Єнакіївський металургійний завод
СКМ

Розпочата наприкінці 2016 року як громадська ініціатива ветеранів АТО блокада зрештою перетворилася на державну політику і призвела до припинення вивозу продукції підприємств з територій самопроголошених "республік".

У відповідь на блокаду непідконтрольних територій "ЛНР" і "ДНР" їхнє "керівництво" оголосило про "націоналізацію" підприємств української юрисдикції, які працювали на тимчасово непідконтрольних територіях, проте вивозили продукцію в Україну і сплачували податки там же. Наприклад, на непідконтрольній частині "ДНР" до цього переліку потрапили 43 об'єкти.

Новини за темою: А МВФ знає про націоналізацію "ЛДНР" українських підприємств на Донбасі?

Втім, до моменту націоналізації більшість промислових підприємств вже давно стояли через початок блокади "ДНР". І чи зможуть їх запустити лідери самопроголошених "республік", по суті, є для них головним іспитом, так само як і для самих квазідержавних утворень. Іспитом на життєздатність.

Сировинний і збутовий голод

Первісна ейфорія від націоналізації "ДНР" швидко минула – незважаючи на обіцянки запустити виробництво на тепер вже "державних" підприємствах, за півтора місяця вдалося це зробити тільки на Донецькому пивоварному заводі "Сармат", що стояв понад 2 роки.

Ця подія стала вельми показовою для економіки, і справа навіть не в сумнівній цінності продукції підприємства, а в тому, що його запуск лише підтвердив правило.

За весь час проведення АТО харчова промисловість самопроголошеної "ДНР" почувалася дуже впевнено, позаяк у плані придбання сировини і збуту готової продукції не сильно залежала від України. Тому відновити виробництво пивоварного заводу і зробити його роботу досить стабільною порівняно нескладно.

Інша справа – важка промисловість, яка сьогодні переважно стоїть. І причиною тому - проблеми, викликані спершу блокадою непідконтрольних територій, а потім і націоналізацією підприємств.

Новини за темою: Порошенко закликав ЄС розширити санкції проти РФ у зв'язку з "націоналізацією" підприємств на Донбасі

Після припинення транспортного сполучення з Україною металургійні підприємства опинилися без сировини, точніше, залізної руди, і що навіть важливіше – без ринків збуту готової продукції. Все це навіть без націоналізації зробило роботу підприємств фактично неможливою.

Юридичний статус невизнаної держави не дозволяє "ДНР" або "ЛНР" самостійно проводити закупівлі необхідної сировини або продавати готову продукцію, що унеможливлює будь-яку виробничу діяльність.

Допомога Росії: руда в обмін на метал?

Втім, керівництво невизнаних "ЛНР" і "ДНР" з перших же днів заявляло, що розраховує на допомогу Російської Федерації у питанні поставок необхідної для підприємств металургійної промисловості сировини.

Загалом чисто технічно, враховуючи вільний кордон самопроголошених "республік" з Російською Федерацією, це питання вирішується досить легко – залізорудний концентрат для металургів можна спокійно гнати потягами. Що ж стосується коксу, то його видобутку і виробничих потужностей цілком вистачає на території самих самопроголошених "республік".

7 квітня голова "ДНР" Олександр Захарченко заявив, що принципову домовленість щодо постачання вже досягнуто і до кінця місяця відновиться виробництво на основному металургійному підприємстві самопроголошеної "республіки" - Єнакіївському металургійному заводі (ЄМЗ, актив Ріната Ахметова). 10 квітня ЗМІ Російської Федерації повідомили про рішення "Російських залізниць" ввести знижку 25% на транспортування залізної руди до "кордону" самопроголошених "республік". 12 квітня з'явилася інформація про початок поставок залізної руди з підприємств російської металургійної компанії "Сєвєрсталь".

Новини за темою: Грицак заявив, що всередині "ЛДНР" виникло багато конфліктів у зв'язку з "націоналізацією" підприємств Донбасу

Нарешті, 14 квітня глава Федерального агентства з державних резервів РФ (Росрезерву) Дмитро Гогін заявив, що "постачання сировини і матеріалів для підприємств південно-східних районів Донецької та Луганської областей тимчасово в порядку гуманітарної підтримки території здійснюються за рахунок наявних федеральних резервів товарно-матеріальних цінностей", тим самим підтвердивши постачання сировини та допомогу Російської Федерації, щоправда представивши це як "гуманітарну допомогу", очевидно, з метою "прикрити" російські компанії від неминучих санкцій за торгівлю з невизнаними "республіками".

Однак поставка сировини для металургійних підприємств на території самопроголошених "республік" не вирішує другої проблеми – збуту готової продукції, що зробити з території невизнаної і юридично неіснуючої "республіки! офіційно неможливо. І тут є можливим лише один варіант - продавати тим, хто погодиться взяти на себе турботи з "легалізації" товару, але натомість вимагає низької ціни на товар.

У ролі такого споживача найбільш імовірними є українські компанії, які погодяться закрити очі на походження товару і виявляться досить винахідливими для того, щоб організувати легалізацію товару. Також у цьому можуть допомогти і російські компанії.

Взагалі, постачання залізорудної сировини на підприємства самопроголошеної "ДНР" для російських металургійних підприємств є не надто вигідним заняттям. Світова ціна на залізорудну сировину в останній час впала, тож продавати сировину, що дешевшає, не дуже практично, але головне навіть не в цьому.

Російські та українські металурги традиційно конкурують один з одним на міжнародних ринках, і зупинка ЄМЗ та інших підприємств дає шанс російським металургійним компаніям зайняти зі своєю продукцією ніші, що звільнилися. Водночас відновлення роботи металургійних підприємств "ДНР" з подальшою спробою самостійної реалізації виробленої ними продукції цю можливість відкине, і 25-відсоткова знижка на перевезення залізорудної сировини цих втрачених можливостей не компенсує.

Новини за темою: Київ сподівається, що "документи" в ОРДЛО і "націоналізація" не будуть незворотними, - Оліфер

Втім, російські металурги цілком можуть замкнути на собі реалізацію виробленого металу, тими самим отримавши основну вигоду. Зрештою, може бути й зовсім застосовано схему роботи з давальницькою сировиною", згідно з якою металургійні підприємства самопроголошених "ЛНР" і "ДНР" будуть просто переробляти сировину, що надходить з Російської Федерації, та відвантажувати туди ж вироблений метал, отримуючи гроші тільки за переробку сировини. Така схема дозволить зберегти підприємство і виплачувати працівникам невеликі заробітні плати, які на більшості "націоналізованих" підприємств поки так і не платять. Не став винятком і Єнакіївський металургійний завод. Після його націоналізації співробітникам пообіцяли виплатити "підйомні" у розмірі 4 тисяч російських рублів (1900 гривень), але поки виплати так і не почалися.

Без надії на пуск?

Металургам ще, можна сказати, "пощастило". Навіть якщо вироблений метал буде продаватися дешевше від його справжньої вартості, все одно це дозволить запустити виробництво й отримувати заробітну плату. Але є в самопроголошеній "ДНР" підприємства, надії на пуск яких все менше. І насамперед це прифронтові підприємства.

Осібно стоїть Горлівка.

12 квітня нарешті вирішилася інтрига – чи буде націоналізовано і введено "зовнішнє управління" на концерні "Стирол", без сумніву, найбільшому підприємстві міста. Цього дня "виконувач обов'язків міністра промисловості і торгівлі" самопроголошеної "ДНР" Олексій Грановський представив на зборах працівників підприємства нового директора – Артема Сердюкова.

На підприємстві, що стояло понад два роки, втім виплачували заробітну плату, щоправда, останнім часом із запізненнями, тож до березня 2017 року зарплату булоа виплачено частково лише за січень.

На зборах чиновники "ДНР" і новий директор традиційно запевнили всіх співробітників у збереженні робочих місць та продовженні виплати нинішньої заробітної плати в рублях за курсом 1 до 2. Також заявлялося про можливість запуску основного виробництва, щоправда, за умови миру або хоча б за умови віддалення лінії фронту на безпечну для підприємство відстань, а також запуску в більш ранній час виробництва безпечної продукції з полістиролу, пластикового посуду, побутової фарби.

Новини за темою: Клімкін назвав "націоналізацію" підприємств Донбасу свідомою ескалацією з боку РФ

Щоправда, подібні запевнення з вуст керівництва самопроголошеної "ДНР" звучать регулярно.

Також регулярно обіцяють зробити пуск виробництва на іншому великому міському підприємстві – Горлівському машинобудівному заводі імені Кірова. Зупинений також в 2014 р., позбавлений частини обладнання, вивезеного власником Corum Group до Дружківки і Харкова, його зайняли незаконні збройні формування, і він все більше перетворюється на підприємство-привид.

Восени 2015 року припинився видобуток на шахтах горлівського ДП "Артемвугілля", і шахти працюють тепер лише на відкачування води.

Поряд з тим у місті працюють Горлівський коксохімзавод, який відновив виробництво в 2015 році, і виробник ліків "Стиролбіофарм", що належить Герою України Миколі Янковському.

Робота на камеру

Втім, залишається ще один варіант, з "успіхом" реалізований на території самопроголошеної "ДНР "під час проведення 6 квітня так званих "військових зборів", - показуха.

Тобто під камери місцевих і російських ЗМІ буде урочисто запущено виробництво на якому-небудь заводі, після чого за кілька днів/тижнів підприємство знову зупиниться.

Тому розцінювати "націоналізацію" українських підприємств на підконтрольних територіях слід не тільки з економічних міркувань. Адже самопроголошеним властям потрібні були не стільки непрацюючі заводи і шахти, скільки важіль тиску на Київ. Тепер же Захарченку і Плотницькому доведеться ламати голову, як гучні заяви перетворити на робочі місця і зарплати.

Микита Сініцин