Волонтер, тренер та голова комісії: Як колишній комерційний директор з Маріуполя займається волонтерською діяльністю

У рамках проекту "Близький Схід" кореспонденти "112 Україна" продовжують оповідати історії жителів Донбасу, які змінюють на краще себе, своє оточення і простір довкола

Жителька Маріуполя волонтер Катерина Сухомлинова до початку війни працювала комерційним директором одного з найбільших у місті металургійних комбінатів. Сама жінка родом з Вінницької області, у 16 років приїхала вчитися та так і залишилася на Донбасі, зустріла тут майбутнього чоловіка, народила доньку.

Проте з початком військових дій жінка звільнилася з роботи і почала допомагати українським військовикам. Тоді волонтерський рух в Україні тільки зароджувався, бійці на передовій постійно потребували допомоги. Катерина поїхала на фронт готувати для вояків їжу.

Коли з харчуванням на передовій стало простіше, Катя почала більше часу приділяти пораненим захисникам.

Із Маріуполя Катерина не виїхала навіть тоді, коли були найгарячіші протистояння. Ба більше, за словами жінки, вона ніколи не приховувала своєї проукраїнської позиції, навпаки, пишається цим незважаючи на регулярні погрози.

"Я дуже розумію людей, які живуть тут. Бути патріотом у Києві і бути патріотом у Донецькій області - це різні речі", - говорить вона.

Головною підтримкою Катерини є її чоловік: він працює, заробляє гроші, тому Катерина може займатися волонтерською діяльністю. Але волонтерство - не все, чим займається жінка. 

Жінка очолює обласну комісію, яка відбирає майбутніх поліцейських, працює тут на громадських засадах.

"Тепер я розумію, що поки я сама не підкасаюся і не буду щось змінювати сама, то нічого  не зміниться. Сидіти, чекати - замало", - говорить вона.

Також за сумісництвом Катерина - сертифікований тренер. Вона навчає надавати першу домедичну допомогу. На її переконання, це має вміти кожен. І зовсім не через близькість фронту.

Серед її слухачів є й та, кого хотілося би бачити частіше, - донька Єва, їй 13. Катерина мріє, що незабаром, коли військовики вже не потребуватимуть її допомоги, приділятиме дитині більше часу.

"Буває важко, але я черпаю якісь сили. Десь поїдеш, хлопцям щось відвезеш, подивишся в їхні очі та й думаєш: та ні, з такими людьми в нас немає іншого виходу, ми точно переможемо", - говорить Катерина.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...