(с) Микола Васильков

Австрійську базу збірної окупували угорські колекціонери. Вони з'явилися з великими як в дитинстві альбомами, де кожен гравець займає розворот. Кружляли навколо готелю і полів, говорили угорською, жестами закликали до себе гравців. Коли повз них проходила юнацька команда U-17, букіністи трусили головами, перебирали сторінки, не знаходячи знайомих облич.

А це на відео Андрій Шевченко бере участь в усіх тренувальних процесах. Це не перебільшення. Він навіть грає з гравцями в квадрат "у три дотики", є така вправа. Тренування тривають години півтори, і вони насичені, проте ніколи не повторюються. Тобто, всі 5 днів в Австрії набір і тип вправ був різним. Крім стандартних тем: пробіжки, розминання, ударів по воротях. 
Перед виїздом до Австрії всіх гравців розділили на міні-команди, а поле розшарували під теніс-бол. Це суто бразильське тренування, я на пляжі Копа-кабана такого багато бачив. 
А перед тим, як залишити базу, відбувся цікавий ритуал, який всім подобається, крім тих, хто в ньому бере участь. Йдеться про пісню-вхідчину для новачків. Новачками цього разу визнали Миколу Матвієнка (взагалі вперше на сборах) і Русика Малиновського, який уже викликався і грав у націоналці, проте на у цій команді Шевченка. Традиція не стала для первачків повинністю, проспівали вони чьотко.
Сам переїзд з Австрії до Хорватії забрав 4 години. Відстань невелика, 270 кілометрів, через австрійський Ґрац, через Словенію та місто Марибор, я би на своїй проїхав за години півтори, одначе водій тримав постійну соточку на спидометрі. На кордоні з Хорватією була перевірка паспортів, вона теж з'їла час, тут закінчувався Шенген і починалося те, що світить найближчим часом Україні: асоціятивне членство з національною візою, проте в полі дії шенгенської угоди. 
Головний експерт в хорватській пресі зараз Огнен Вукоєвич. Він не просто дає коментарі, на ньому будують цілі розвороти. 
Вука не нітиться, і сміливо експерементує з прогнозом на склади, дає залюбки оцінку кожному з гравців України, а він знає особисто переважну більшість. Тим часом Загреб на час приїзду українців уже засинав. Ось яким уперше побачили його ті із наших гаравців, хто раніше ніколи тут не був.
Микола Васильков