meduza.io

Два роки тому Україна погодилася на мінські домовленості. 13 умов, з яких за цей час можна вважати виконаними максимум 3 пункти, та й ті з мінливим успіхом. Умови, які 16 годин погоджували перші особи України, Франції, Німеччини та Росії – президенти Петро Порошенко, Франсуа Олланд, Володимир Путін і канцлер Ангела Меркель. Угода, яка мала принести хоч якийсь мир на окуповані території, зупинити смерті українських військових і страждання мирного населення. Угода, яку через два роки назвуть мертвонародженою і закликатимуть відмовитися від неї.

Новини за темою: Геращенко: Мінські угоди зупинили повномасштабний наступ на Україну

Але тоді, у лютому 2015 року, схоже, у президента не було особлиих варіантів. Коли тобі приставили дуло до чола, то ти або йдеш ва-банк і намагаєшся опиратися значно сильнішому ворогу, або ж погодишся на будь-які умов, щоб зберегти життя. А згодом і зміцнити свої сили та розвернути дуло в протилежний бік. Звісно ж, також була і надія, що західні партнери допоможуть примусити Путіна до миру. Але "цивілізована" Європа вкотре проявила свою слабкість у боротьбі з "середньовічною" Росією.

Новини за темою: Порошенко закликав не вірити тим, хто гостро критикує мінські угоди

Проте важко повірити, що Франція або ж Німеччина прийняли настільки нечіткі та вільні у своєму трактуванні зобов’язання. Чого тільки вартий пункт 5 договору: "забезпечити помилування та амністію, шляхом введення в силу закону, що забороняє переслідування і покарання осіб у зв'язку з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей України". І так можна по кожному. Як і по тому, що немає жодних наслідків у разі невиконання цього плану. Повірили у честь та чесність РФ чи що? До речі, нумерація пунктів абсолютно не пов’язана з порядком їх виконання. Та й не зрозуміло, про які саме події йде мова – напевно, може бути щонайменше 4 пояснення, що мається на увазі – від кожної сторони по версії. Щодо підписів у мінських угодах та самого переліку цих тринадцяти пунктів. Погоджували їх керівники чотирьох держав, а от підписувалися вже менш титуловані представники. З одного боку, воно ніби і зрозуміло, чому так, адже було б дуже дивно побачити поруч в одному документі прізвища, скажімо, Порошенко, Олланд та Захарченко. Проте відповідальність все одно лежить на тих, хто розробляв ці положення. Які, до речі, ніби збирали з побажань всіх чотирьох сторін – мовляв, ви включимо пункт 1, якщо додасте наш пункт 4 і 5. Так і зібрали віз на тринадцяти колесах, який і досі там.

Але навіть за таких обставин відмовлятися від "Мінська" Україні не варто. Такий крок був би дуже шкідливим для нас. По-перше, санкції. Минулого тижня єврокомісар Федеріка Могеріні у США заявила, що санкції мають діяти до повного виконання мінських угод. А тепер уявіть, що ми заявляємо про те, що вони нам не потрібні. То і санкції, які наклали на РФ, нам теж не важливі. По-друге, міжнародна репутація. Наш президент за одним столом зі своїми колегами сказав цим угодам так. Тепер він не може змінити свою відповідь. Але не ставлення.

Новини за темою: Могеріні: ЄС і США збережуть санкції проти РФ до виконання мінських угод

Ситуація з мінськими угодами для України нагадує петлю, яку накинули на шию людині, а та щосили балансує на хиткому стільці зі зв’язаними за спиною руками. Один неуважний рух у бік - і можливі неприємні, а то й фатальні наслідки. Зі стільцем ще ніби зрозуміло. Його нам "дбайливо" підсунув північний сусід, а тепер його розхитують найменші дії цього ж сусіда, західних партнерів та й навіть наші власні дії. А от з петлею не так все однозначно. Зав’язували її довго, але накинули блискавично. І таке враження, що не лише руки з Кремля.

Вадим Колодійчук

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.