Посвідчення Христини Бердинських
Facebook Христини Бердинських

Оригінал на сторінці Христина Бердинських у Facebook

Отже, розповідаю як все було. Я хотіла поїхати до Мінська на День волі, написати репортаж в журнал і тиждень тому відправила всі необхідні документи для акредитації в білоруське МЗС. Вчора в прес-службі МЗС мені повідомили, що моя акредитація готова і я можу її забрати сьогодні вранці.

У поїзді Київ-Мінськ я чесно зізналася білоруській перевірці, що працюю журналістом і що у мене є акредитація МЗС. Слово "журналіст" всіх страшенно налякало, у мене перевірили кожен файл в моєму компі, кожну візитку в гаманці, всі записи в блокноті, скільки у мене з собою грошей, кожну мою кишеню, прес-карту АТО, запитували раз 5, про що я буду писати. Я єдина людина у 2-му вагоні, кого так старанно перевіряли. Я спокійно відповідала на всі питання, пояснюючи, що за тиждень підготовки прес-карти мене напевно перевірили всі можливі спецслужби. Мені віддали всі документи і побажали "щасливої дороги".

Сьогодні о 8:40 ранку я приїхала в Мінськ і відразу ж пішла в МЗС на вул. Леніна, 19 за акредитацією. Видали без проблем і я остаточно заспокоїлася. Я працюю офіційно і мені нема чого боятися.

Новини за темою: Українську журналістку Христину Бердинських затримано в Мінську

У соцмережах ми прочитали інформацію, що в 17:00 на вул. Фабриціуса, 4 будь-хто може принести передачу для затриманих. Ми поїхали туди працювати і спілкуватися з людьми. Люди в основному приносили туалетний папір, предмети особистої гігієни і т. д. Все це відбувалося в кімнаті на 3-му поверсі. О 17:40 хтось сказав, що на 1-му поверсі вже чергує міліція. Ми спустилися. Наряд міліції записував особисті дані всіх, хто спускався. Всього 14 людей, серед яких 4 журналістів. Ми показали свої акредитації, паспорти, але міліція відмовлялася що-небудь пояснювати. Один з міліціонерів сказав, що хтось зателефонував у міліцію і повідомив, що в цьому будинку стався злочин. Міліція приїхала за викликом і записувала дані всіх, як можливих свідків злочину. "Якогось злочину?" - уточнила я. "А ця інформація не для розголошення", - відповіли мені. "Тобто, я не можу дізнатися, свідком якого злочину я стала?" І у відповідь тиша. В цей час приїхав синій бус. Всі зрозуміли до чого йде. Я не зрозуміла. "У вас напевно не знають, що значить синій бус, в таких всіх відвозять", - пояснив мені один хлопець. І дійсно, нас попросили пройти в автобус. Весь цей час ми раз 20 або 30 ставили одні і ті ж питання: "Що відбувається? Чому нас відвозять? Що ми порушили?" При цьому нам говорили, що ми не затримані. В бусі я дізналася, що один з хлопців навіть не приносив передачу, він просто спускався з будівлі, в якій, крім того перебуває творча майстерня. Він допомагав розмальовувати манекен, у нього руки в фарбі, і на 18:30 він збирався йти на французькі корометражки.

В бусі нас привезли в Московське РВВС на вул. Грушевська, 9. Ще хвилин 20 ми сиділи всередині автобуса. Потім відчинилися двері і якийсь співробітник правоохоронних органів повідомив, що "як вам вже пояснили, всі ви затримані за адміністративним порушенням, ваші права обмежені, тому у відділенні міліції вимкніть мобільні телефони".

"Але нам ніхто нічого не пояснював і нам сказали, що ми не затримані!" - обурювалися ми.

"Тоді зараз вам пояснять", - відповів він.

Новини за темою: Посольство України в Білорусі закликає українських журналістів встановити з ним зв'язок

Нас попросили виходити з автобуса по 4 людини. Далі ми пройшли у відділення. У великій кімнаті, де на стіні висять герб Білорусі і слова білоруського гімну, міліціонери ретельно записували наші особисті дані та не відповідали на елементарні запитання: "Чому ми тут? Що ми порушили? Що взагалі відбувається?"

З моменту появи міліції на вул. Фабриціуса і до того, як я пройшла в будівлю відділення, я написала багато постів в соцмережах і тому не панікувала. Я розуміла, що в Україні вже про наше затримання знають всі і що дипломати, журналісти і політики, напевно, роблять все можливе, щоб мене звільнити.

Через якийсь час в кімнаті з'явився новий чоловік - прес-секретар всієї мінської міліції. Він попросив відокремити паспорти співробітників ЗМІ від усіх інших. Перевірив наші акредитації від МЗС і через якийсь час журналістів попросили вийти з кімнати і нам віддали наші паспорти.

На вулиці ми знову запитали - що сталося і що буде з цими людьми, які залишилися в управлінні? Прес-секретар відповів, що він займається тільки журналістами і ще раз попередив, що завтра на акції до Дня волі ми повинні мати з собою обов'язково паспорт та акредитацію від МЗС.

Дякую дипломатам. Мені дзвонив посол України і сказав, що вони приїхали в РВВС відразу ж, як тільки дізналися про моє затримання. Спасибі всім, хто репостив і писав. Але на жаль, це дуже сумна історія. У тих 10 затриманих ні за що людей немає таких зв'язків, як у журналістів. Ці люди абсолютно безправні. Їм ніхто нічого не пояснює, на запитання не відповідають, їх телефони відключені і абсолютно тупикова ситуація. Це дуже сумно. Подивимося, що буде завтра.

Христина Бердинських