З відкритих джерел

"Путіна будуть судити", - оптимістично заявив міністр юстиції Павло Петренко, прогнозуючи наслідки рішення Міжнародного суду ООН у Гаазі за позовом України проти Росії. За його словами, Мінюстом зібрана велика кількість доказів проти Росії, які вже направили до суду. Ці документи є календарним щоденником порушень прав людини з боку Росії, які були зафіксовані в Криму та на Донбасі. Навіть налаштовані на перемогу фахівці свідомі того, що процес триватиме роками, але все одно в кінцевому результаті вони бачать російського президента на лаві підсудних. Бажано – в кайданках.

Фраза "Путіна в Гаагу!" за три роки перетворилася на мем і насправді є непереборним бажанням підмінити дійсність. Бо світ реальний, і в ньому Путін приречений дожити до глибокої старості, спокійно померти в своєму ліжку, і його поховають з почестями, в кремлівській стіні, недалеко від його кумира Йосипа Сталіна. Поруч із Леніним його не покладуть, окремого мавзолею також не побудують, як би не прагнули цього ядучі сатирики. Сучасний світ вперше зіткнувся з явищем, котре на мові російських кримінальників називається "отріцалово" - коли зловлений за руку на місці скоєння злочину починає заперечувати очевидне й не приймати жодних доказів власної провини.

Новини за темою: Війни не виграються в судах: Що нам дасть суд у Гаазі

На томи висновків та після годин зачитування вироку він завжди скаже коротко: "Це не я". Анекдот про ракетний комплекс, знайдений "повстанцями" у шахтах Донбасу – красномовний тому приклад. Бо навіть розуміючи абсурдність ситуації, голова української делегації в Міжнародному суді Олена Зеркаль написала на своїй сторінці у Facebook: "Не треба легковажно ставитись до російських представників. Кожне їхнє слово буде серйозно взяте до уваги суддями". Навіть оцей маразм про "БУКи" в шахтах, адже правила Росії – грати без правил.

Проблема також, що окремо взятого злочинця потім все одно можна далі тримати в ізоляції від суспільства, на відміну від президента озброєної до зубів держави, яка, до всього, має величезні фінансові ресурси для підкупу тих, кого не можна залякати. Нафтодолари для Росії така сама зброя, як і ядерна, причому її, на відміну від боєголовок, можна застосовувати тихо, безпечно для себе та, головне, щодня. Це не означає, що Путін підкупить суд ООН, аби там ухвалили рішення не на користь України. Сотні "друзів Росії" в Європі, Америці та цілому світі почнуть уголос сумніватися в об’єктивності суддів. Адже підтримувати Росію та шукати дружби з Путіним поки не вважається вчинком, за який в пристойному товаристві не подадуть руки й виключать з усіх джентльменських клубів.

Новини за темою: Чого Україна вимагає від Росії в Гаазі. Текст позову

Якщо вчитатися в формулювання, Україна звинувачує Росію не в порушенні державних кордонів та військовому вторгненні й подальшій окупації, а в порушенні прав людини на окупованих територіях та підтримці незаконних збройних формувань й фінансуванні тероризму. Гаразд, нехай постачання зброї та військової техніки ще можна довести, але юридична пастка тут полягає втому, що торгівля зброєю законна, якщо, даруйте за тавтологію, вона відбувається законно. Проте звинувачення в порушенні прав людей на окупованих територіях можуть означати наступне. Аби права населення в Криму та ОРДЛО не порушувалися, тобто, якби кожному видавали щомісячно на руки солідну суму грошей і вони всі хором славили Росію, претензії України до агресивного сусіда не мали б під собою підстав.

Українці хочуть бачити в Гаазі щось подібне до Нюренберського процесу над нацистською Німеччиною. Нацизм визнано злочинною ідеологією, але комуністи, не менше винні в розв’язанні Другої світової, суду уникли як переможці. Не відбулося суду над комуністами й після розпаду СРСР, тож на його уламках повстала нинішня Росія, котра успішно переймає тактику більшовиків: саме вони розв`язали за сто останніх років десяток війн різного масштабу, але за жодну не взяли на себе відповідальність. Через те першим реальним кроком, який наблизить Путіна до лави підсудних, буде не рішення суду ООН щодо українського позову, а інше рішення: прирівняти комуністів до нацистів, хай і через півстоліття. Та на підставі вже цього ізолювати державу, чия політика базується на реставрації СРСР. Заборона радянського та нерадянського має спрацювати так само, як заборона нацистського, і тоді на нинішню Росію можна буде глянути новими очима.

Андрій Кокотюха

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.