і відкриє дорогу до НАТО, а ООН посприяє тому, щоб Косово визнали ті країни світу, які залишилися солідарними з Белградом у питанні її незалежності.

Кажуть, такий варіант розвитку подій на Балканах Володимир Путін та Дональд Трамп обговорили під час зустрічі, що відбулася в липні поточного року в Гельсінкі (Фінляндія).

При цьому важливо, що головні розбіжності між Белградом і Пріштіною з приводу контролю гірничодобувного комплексу Трепча і згаданої ГЕС на водосховищі Газіводе.

Домовленість або новий виток конфлікту: Чи бути війні на Балканах

Виходячи з того, що ми маємо на сьогодні, важко сказати, чи стане інцидент на Газіводе крапкою в питанні обміну територіями і трикрапкою у давньому конфлікті між Белградом і Пріштіною.

З одного боку, і Сербія, і Косово демонструють свою відданість попереднім позиціях і готовність їх захищати.

Після інциденту на Газиводе, зокрема, президент Косового Хашим Тачі заявив, що ніколи не просив дозволу у Белграда на відвідування водосховища і не має наміру цього робити, а очільник уряду країни Рамуш Харадінай зазначив, що ніякого обміну територіями не планується і громадянам не варто хвилюватися через це. Більше того, як передає Tanjug, влади запевняють, що ідею неперенесення кордонів також підтримують у США.

Александар Вучич і Хішам Тачі Фото з відкритих джерел

У свою чергу поведінка президента Сербії Олександра Вучича – візит в північний регіон Косово, боєздатність армії, спільні російсько-сербські навчання, зустріч з Путіним – свідчить про те, що і він не має наміру миритися з незалежністю Пріштіни.

Однак з іншого боку, ні Сербії, ні Косовому не вигідно продовження ворожнечі, тому багато експертів вважають, що ситуація на Газіводе була просто розіграна.

"Є думка, що Вучич, який привів в боєготовність армії, і Тачі з його вилазкою на катері влаштували виставу за домовленістю, розраховуючи на лояльність свого електорату. Один показав, що може стати "господарем" сербських земель, інший – ніби активно обороняється. І обидва продовжують обговорювати обмін територіями, як це можна зробити мирним шляхом", - розповів "Стране" сербський журналіст Михайло Йовічевіч.

Хай там як, в ЄС вже висловили свою стурбованість у зв'язку з інцидентом на Газиводе і закликали Сербію і Косове до стриманості.

Частково визнана Республіка Косово: Коротко про історію конфлікту між сербами і косоварами

Республіка Сербія – держава в південно-східній Європі, в центральній частині Балканського півострова і частково Паннонської низовини, що не має виходу до моря.

Згідно з Конституцією держави, у її складі є два автономні краї: Воєводина і Косово і Метохія.

Нестабільність Балкан в кінці 90-х – на початку 2000-х років призвела до того, що косовські албанці або, як їх ще називають, косовари взялися за зброю з метою обстояти власну незалежність від Сербії.

Так, з 1999 року відповідно до резолюції РБ ООН 1244, Косово відійшло під протекторат ООН і владою Сербії не контролюється.

Укринформ

Через деякий час, у 2008 році, інститути тимчасового місцевого самоврядування, в яких більшість становлять косовські албанці, в односторонньому порядку проголосили незалежність краю.

Через два роки після цього Міжнародний суд ООН постановив, що рішення косоварів законне. Так, Косово поступово як незалежну державу визнали 110 держав-членів ООН.

Варто відзначити, що Сербія відмовилася визнати де-юре суверенітет республіки Косово, але визнала її незалежність де-факто, уклавши договір про нормалізацію відносин з Косовим у Брюсселі 19 квітня 2013 року і ратифікувавши його 22 квітня.

Крім Сербії, самопроголошену республіку Косово на цей момент не визнають Російська Федерація, Китай, Ізраїль, Іран, Іспанія, Греція, а також Україна. 

Косово ж має в основному підтримку США та деяких країн ЄС.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів