Фото з відкритих джерел
І, звичайно ж, в Україні повинен бути чесний, непідкупний суд, рівний і порівнянний в усіх регіонах доступ до освіти та послуг охорони здоров'я. Тільки за цих умов йтиме формування громадянського суспільства, не буде такої величезної прірви між багатими і бідними. Щоправда, зараз у збереженні та розвитку українського бізнесу чиновник більше значить, ніж підприємець. Та й президент США Дональд Трамп ясно дав зрозуміти українській владі, що тягнути економіку України з усіма проблемами монопольно-олігархічного устрою та корумпованого чиновництва він не збирається.

Думаю, і віце-президент США Джозеф Байден у ході свого недавнього візиту до Києва про це відверто говорив за закритими дверима. Адже, як відомо, від американської сторони безпосередньо залежить виділення чергового траншу МВФ або фінансової допомоги від Вашингтона. Ось чому провідні західні експерти давно і наполегливо попереджають український уряд: мовляв, тепер Америка за президентства Дональда Трампа не розщедриться, і надалі нашим політикам і чиновникам, як говорилося в одному відомому радянському фільмі, "не треба плутати власну шерсть з державною". Корупція в Україні зашкалює.

Найімовірніше, у нас, як і в усьому світі, протягом 2017 р. відбудуться колосальні зміни. Причому, нарощування цих змін буде йти цілком масштабно і радикально. Тому в країні сильно загостриться боротьба еліт, оскільки за останні роки різко піднявся ряд політичних лідерів зі своїми бізнес-партнерами на корупційних фінансових операціях з бюджетними коштами, держзамовленнями й активами неплатоспроможних банків.

Звичайно, ця так звана еліта другого рівня і далі хоче заробляти дуже багато, користуючись своїм нинішнім становищем. І бунтувати проти реформ і соціально-економічних перетворень насамперед будуть вони. Не хочуть вони за просто так втрачати мільярди гривень і сотні мільйонів кредитних доларів США. Не хочуть вони ламати ландшафт українського ринку, який вони збудували під свої заробітки. От і в середу, 18 січня, судячи із засідання Кабміну, ніхто ні за що не відповідає (насамперед, "бездипломний" міністр охорони здоров'я Уляна Супрун). Давно такого не було.

Плюс до цього і народні депутати вже відверто зловтішаються. Щоправда, Андрію Парубію не вдалося цього тижня протягнути в залі ВРУ постанови "Про фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради України", де, зокрема, у додатку 2 "Оплата праці народних депутатів України" передбачалося, що їхні посадові оклади визначаються прожиткових мінімуми для працездатної особи і встановлюються у таких розмірах: голова Верховної Ради – 20, перший віце-спікер - 19,2, заступник голови Верховної Ради - 18,7.

Судячи з усього, ряд політиків таки втратили інстинкт соціального виживання. Останнім часом все більше впливових політиків заточуються проти влади, вже зайшли в це політичне поле її вчорашні соратники - Юлія Тимошенко, Міхеїл Саакашвілі, Ігор Коломойський та багато інших. Колишні союзники стали інформаційно продавлювати свої проекти під майбутні вибори. І, найімовірніше, компроміси тепер неможливі. Що робити далі, Петре Порошенко? Це великий виклик!

До того ж у ці дні його команді треба дуже грамотно скористатися періодом встановлення контактів з адміністрацією президента США Дональда Трампа. Це буде дуже непросто. Але одночасно з цим перебільшувати наші можливості теж не варто. Тільки б наші амбіції не налякали зарубіжних спонсорів і партнерів. Адже вони з е-декларацій українських політиків і великих чиновників достеменно дізналися, як влада України пише історію не про розвиток економіки, а про закопування кредитних грошей. Як у нас бездарно прохукується час дешевої гривні в інтересах відновлення економіки країни.

У зв'язку з цим економісти підтвердять, що коли гривня слабшає щодо іноземної валюти, то повинен збільшуватися експорт, знижуватися дефіцит бюджету і, відповідно, прискорюватися економічне зростання. Нарешті, вдається знижувати або підтримувати рівні держборгу, але ніяк не нарощувати його обсяги. Це сучасна макроекономіка. А що ми бачимо насправді за результатами дій нашої фінансової влади?! Бачимо, як планка рівня інфляції вперлася в поріг бідності людей.

Так і хочеться запитати: а взагалі ці великі чиновники в темі? Компетенції їм вистачає? Багато проектів, про які вони постійно говорять під час різноманітних ток-шоу, але не поспішають виконувати, чесне слово, виглядають дивно і якось підозріло. Панове, спробуйте іншими заходами (не монетарними), не через Національний банк діяти на розвиток економіки України. Може, хоч так у вас вийде? І, безумовно, дуже цікаво, скільки до кінця 2017 р. залишиться в країні приватних комерційних банків?

Нарешті, треба чесно сказати, що нахабні і малоосвічені необільшовики нав'язують нам на вітчизняних ринках і загалом в економіці країни свої принципи і мораль. А ми що? А ми боїмося, боїмося відповісти і навести порядок. Ми нерішучі. Чому? А раптом почнуть голосити? А раптом скажуть, що це наступ на ліберальні принципи і свободу слова?! А раптом вдарять по голові?! У мене питання: й надалі це терпіти? І ця проблема набагато страшніша через те, що це вже тенденція. Як відомо, всі реформи реакційні, якщо деградує і руйнується громадянин.

Так, коли українська еліта застосовує закони виключно у своїх інтересах, це неминуче призводить до протестів, соціальних вибухів і зубожіння більшої частини населення. Тому Україна – країна майданів і мрії про абсолютну справедливість.

Олександр ГОНЧАРОВ 

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.