Facebook Борислав Береза
До зали Верховної Ради України сьогодні зайшли військові і зайняли трибуну, щоб розповісти про конфлікт нардепа Парасюка з поліцейськими на Донбасі. Засідання парламенту було закрито віце-спікером Оксаною Сироїд, а багато хто заговорив про небезпечний прецедент. Ми покопались в історії та знайшли приклади того, як у парламентах з'являлися озброєні люди, і до чого це призвело.

1918 рік, розгін Установчих зборів

З відкритих джерел

Всеросійські Установчі збори було скликано 5 січня 1918 року, з ініціативи радянської влади. Наступного дня відбулося її перше засідання, на якому були присутні 410 депутатів з 715 всього.

Відкрив збори Яків Свердлов, який висловив сподівання, що депутати визнають всі декрети і постанови РНК, а також затвердять Росію як Республіку рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Есери відмовилися прийняти ці вимоги, після чого частина депутатів покинули засідання. Ті, хто залишилися, продовжили роботу і прийняли ряд постанов.

В 4:20 ночі начальник охорони матрос Желєзняков попрямував до голови зборів Чернова і між ними відбувся такий діалог:

Желєзняков: Я отримав інструкцію, щоб довести до вашого відома, щоб всі присутні покинули зал засідання, тому що караул втомився.

Чернов: Яку інструкцію? Від кого?

Желєзняков: Я є начальником охорони Таврійського Палацу і маю інструкцію від комісара Дибенки.

Чернов: Всі члени Установчих зборів також дуже втомилися, але ніяка втома не може перервати оголошення того земельного закону, якого чекає Росія. Установчі збори можуть розійтися лише в тому випадку, якщо буде застосована сила...

В цей час в залі піднявся шум, почулися вигуки "Геть Чернова!"

Желєзняков: Я прошу негайно покинути зал засідання.

Депутати були змушені припинити засідання, і установчі збори розігнали.

Новини за темою: Переворот У Раді: Що думають нардепи про проникнення поліцейських до парламенту

1993 рік, "Розстріл Білого дому"

АиФ

Протягом 1993 року в Росії загострилося протистояння президента і парламенту. Борис Єльцин в порушення Конституції вирішив розпустити обидві палати парламенту, депутати звинуватили його в перевороті і відмовилися припиняти роботу. Значна частина народних депутатів відмовилася визнати законність дій президента і заявила про відсторонення Єльцина від влади. До присяги в якості нового президента був приведений віце-президент Олександр Руцькой.

Збройні загони прихильників парламенту штурмом оволоділи Московською мерією і спробували захопити телевізійний комплекс в Останкіно. 3 жовтня 1993 року указом Єльцина в Москві було введено надзвичайний стан. Вірні президенту поліцейські та армійські спецпідрозділи вибили загони генерала Макашова з будівлі мерії і зняли облогу з Останкіно. Для боротьби з опозицією в столицю були введені танки, які в той же день почали прямою наводкою обстрілювати Білий дім, у якому засіли керівники парламенту. Спецпідрозділи "Альфа" і "Вимпел" вирушили на штурм Білого дому, а ввечері противники Єльцина здалися.

До цих пір немає точних офіційних даних, скільки людей загинуло за підсумками двох днів відкритого протистояння: різні джерела наводять цифру від 120 до 157.

1999 рік, теракт у парламенті Вірменії

Будівля парламенту Вірменії
З відкритих джерел

27 жовтня 1999 року група озброєних терористів увірвалась в зал засідань парламенту Вірменії і розстріляла прем'єр-міністра і ще 7 відомих політиків.

Групою нападників керував колишній журналіст Наірі Унанян. Спочатку терористи стріляли в повітря, а присутніх поклали обличчям у підлогу. Першою жертвою став прем'єр-міністр Вазген Саркісян. Його особисто розстріляв Унанян. Також були вбиті спікер парламенту Вірменії, двоє віце-спікерів, міністр з оперативних питань і троє депутатів.

Після стрілянини будівлю парламенту відразу ж оточила поліція і спецназ. Терористи зажадали гарантії відкритого судового процесу і кілька годин прямого ефіру для пояснення своїх дій.

Переговори тривали протягом 18 годин. Злочинців вдалося переконати відпустити заручників і скласти зброю. ЗМІ писали, що вбивці діяли за прямим наказом президента країни Роберта Кочаряна, але його причетність так і не довели. Четверо терористів отримали довічні терміни ув'язнення, п'ятий - 15 років за ґратами.