Gazeta Wyborcza

Оригінал на сайті Gazeta Wyborcza

Тема грузинів в Україні лунала переважно в контексті реформаторів на чолі з Михайлом Саакашвілі, які з'явилися в Києві в 2014 році. Про тих грузинів, які від початку війни на Донбасі воювали на боці українців, говорилося менше.

Ми виходимо з машини на околиці села в Луганській області, на дорогу привітати свого командира вибігають солдати. На своїй формі, крім українських знаків відмінності, вони мають нашивки Грузинського національного легіону. 38-річний Мамука Мамулашвілі, офіцер і дипломат, нещодавно повернувся на фронт зі США, де мав безліч зустрічей, на яких розповідав про війну в Україні.

Новини за темою: Суд заарештував грузина-добровольця сил АТО за підозрою у вбивстві на території Росії

Далі вже знаходяться позиції з окопами, а за ними приблизно в 800 метрах стоять проросійські бойовики. Після заходу сонця тут буває неспокійно. Мамулашвілі — це жива легенда. Він став героєм в 14 років. Його батько, грузинський генерал, командував підрозділом під час війни в Абхазії на початку 1990-х років. "Він взяв мене з собою на війну. Для грузинів це нормально. Упродовж року я брав участь у боях, а потім ми разом з батьком потрапили в полон, нас утримували російські спецслужби", — розповідає Мамулашвілі. Через три місяці їх обміняли на абхазців, які потрапили в полон. Мамулашвілі володіє кількома мовами, він навчався в Тбілісі та Парижі, де здобув дипломатичну освіту. Він залишився вірним родинним традиціям: служив в армії та воював у неофіційних збройних формуваннях. "Упродовж наступних років я кілька разів бився з Росією. Грузія не визнавала цього відкрито, але ми допомагали чеченцям", — розповідає Мамулашвілі. Його батько воює на Донбасі, наразі він перебуває в київській базі Легіону.

Грузинські професіонали

Грузини — найчисленніша група іноземців, яка з самого початку війни воює на боці України. "Ми були на Донбасі вже у квітні 2014 року. Спочатку нас було шестеро. Я створив Легіон за місяць до того, як розпочався конфлікт, коли вже стало зрозуміло, що Україну чекає війна. Поступово наші лави поповнювалися, тепер це вже рота", — говорить Мамулашвілі. Вони воювали на різних ділянках фронту, часто виступаючи в ролі диверсійно-розвідувальної групи. У лютому 2016 року Легіон, в якому було близько 100 бійців, включили до складу 25-го батальйону "Київська Русь".

Починав воювати в дитинстві не тільки командир. "Я воюю з 15 років: Осетія, Абхазія, Нагірний Карабах, Грузія у 2008-му. Це вже моя п'ята війна. Я не боюся, почуття страху мені незнайоме. Я помирав вже чотири рази. В Абхазії в мою машину тричі влучав снаряд", — розповідає 42-річний водій БМП Звіяд Маісурадзе.

28-річний Дмитро Джавахішвілі теж не відчуває страху, принаймні на цій війні. Набагато важче було під час місії в Афганістані, де він був півроку.

"Там було страшно, вони діяли, як камікадзе. Все було заміновано: людина, машина, навіть мертвий індик, що лежить на дорозі. На нашу базу увірвався смертник на машині, десять осіб з нашого батальйону загинули, 45 дістали поранення", — розповідає Джавахішвілі. Повернувшись з Афганістану, він працював у грузинському Міністерстві оборони, а коли в нього закінчився там контракт, вирушив до України. У Легіоні він одночасно снайпер і лікар.

Новини за темою: Лавров відповів на репліку Турчинова, що Україні, завершуючи АТО, важливо "не проскочити кордон"

Випадкових людей у грузинському підрозділі немає. До його складу входять тільки професіонали, які воювали на території колишнього СРСР або брали участь в операціях на території Афганістану та Іраку. Серед них є офіцери, але на українській війні вони воюють як прості рядові.

"Дилетантів ми не беремо. Ми беремо людей, які пройшли одну або дві війни. У нас є бійці, які побували на міжнародних місіях. Це дуже цінні кадри для української армії, які відрізняються високим моральним духом і можуть бути відмінними інструкторами для місцевих військових", — підкреслює Мамулашвілі.

У грузинів панує дисципліна, на службі — жодного алкоголю. Про високий рівень підготовки свідчить той факт, що за півтора року вони не втратили жодного бійця. У січні Легіон провів успішну операцію, захопивши позиції противника в районі Первомайська та Стаханова Луганської області.

"Ми просунулися на два з половиною чи навіть три кілометри. Там, де раніше перебували бойовики і російські війська, наразі стоять наші солдати. Ми зайняли цю ділянку, не зазнавши втрат", — розповідає командир. Захоплену позицію назвали Сухумі на честь столиці Абхазії.

Спільний ворог

"У світі є тільки один прекрасний запах — запах пороху. Жартую, — сміється Джавахішвілі. — Звичайно, якщо ти дізнався, що таке військовий адреналін, ти будеш його шукати, але я опинився тут не тому", — вже із серйозним обличчям додає він.

В Україні виявилися не шукачі пригод. Цих людей об'єднує почуття спільності та чітка мета. "Справа не в стрільбі або запаху пороху. Я народився вільною людиною. Поглянь на цих хлопців: ось вона — правда і честь. Я знаю, що вони мене не залишать, і я їх не залишу теж", — пояснює Мамулашвілі.

Ці люди пам'ятають, що під час війни в Абхазії українці прийшли їм на допомогу і воювали на їхній стороні як добровольці. Ворог залишився тим самим, тому участь в українському конфлікті здається їм цілком природним.

"Тоді була та сама російська агресія, з якою ми зіштовхнулися в Україні. Росія вторглася на територію суверенної держави. Ми боремося пліч-о-пліч з українцями, тому що Грузія пережила таку саму війну, і вони були єдиними, хто їй допоміг", — зазначає Мамулашвілі.

Новини за темою: Усі танкові підрозділи в зоні АТО перебувають у бойовій готовності, - Порошенко

Грузинські солдати стали першими іноземцями, які отримали можливість служити в лавах української армії на законних підставах. Проблеми, звичайно, виникали. Українські прикордонники виписували їм штрафи за порушення терміну безвізового перебування, а до солдатів, які поверталися до Грузії, виникали питання в місцевих спецслужб. Більшість бійців були пов'язані з попереднім керівництвом, однак Мамулашвілі підкреслює, що його підрозділ не підтримує безпосередніх контактів з розташованими в Україні грузинськими політиками.

"Погано, що нас асоціюють із політиками. Легіон з моменту його створення ніхто не підтримував, Саакашвілі цього не робив теж. Нас об'єднує боротьба з Росією і бажання допомогти Україні. Я не хочу, щоб якісь політики користувалися нашим ім'ям", — пояснює Мамулашвілі.

На відміну від багатьох солдатів, які служать в інших підрозділах, тут ніхто не рахує дні до повернення додому. Грузини кажуть, що залишаться на фронті так довго, як це буде потрібно. "Ми не збираємося повертатися, поки не виграємо війну. Наразі ми спостерігаємо, як сучасний світ протистоїть осколку Радянського Союзу. Я не хочу, щоб Україна стала помилкою, що призведе до нової війни", — каже Мамулашвілі.

Командир Легіону хоче перетворити свою роту на батальйон. Він планує прийняти нових добровольців (не тільки грузинів) і навчити їх, використовуючи методи, які розробив його підрозділ.

Петр Андрусечко

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.