Фото з відкритих джерел

"Я чітко сказав пану президенту Порошенку, що з Бандерою Україна в Європу не ввійде", - заявив голова "Права і справедливості", польської "партії влади", Ярослав Качиньський. Ця заява викликала резонанс в Україні й напевне сподобалася Росії, де слово "бандерівець" є синонімом "фашиста" та має негативний сенс, аналогічний визначенням "мазепинець" і "петлюрівець".

Новини за темою: Качиньський: З культом Степана Бандери Україна не ввійде в Європу

З Росією все зрозуміло. В центрі столиці цієї держави охороняють мумію диктатора, котрий організував державний переворот, захопив владу й благословив "червоний терор". Цей вид насильства втілювався у різних формах сімдесят чотири роки перебування комуністів при владі й успадкований та модернізований Путіним. До того ж Росія протиставляє себе Європі, не хоче стати частиною ЄС. І, що дуже важливо розуміти, ніколи не боролася за незалежність, а вела загарбницькі війни, відкушуючи всюди, де тільки можна, шматки територій. Тож, за логікою пана Качиньського, якщо якийсь народ і якась влада не бажає йти в Європу, там мають повне право, не озираючись ні на кого, вшановувати як організаторів масових убивць (Ленін, Сталін), так і виконавців (чекісти, червоні командири й комісари, радянські полководці, терорист "Моторола"). Якщо ж країна має європейські прагнення, від борців за власну незалежність вона має відмовитися на вимогу колишніх метрополій.

Про те, що в Польщі часів Речі Посполитої, а потім Польської Республіки під орудою Юзефа Пілсудського українцям жилося несолодко через прагнення мати власну державу, панові Качиньському вже нагадали наші історики. Тут треба брати ширше й згадати, до національних героїв яких європейських країн виникають такі ж питання, як до Степана Бандери.

Новини за темою: Про "бандеризацію" України: Говорять цифри

Слід відразу зазначити: його постать справді суперечлива, неоднозначна й зовсім не компромісна. Українцям усередині країни легше примиритися з анархістом Нестором Махном, і той факт, що махновці воювали на боці російських більшовиків, не позбавляє Нестора Івановича ореолу національного героя. Можна домовитися щодо Симона Петлюри, а гетьман Іван Мазепа не отримає вже негативу навіть від загалом проросійськи налаштованих наших співгромадян. Натомість радикал Бандера не вилущений у нашій свідомості з російсько-радянського контексту. Разом із тим історія пропонує низку діячів, котрі очолювали визвольні війни проти поневолення й лишаються національними героями своїх країн.

Шотландець Вільм Воллес очолив збройне повстання й домагався незалежності від Англії. Воюючи, Воллес та його солдати вбивали англійців, у тому числі мирних жителів, використовуючи проти англійського короля тактику "випаленої землі". Коли англійці схопили його й стратили, в Шотландії він став національним героєм й лишається ним досі, протягом шести століть. Велика Британія, здається, не вимагає від Шотландії зректися "вбивці англійців".

Новини за темою: Смішно вважати, що постать Бандери є перешкодою для української євроінтеграції, - Іллєнко

Так само не чути від офіційної Англії вимог до Ірландії зректися одного зі своїх національних героїв – Патріка Сарсфілда. У боротьбі проти Англії за свободу Ірландії він переміг, зі зброєю в руках відвоювавши право ірландців на самовизначення. Зрозуміло, що війна несла смерть, а велася вона різними методами, в тому числі партизанськими.

Можна по-різному ставитися до постаті Джузеппе Гарібальді, але є факт: він очолив повстанців на Сардинії, і його добровольці зі зброєю в руках воювали проти Австрійської імперії. Війна неможлива без жертв із обох боків. І за те, що гарібальдійці вбивали австрійців, лідер повстанців відтоді й дотепер є в Італії, європейській державі, національним героєм. Інша європейська країна, Австрія, як і решта держав, котрі після 1918 року стали уламками колись великої імперії, претензій до італійців через Гарібальді не мають. А Туреччина не вимагає від Болгарії, аби колись окупована Османською імперією європейська країна мовчала про тих своїх героїв, котрі воювали з турками за свободу.

Новини за темою: Про "бандеризацію" України: Говорять цифри

Історія будь-якої національно-визвольної боротьби багата фактами, коли діячі руху за незалежність не рахувалися з методами, як ось Степан Бандера. Але чомусь тільки від України, яка має чи не найдовшу подібну історію, вимагають визнати опір поневолювачу неправомірним. Ще й викреслюють українську практику боротьби за державність із аналогічного контексту загальноєвропейської історії.

Андрій Кокотюха

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.