Фото з відкритих джерел

Стратегічний ресурс

Бізнес на металобрухті на території самопроголошеної "ДНР" розпочався практично з перших днів, благо металу на території індустріального Донбасу вистачало завжди. В хід пішло все – від традиційних металевих люків каналізації і кабелів до обладнання підприємств, власники яких не встигли або не змогли, через великі обсяги, вивезти його з території, що стала так званою "Донецькою народною республікою".

Спочатку він носив досить "дикий" характер, зазвичай різали метал і продавали його в Російську Федерацію і Україну самі бойовики незаконних збройних формувань. Так сказати, тримаючи поруч автомат та інструмент для розпилювання металу.

Потім даний бізнес перейшов на сходинку вгору – тепер його стали проводити різного роду "бізнесмени", які перебувають "під дахом" різноманітних збройних формувань.

Без перебільшення, мільйони тонн металу, що опинилися на території тимчасово непідконтрольній Україні частині Донецької області – дуже ласий шматок для того, щоб могли пройти повз нього ті, хто намагається підім'яти під себе все, що приносить прибуток. У нашому випадку – лідери самопроголошеної "ДНР".

Металобрухт було проголошено стратегічним ресурсом, який належить "республіці", і 8 квітня 2016 року вийшов Наказ № 8 так званого "міністерства економічного розвитку ДНР", в якому затверджувалися правила для господарської діяльності із заготівлі та зберігання брухту чорних і кольорових металів на території самопроголошеної "ДНР".

У це важко повірити, але якісь правила, наскільки це слово, звичайно, взагалі застосовне до псевдодержавного утворення, з'явилися лише через півтора року після створення "держави". До цього даний вид бізнесу був повністю в тіні і по суті являв собою кримінальний бізнес із крадіжки ресурсу не тільки у держави Україна, але й так званої "Донецької народної республіки".

Процедура отримання ліцензії передбачала її оплату в розмірі від 200 до 500 тисяч рублів, що на той момент складала від 80 до 200 тисяч гривень, створення пунктів прийомів, укладення договорів з постачальниками металобрухту та вимоги щодо доведення законного походження брухту металів.

Про те, наскільки важливе значення надають у "ДНР" торгівлі металобрухтом, дає історія екс-мера Горлівки від так званої "ДНР" Станіслава Кіма. У перервах між проголошенням себе головнокомандуючим військами УРСР і родичем Кім Чен Ира, а також іншими витівками, які неабияк потішили користувачів YouTube, він спробував монополізувати ринок металобрухту в Горлівці. Для цього "мер" затіяв листування з так званим "головою ДНР" Олександром Захарченком на предмет створення в Горлівці підприємства-монополіста зі здійснення діяльності у зборі металобрухту. У цій справі мер хотів стати конкурентом визнаного в Горлівці "металевого" ділка, за сумісництвом "депутата верховної ради "ДНР" і просто "авторитетного" горлівчанина Юрія Крикуленка на прізвисько "Беня".

Станіслав Кім
Фото з відкритих джерел

Нарешті в липні 2016-го року "мер" Станіслав Кім просто видав розпорядження, яким зобов'язав усіх в місті здавати метал єдиній фірмі - ТОВ "Росдонтрейд" - за ціною 5000 рублів (2000 гривень) за тонну. Отриманий прибуток, як заявлялося, повинен був бути спрямований на патріотичне виховання молоді та благоустрій міста Горлівки".

Втім, вже через кілька днів після цього розпорядження Станіслав Кім був знятий зі своєї посади.

Монополія щодо Ташкента

Те, що не вдалося меру Горлівки здійснити на території одного міста, повною мірою вдалося зробити на території всієї так званої "ДНР". Власне, швидше за все, і не була встановлена монополія в одному місті саме тому, що контроль над металобрухтом збиралися захопити гравці серйозніші.

В кінці листопада "міністр промисловості і торгівлі ДНР" Олексій Грановський і "міністр доходів і зборів ДНР" Олександр Тимофєєв, він же "Ташкент", зібрали представників всіх підприємств-трейдерів металобрухту на території "ДНР" і в усній формі поставили перед наступним фактом. З 1 грудня 2016 р. введено заборону на вивіз металобрухту на ЄМЗ (Єнакіївський металургійний завод) - єдиний завод, що переробляє брухт чорних металів, а єдиним (монопольним) правом скуповувати металобрухт оголошується якесь ТОВ "Торговий дім "Гірник" за ціною 6000 російських рублів (на той момент 2400 гривень) за 1 тонну з усіма податками.

Олександр Тимофєєв
Фото з відкритих джерел

Пояснювалося це тим, що металобрухт планувалося використовувати під час запуску "Юзівського металургійного заводу", який насправді "віджатий" Донецький електрометалургійний завод, закритий ще в 2012 р. через нерентабельність. Для його запуску потрібно 20 млн дол. Саме для цього весь чорний брухт і планувалося акумулювати в одних руках - ТОВ "Торговий дім "Гірник".

А тепер найцікавіше, ТОВ "Торговий дім "Гірник" - це всього-навсього українське підприємство ТОВ "Геркулес", чудово знайоме в багатьох регіонах України як виробник харчових продуктів, насамперед шляхом переробки молочної продукції, і прекрасно відоме донеччанам морозивом аналогічної торгової марки. Судячи з відкритої інформації, "торговий дім" з успіхом поєднує виробництво харчових продуктів з виробництвом чавуну, сталі та феросплавів.

А скринька відкривається просто – є в підконтрольному Україні місті Кураховому металургійний завод "Електросталь", власник якого за сумісництвом є власником ТОВ "Геркулес", і потреби заводу у брухті проступають чітко. І за копійки куплений лом "ДНР" може бути проданий за ціною 6000 гривень (близько 13000 рублів) за 1 тонну в Україні.

"Ліцензія для заняття бізнесом у сфері металобрухту коштувала від 200 до 500 тисяч рублів, а зібраний метал я міг продавати на Єнакіївський металургійний завод по 5500 гривень за тонну, тепер мене змушують продавати його по 2400 гривень, завод залишають без сировини, а його робітників без роботи. Ось така афера в "народній" республіці", - зізнався один з підприємців, який здійснює діяльність у сфері прийому металобрухту на території самопроголошеної "ДНР".

Судячи з обсягів виплачених за 2016 рік "податків" - майже 50 мільйонів російських рублів (близько 20 мільйонів гривень), - справи у ТОВ "Торговий дім "Гірник" йдуть непогано.

Вивозять вагонами, суди схвалюють

Металобрухт – не наркотики або зброя, і щоб бізнес був вигідним, його необхідно вивозити великими обсягами – вагонами, і контрабандисти вивозять не соромлячись. Як це можливо?

12 червня 2015 року був виданий Наказ № 415 першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України "Про затвердження тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів і вантажів (товарів) через лінію дотику в межах Донецької та Луганської областей". У його додатку № 5 перераховуються підприємства, які мають дозволи на переміщення товарів через лінію дотику. Як правило, це підприємства, які являють собою єдині виробничі ланцюжки, чиї ланки – заводи, цехи, склади - опинилися на непідконтрольній Україні території.

Ось вони і стали тією ширмою, за якою контрабандисти можуть вивозити товар з території так званої "ДНР" і реалізовувати його на території України. Однією з них і стало згадуване вище металургійне підприємство в Кураховому.

Втім, не варто думати, що цей процес зовсім вже легкий і з контрабандою ніхто не бореться.

24 січня Служба безпеки України заявила про затримання в місті Костянтинівці Донецької області 19 вагонів металобрухту на загальну суму близько 6 мільйонів гривень з території так званої "ДНР". Дана поставка, за повідомленням прес-служби СБУ, повинна була стати першою в спробі налагодити роботу постійного каналу контрабанди металобрухту, який, за моїми відомостями, належить якраз ТОВ "Торговий дім "Гірник". Даний метал призначався для транспортування в Маріуполь і його продажу на металургійні підприємства портового міста.

Фото з відкритих джерел

За даним фактом відкрито кримінальне провадження за ст. 258-5 Кримінального кодексу України.

За моїми даними, затримання вантажу сталося ще в грудні 2016 року, і йому супроводжували судові баталії. Двічі Жовтневим районним судом міста Маріуполь накладався арешт на вантаж і двічі дане рішення було оскаржено в судах власником вантажу.

Нарешті в даний момент Апеляційним судом Донецької області було прийнято рішення про зняття арешту з вантажу, а значить, його власники можуть реалізувати його. І якщо СБУ не доведе, що він незаконного походження, ТОВ "Торговий дім "Гірник" зможе заплатити "податки" в "ДНР" і профінансувати продовження існування даного псевдодержавного утворення і війну на Донбасі.

Чому судді не прислухалися до аргументів СБУ? Можливо, ті були недостатньо переконливими, а можливо, свою роль зіграв матеріальний фактор - все-таки 6 мільйонів гривень на кону.

Микита Сініцин