112.ua

- Коли мені виповнився рік, тато зґвалтував дванадцярічну дівчинку. І сів за це до в’язниці. Відсидівши термін, він прийшов до мене через дванадцять років. Споїв мене і хотів зґвалтувати. Я вирвалась, розказала усе матері. Відтоді мені заборонено з ним спілкуватись. Одного разу він приїжджав, просив пробачення, але я його більше бачити не хочу.

Так говорить Настя, жителька Донбасу.

Вона належить до когорти тих дітей, яким не дуже пощастило у житті. Мама виховувала її одна. Тому Насті завжди бракувало чоловічого виховання і батьківської ласки. Діти насміхались з неї, вважали неблагополучною. Та й донецька молодь за своїм менталітетом є жорсткішою, ніж інші діти України. Всі ці образи і біль накопичувались у серці дівчинки. У 15 років вона зустріла хлопця і почала з ним по-дорослому зустрічатись. Він бив її, знущався морально. Тут можна її осуджувати, докоряти чи просто пожаліти. Адже Настя шукала захисту, а потрапила в тенета нечестивого недоумка, який тамував свою похіть і свою психічну недорозвиненість. Це стало останньою краплею терпіння, і Настя задумалась над самогубством. Смертельна гра "Синій кит" була для неї єдиним виходом.

Новини за темою: "Синій кит": Чому Україна програє інтернету дитячі життя

- Як ти познайомилась з куратором гри?

- Він сам мене знайшов. Додався у друзі. Почав писати, що спостерігає за мною давно, і запитав, чи хочу я покінчити з життям. Відповіла йому, що хочу померти.

- Чого він за тобою спостерігав?

- Моя сторінка була викладена з повідомлень про втрачене дитинство. Фотографії дітей, які покінчили з життям, і тому подібне теж часто з’являлися в моєму життєписі. Усі ці шукачі полюють на таких, як я. Плюс до того, про цю спільноту розказувала мені знайома дівчина. Вона теж грала, але зупинилась на десятому завданні. Її мама побачила порізані руки і забила тривогу.

- Чого не захотіла розказати про все матері, хлопцеві? Останньому ти віддавала своє тіло, а душу не відкрила?

- Уже потім, на черговому завданні, коли мені сказали проколоти голкою нижню губу, просунути її через ніс і дістатись ока, стало страшно за маму. Вона бідненька стільки зі мною натерпілась, плакала, коли в мене були проблеми. Хоч і не говорила, що любить мене. Але саме тоді я відчула її доброту. Щодо хлопця, то з ним немає про що говорити. Він і так постійно ображав мене, бив рукою по обличчі, давав стусани.

- Що ти відчувала, коли виконувала перші завдання?

- Вирізати на руці цифри "04.20" було страшно боляче, як і різати вени теж. Проте ще страшніше було морально. Вилазити на дах будинку над ранком, цілий день дивитись страшне кіно. Слухати цілий день "плач китів". Я робила все це і божеволіла.

- Мама не помічала твоїх змін?

- Підозрювала. Одного разу по телевізору йшла програма про підлітків, їхню поведінку перед суїцидом. Вона подивилась на мене і запитала, чи не граю я в це страхіття. Не знаю чого, але тоді збрехала їй. Сказала, що в мене з головою все гаразд.

- Настя, що ти відчуваєш тепер, коли все жахіття позаду?

- Мені легко, хочеться жити. Думаю про майбутнє. Якось пафосно говорю, але так воно є. Незабаром розкажу матері про хлопця-недоумка. Нехай знає. Вона колись схвалювала мій вибір. Тепер на цьому потрібно поставити крапку. Тепер усім ділитимусь з мамою.

Історія Насті є надзвичайно повчальною. Нічого хорошого з цієї гри отримати не можна. Любі хлопчики і дівчатка, які зареєстровані в "Синьому киті". Життя в нас одне. Не витрачайте його марно. На світі стільки хорошого. Якщо у вас було погане минуле, це не означає, що буде і таке майбутнє. Знайдіть людину, якій можна довіритись, світ не без добрих людей. Якщо ви вже в грі, не бійтесь покинути її. Вам нічого не буде. Все, що кажуть схиблені куратори, - блеф. Ви для них - лишень інструменти для заробітку грошей. Видаліть стару сторінку "ВКонтакте". Вийдіть зовсім з цієї соціальної мережі. Можна зареєструватись у "Твітері", "Інстаграмі", "Фейсбуку". Живіть по-новому. Як це робить Настя.

Михайло Ухман

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.