Дональд Туск і Ярослав Качиньський
Фото з відкритих джерел

Оригінал на сайті Московського центру Карнегі

Складно сказати, коли Євросоюз востаннє так сильно і демонстративно принижував одну країн, які входять до нього, як це відбулося вчора з Польщею – під час виборів президента Євросоюзу. Можливо, в 2000 році Австрія переживала щось подібне, коли з її лідерами ніхто не хотів спілкуватися через те, що ті взяли в уряд ультраправу Партію свободи. Але з тих пір у ЄС намагалися нікого не доводити до повної втрати обличчя. Навіть коли маленька Чехія поодинці блокувала ратифікацію багатостраждального Лісабонського договору, Брюссель терпляче вів переговори з чехами і в підсумку погодився на кілька символічних поступок.

Полякам пом'якшувати удар не стали. Навпаки, презирливо відмахнулися від польських заперечень, від усіх наївних маневрів і незручних закулісних переговорів та за кілька хвилин переважними голосами 27 країн проти однієї-єдиної Польщі переобрали ненависного сьогоднішній Варшаві Дональда Туска президентом Європейської ради. Програвши польському уряду суперечку навколо Конституційного суду, Брюссель зумів відігратися у боротьбі за одну з головних посад у ЄС, перетворюючи обмін ударами на базовий формат відносин Польщі та Євросоюзу.

Liberum veto

Конфлікт Польщі і ЄС навколо президента Євроради виник навіть не на порожньому місці, а з того, що повинно за ідеєю створювати між сторонами любов і довіру. Європейська рада - найважливіший інститут ЄС. Там засідають не безвладні євробюрократи, а реальні глави держав і міністри. Всі серйозні рішення ЄС приймаються там і більше ніде. Звичайно, вплив президента Євросоюзу на підсумки засідань обмежено, але в європейській бюрократії цей пост найважливіший, і порівняти за впливом його можна хіба що з головою Єврокомісії.

У 2014 році, щоб переконати країни Східної Європи, що вони тепер повноцінна частина ЄС, Брюссель висунув у президенти Євроради Дональда Туска, тодішнього прем'єра Польщі. Високий пост став нагородою за проєвропейську політику Туска, який успішно допомагав Євросоюзу вирішувати протиріччя не тільки з Польщею, але і з іншими проблемними країнами Східної Європи.

Новини за темою: Качиньський: З культом Степана Бандери Україна не ввійде в Європу

Навесні цього року закінчувався термін повноважень Туска, треба було вирішувати, переобирати його на другий термін або висунути на цю посаду кого-небудь іншого. Обидва варіанти цілком могли пройти гладко, але в 2015 році у Польщі змінилася влада – і Сейм, і уряд, і президент потрапили під контроль багаторічного ворога Туска Ярослава Качинського і його партії "Право і справедливість". Тому і Польща, і ЄС вперлися, перетворивши малозначну процедуру виборів президента Євросоюзу мало не на привід для Polexit.

У цьому конфлікті поведінка Польщі, яка навідріз відмовилася підтримати Туска, показала, яким чином польське керівництво перетворилося на ляльковий театр Карабаса-Барабаса. Виявилося, що Ярослав Качинський, який не займає ніяких офіційних посад у виконавчій владі – він простий депутат, може просунути будь-яке, скільки завгодно шкідливе для інтересів Польщі рішення. Ні в МЗС, ні в уряді, ні в канцелярії президента, ні в правлячій партії ніхто слова не скаже проти найабсурднішої забаганки депутата Сейму Качинського. Навпаки, вони задіють всю міць державної машини, щоб цю забаганку виконати.

Про те, що навесні 2017 року постане питання про можливе переобрання Туска, було відомо давно – термін президента Євроради фіксований, два з половиною роки. До того, як Качинський визначився з рішенням, інші представники польського керівництва не збиралися перетворювати перевибори Туска на смертний бій з Брюсселем. Всі розуміли, що опір нічого, крім ганьби, не принесе, тому краще використовувати ситуацію, щоб хоч трохи пом'якшити суперечки з ЄС в інших областях. Представники правлячої партії публічно заявляли, що Туска треба підтримати.

Але незадовго до перевиборів Качинський визначився – підтримувати Туска не можна. Тому що репутаційні втрати для Польщі ніщо порівняно з тими гріхами, у яких Качинський звинувачує Туска. Там є все: створення мафіозного капіталізму, корупція, антипольська діяльність у Брюсселі і навіть змова з Путіним, щоб організувати авіакатастрофу під Смоленськом, у якій загинув польський президент і брат-близнюк Ярослава Качинського Лех.

Фото з відкритих джерел

Різнодумство в керівництві Польщі припинили і замість цього наказали вимагати від Брюсселя неможливого – обрати президентом Європейської ради поляка, але не Туска, а євродепутата Саріуша-Вольського. Начебто у ЄС, куди входять 28 держав, головний пост у євробюрократії зарезервовано виключно для поляків і якщо один з них не підходить, то на зміну йому обов'язково потрібно взяти іншого.

Навряд чи Качинський при всій своїй недосвідченості у міжнародних справах не розумів абсурдності такої позиції. Мабуть, розрахунок був на те, що чим більше буде протиріч навколо кандидатури Туска, тим менше шансів на його переобрання. А вже кого там оберуть новим президентом Євроради, не так важливо – головне, щоб не Туска. Були надії, що опір Польщі можуть підтримати Угорщина та Велика Британія – мовляв, у кожної з них стільки конфліктів з Брюсселем, що ще один додатковий буде їм тільки із задоволенням.

Але надії не виправдалися – незграбну польську дипломатію не підтримала жодна країна ЄС. Всі 27 одностайно, майже без обговорень схвалили переобрання Туска ще на один термін. Не стали слухати навіть прохань Польщі хоча б відкласти голосування, адже повноваження Туска закінчуються тільки в травні. Питання вирішене, не треба затримувати всіх, у нас регламент, переходимо до наступного пункту.

Правильні поляки

Що втратила Польща від цього конфлікту, більш-менш зрозуміло. Небачене міжнародне приниження, ізоляція в ЄС, ворожий президент Євроради. Але Брюссель теж дозволив Качинському собою маніпулювати і вийшов з цієї суперечки далеко не кращим чином.

Новини за темою: Майбутнє польсько-українських відносин знаходиться під питанням, - Качинський

Ніякої традиції переобрання президента Євросоюзу в ЄС поки що не існувало. Попередник Туска Герман ван Ромпей займав цей пост один термін. У 2016 році, до того як Качинський оголосив про свої заперечення, в ЄС активно обговорювали інших кандидатів. Говорили, що Туск представляє правоцентристів, а вони і так зараз займають посади голови Єврокомісії (Юнкер) і спікера Європарламенту (Таяні), тому пост президента Євросоюзу треба віддати кому-небудь з лівих – наприклад, Олланду, він якраз до літа звільниться від своїх французьких обов'язків.

І напевно б віддали, якщо б Варшава не почала проявляти активність. Але польське керівництво не змогло змовчати, і можливу заміну Туска тут же прирівняли до потурання шантажу Качинського. Відразу стало не важливо, потрібен Туск на цьому посту чи ні, головне – вчинити найнеприємнішим чином для Варшави, яка не поважає незалежні суди, вводить цензуру в ЗМІ і взагалі не хоче співпрацювати з Брюсселем. Нібито додаткове приниження для польського уряду додасть тамтешнім судам незалежності.

За великим рахунком, переобрання Туска було дією абсолютно безглуздою, тому що він перестав виконувати свою головну функцію, заради якої його в 2014 році і висунули в президенти Євроради. Потрапивши на такий високий пост, він повинен був показати, що Східна Європа – це повноцінна частина Євросоюзу. Але тепер він показує протилежне. Що східноєвропейські країни не в змозі поставити національні інтереси вище партійних, що вони виносять особисті чвари на загальноєвропейський рівень, що їх треба постійно повчати, наставляти, карати.

Зрештою, що такого може зробити Туск, чого не міг би з тим же успіхом зробити який-небудь інший досвідчений європейський політик? Та нічого. Його переобрали просто тому, що цього вимагала логіка наростаючого конфлікту між Брюсселем і Варшавою. І брюссельське схвалення Туска – це така ж емоція, як і заперечення Качинського.

Ще важливіше, що президентом Європейської ради переобрали політика, чия партія в Польщі програла всі можливі вибори. Тобто польське суспільство і Брюссель вибирають настільки несумісних політиків, що ті не в змозі ні про що домовитися навіть на міжнародному рівні. Мало того, своїм рішенням Брюссель прямим текстом говорить польському суспільству, що вони голосують неправильно. Поляки не в змозі вибрати собі нормальне керівництво, і Брюсселю видніше, хто повинен представляти Польщу в ЄС.

Новини за темою: Українські трудові мігранти рятують економіку Польщі

У європейській політиці формується нова ніша. Це люди, які у себе на батьківщині все програли, але їхні позиції дуже подобаються Брюсселю, тому представляти відповідні країни призначають саме їх. Інші країни ЄС, які так легко підтримали Туска, в майбутньому можуть опинитися в такому ж становищі, як зараз Польща. Їхня внутрішня опозиція, програвши вибори удома, доб'ється прихильності ЄС і почне зводити з ними рахунки з високих постів у Брюсселі.

Помста розчарованих

Голосування про переобрання Туска проводилося дуже швидко, і ніхто не звернув особливої уваги на конкуруючого кандидата, якого запропонувала Варшава, – Яцека Саріуша-Вольського. А його участь у цій затії багато говорить про кризу у відносинах Брюсселя та Східної Європи.

Саріуш-Вольський – це не технічна фігура, не слухняна маріонетка Качинського. До цього конфлікту він взагалі був не в партії "Право і справедливість" Качинського, а в "Громадянській платформі" Туска. Саріуш-Вольський – один з найбільш шанованих у Польщі дипломатів, причому шанований в усіх частинах політичного спектру. Зараз він депутат Європарламенту, а в дев'яностих-на початку нульових багато років був головним представником Польщі на переговорах про вступ до ЄС.

Погоджуючись брати участь в авантюрі Качинського, Саріуш-Вольський не міг не розуміти, що пост президента Євроради йому не світить при жодних розкладах. Пост міністра закордонних справ Польщі його теж навряд чи приваблює, тому що уряд Качинського – це місце для покірливих виконавців, а не для самореалізації. Фанатичним євроскептиком його не назвеш – людина витратила значну частину життя, домагаючись, щоб Польща у цей ЄС вступила. І тим не менш ставлення Саріуша-Вольського до ЄС за останні роки змінилося настільки, що він не зміг втриматися від такої антибрюссельської витівки.

Яцек Сарьюш-Вольський
Фото з відкритих джерел

Цю еволюцію від євроентузіазму до євроскептицизму у Східній Європі пережив не тільки Саріуш-Вольський. І він, і Качинський, і Орбан відносяться до того покоління східноєвропейських політиків, які 15 років тому були в захваті від ЄС. Вони були готові на будь-які поступки, аби їхні країни потрапили в Євросоюз. А що тепер? Тепер вони головні євроскептики, в постійному конфлікті з Брюсселем, громлять його за зарозумілість, за зайве втручання, за подвійні стандарти. Глибоке розчарування у всьому регіоні, виходу з якого не видно.

Нинішня суперечка ЄС з Варшавою тільки посилить це відторгнення. Можливо, у Брюсселі сподіваються, що, переобравши Туска, вони таким чином зможуть вказати Качинському, де його місце, привести до тями, зробити більш конструктивним. Але, знаючи стиль керівництва Качинського, швидше за все, усе буде навпаки.

Новини за темою: Польща через переобрання Туска головою Євроради може не підтримати підсумкову резолюцію саміту ЄС

Ярослав Качинський дуже наполегливий і мстивий політик, який на шляху до мети готовий порушувати будь-які правила. Досить згадати, як у 2010 році президент Лех Качинський, зневажаючи всі можливі основи дипломатичного протоколу, без запрошення російської сторони вирушив з візитом до Смоленська, щоб не дати тодішньому прем'єру Туску самостійно брати участь у жалобних церемоніях у Катині. Візит закінчився трагедією, в організації якої Ярослав, усупереч здоровому глузду, продовжує звинувачувати Туска і Путіна.

Качинський не забуде приниження, яке йому влаштували в Брюсселі, переобравши Туска. Він буде боротися далі – нехай і божевільними способами. Вже говорять про те, що Варшава тепер буде бойкотувати всі заходи за участю Туска. Або що польська влада видасть ордер на арешт Туска – чи то за участь у якій-небудь корупційній афері, чи то за смоленську авіакатастрофу. Звісно, Варшава стане ще більш незговірливою із загальноєвропейських питань.

Така помста Качинського найбільше зашкодить самій Польщі, але і ЄС принесе чимало проблем, ще більше поглиблюючи розкол і нерозуміння між Західною та Східною Європою.

Максим Саморуков

Інші матеріали Карнегі

Чому ЄС програв війну з Польщею

Навіщо в Польщі переглядають минуле

Куди заведе конфлікт Польщі і Євросоюзу