Зачистка табору біженців в Кале (Франція), жовтень 2016
Reuters

Днями голова ОБСЄ, міністр закордонних справ Австрії Себастьян Курц заявив про те, що на поточний момент існує потреба в центрах для біженців за межами Євросоюзу, де б їм надавався захист і куди б вони поверталися при спробі нелегально потрапити в країни-члени ЄС. Себастьян Курц підкреслив, що не має принципового значення, де такі центри будуть знаходитися. Він запропонував розмістити їх на території Грузії, Західних Балкан або в Єгипті. В принципі, така позиція ЄС не нова. Союз раніше домовився про такий "бар'єр" з Туреччиною.

Новини за темою: Лідери ЄС погодили план щодо припинення потоку біженців до Європи

Але ця заява з вуст голови ОБСЄ була незадовго після затвердження ЄС безвізового режиму для громадян Грузії, а напередодні отримання безвізу Україною ще й навіяла нехороші думки. Центр біженців являє собою бюджетну установу, яка надає тимчасове проживання і забезпечує інтеграцію в суспільство іноземців. Якщо грузинська влада скаже "так", біженці з країн Близького Сходу і Африки, охоплених полум'ям військових конфліктів, ісламського екстремізму і економічної кризи, можуть з'явитися в цій країні. Як повідомив посол Грузії в Австрії Костянтин Залдастанішвілі, працівники австрійського Міністерства закордонних справ поінформували про те, що Себастьян Курц "просто" до речі згадав Грузію і нічого конкретного не мав на увазі щодо створення центрів біженців в республіці. Проте вже давно ходять розмови про якусь угоду між ЄС і країнами Східної Європи, які бажають отримати заповітний безвіз.

Плата за безвіз?

Щоб не говорили грузинській стороні в МЗС Австрії, в дипломатії нічого не буває просто. Будь-яка публічна заява дипломатичних працівників має свою мету. Своєю резонансною заявою голова ОБСЄ Себастьян Курц вирішив перевірити реакцію влади найбільш близьких партнерів ЄС щодо перспективи створення центрів біженців на їх території. Мабуть в ЄС на рівні розмов обговорюються способи пом'якшення наслідків міграційної кризи для приймаючих біженців країн-членів. Як варіант, домовитися з окремими третіми країнами, щоб вони приймали частину біженців у себе. Проблема біженців є суттєвою головним болем Брюсселя. За даними агентства з безпеки зовнішніх кордонів Frontex, в минулому році 364 тис. біженців перетнули морські рубежі ЄС, в 2015 р. – більше мільйона. В Німеччині проживає близько півмільйона біженців, у Швеції – 156,4 тис. осіб. Болісно міграційну кризу переживає Австрія, яка в 2015-16 роках прийняла понад 100 тис. біженців. Міністр оборони Австрії Вольфганг Соботка задовго до заяви Себастьяна Курца пропонував в якості рішення міграційної кризи ЄС ввести заборону на прийом біженців на території європейських країн і створювати центри для їх розміщення закордоном.

Новини за темою: В Угорщині прийняли закон, що дозволяє тримати біженців у таборах і забороняє пересуватися по території країни

Для зниження припливу біженців в європейські країни Брюссель досяг у минулому році домовленості з Анкарою про їх розміщення на території Туреччини. Згідно з даними домовленостями, всі "нелегальні мігранти", які прибувають в Грецію (країна-член ЄС) через Егейське море, після 20 березня 2016 р. автоматично повертаються в Туреччину. У Туреччині проживає близько 3 млн біженців. Протягом 2016-18 років ЄС має намір виділити турецькому уряду 6 млрд євро на утримання таборів біженців. Проте, відносини між ЄС і Туреччиною останнім часом досить складні. Президент Туреччини Реджеп Ердоган пригрозив відкрити кордони для біженців, які прагнуть потрапити в Європу, у відповідь на заморожування переговорів про членство Туреччини в ЄС.

Грузія - це запасний варіант для ЄС на випадок, якщо Туреччина відмовиться приймати біженців. У ЄС вирішили ненав'язливо прозондувати через ОБСЄ (займається гуманітарними питаннями в сфері європейської безпеки) можливість розміщення біженців на території південнокавказької республіки. Грузія є учасницею Східного партнерства, має імідж "вітрини" європейських реформ на пострадянському просторі, а віднедавна отримала безвізовий режим. Грузію зручно використовувати для створення центрів біженців в силу географічного положення країни, яка межує з Туреччиною. Теоретично, з Туреччини можна перенаправляти біженців в Грузію і виділяти кошти на їх утримання з бюджету ЄС.

Наслідки для Грузії

Грузинська сторона насторожено поставилася до слів Себастьяна Курца. Посол Грузії в Австрії Костянтин Залдастанішвілі заявив, що питання про створення центрів для біженців на грузинській території не обговорювалося в ході недавнього візиту міністра закордонних справ Австрії в Грузію. Себастьян Курц повинен бути в курсі, що грузинський уряд досі не вирішив проблему вимушено переміщених осіб в результаті спонсорованих Росією воєнних конфліктів в Абхазії і Південній Осетії. Близько 260 тис. чол. є вимушеними переселенцями з Абхазії, близько 40 тис. чол. – з Південної Осетії. Значна частина цих людей так і не змогла влаштувати своє життя на новому місці. Повернення в розграбовані сепаратистами будинки в Абхазії і Південній Осетії є туманною перспективою.

Створення центрів для біженців у Грузії, малої держави з населенням 3,9 млн чол., може спричинити загострення терористичної загрози. За даними УВКБ ООН, 54% всіх біженців прибувають з Сирії, Афганістану та Сомалі. Там активні терористичні організації ІДІЛ, "Аль-Каїда", "Аш-Шабаш", "Талібан". Серед загальної кількості біженців на території Туреччини, близько 2,5 млн осіб є вихідцями із зони конфлікту в Сирії. Ісламські екстремісти для тиску на міжнародне співтовариство можуть влаштовувати терористичні акти в грузинських містах. Як показує гіркий досвід Європи і Туреччини, разом з біженцями в приймаючі країни просочуються ісламські екстремісти, жертвами яких стає мирне населення. У першій половині 2016 р. від рук терористів загинуло 209 осіб в Туреччині, 143 особи в ЄС.

Новини за темою: Росія відправляла в Європу агентів ФСБ під виглядом біженців з Чечні, - джерело в ФСБ

У Грузії існують підґрунтя для того, щоб ісламські екстремісти пустили коріння. Грузини в переважній більшості є православними християнами. У той же час, близько 9,9% населення сповідує іслам. Це окремі групи етнічних грузинів (аджарці, лази), які проживають поблизу Туреччини, а також азербайджанці, лезгини, турки-месхетинці та кистинці (грузинські чеченці). Кистинців в Грузії близько 12 тис. чол. і вони проживають в Ахметському муніципалітеті (Кахетія), який межує з російськими Чечнею і Дагестаном. Ісламські екстремісти під виглядом біженців можуть просочитися в Грузію і почати вербування серед грузинських мусульман. Така практика знайшла застосування в ЄС. Близько 900 громадян Німеччини, Франції і Британії поїхали воювати на стороні ІДІЛ. Нині покійний так званий "військовий міністр" ІДІЛ Абу Умар аш-Шишані був громадянином Грузії Тарханом Батирашвілі, колишнім сержантом грузинської армії, чия мати була мусульманкою-кистинкою. У 2010 р. він потрапив до в'язниці за незаконне зберігання зброї. Там він прийняв ваххабізм. Після звільнення він поїхав воювати в Сирії та Іраку як найманець. Ваххабізм прийняли його рідні брати Тенгіз і Тамаз Батирашвілі, які з народження були християнами.

Європейський досвід показує, що в Грузії можливі інциденти сексуального насильства з боку біженців, для яких не притаманні влада закону і цивілізований спосіб життя. Європейське суспільство було шоковане 500 випадками сексуального насильства жінок у новорічну ніч в Кельні. Спостерігається зростання праворадикальних настроїв серед європейців, які влаштовують погроми центрів біженців. У Німеччині зафіксовано 665 нападів на центри для біженців в 2016 р. Незважаючи на гостинність і толерантність по відношенню до енто-релігійних меншин, в історичній пам'яті грузинського консервативного і патріархального суспільства ще не стерлися події кровопролитних оборонних воєн з мусульманами Сасанідського Ірану та Османської імперії. У Грузії існує звичай кровної помсти. Ніхто не буде миритися з безчинством біженців з Близького Сходу і Африки, якщо проллється хоч одна крапля грузинської крові. Погроми центрів біженців у Німеччині можуть здатися квіточками. Останнім часом у Грузії активізувалися праворадикальні настрої. За підсумками минулих парламентських виборів, 6 місць у парламенті Грузії зайняв шовіністичний антизахідний і антитурецький "Альянс патріотів Грузії" Давида Тархан-Моураві. Грузинські шовіністи будуть використовувати біженців-мусульман для формування образу внутрішнього ворога, щоб згуртувати навколо себе різні верстви грузинського суспільства і розширити електоральну базу.

Новини за темою: Трамп на 120 днів призупинив програму прийому біженців

Створення центрів для біженців на території Грузії може негативно позначитися на перспективі відновлення територіальної цілісності країни. У Росії негативно сприйняли заяву Себастьяна Курца. На думку першого заступника голови комітету Ради Федерації РФ з оборони і безпеки Франца Клінцевича, створення центрів для прийому біженців у Грузії зачіпає інтереси національної безпеки Росії. Росія побоюється терористичної загрози з боку ісламських екстремістів, які можуть просочитися через російсько-грузинський кордон на Північний Кавказ, де ісламський екстремізм явище не нове. Якщо біженців все-таки розмістять у Грузії, Москва буде гальмувати переговорний процес про повернення Абхазії і Південної Осетії в правове поле Тбілісі. Російська окупація Абхазії і Південної Осетії буде залишатись в якості заходів для захисту сепаратистів від загрози з боку ісламських екстремістів.

Небажаний прецедент для України

Якщо Грузія погодиться (або її змусять) створити центри для біженців на своїй території, то в ЄС можуть задуматися зробити аналогічну пропозицію Україні та іншим країнам "Східного партнерства" (Україна, Молдова, Азербайджан, Вірменія, Грузія і Білорусь). Небажано, якщо ЄС буде змушувати Україну створити на своїй території центри для біженців заради прискорення надання безвізового режиму для українських громадян і нових траншів фінансової допомоги і кредитів від західних донорів.

Новини за темою: Порядок денний парламенту: Ратифікації, постанови і закони про біженців у першому читанні

Україна вже має досвід співпраці з ЄС у сфері міграції. В рамках угоди про реадмісію між Україною та ЄС, ратифікованої в 2010 р., передбачений механізм повернення нелегальних мігрантів на територію України, які використовували її для проникнення в країни ЄС. Цій проблемі приділялося достатньо уваги до російської агресії. Наприклад, в 2011 р. Україна депортувала в рамках угоди про реадмісію 13 тис. нелегалів і витратила на їх тимчасове утримання близько 255,5 млн грн. Україна може стати "відстійником" біженців з європейських країн.

Європейських чиновників в першу чергу турбує питання вирішення міграційної кризи в інтересах внутрішньої безпеки країн-членів ЄС і скорочення потоків біженців. Заради цього всі методи хороші, у тому числі перекладання відповідальності на треті країни.

Георгій Кухалейшвілі 

політолог-міжнародник