Фото з відкритих джерел

Вчора відкрився Давоський економічний форум, де буде віце-президент США Джозеф Байден, у якого вже відбувся прощальний візит в Київ, а також у ході свого візиту до Швейцарії вперше відвідає Давос голова КНР Сі Цзіньпін. Ну і, звичайно ж, Віктор Пінчук традиційно збере тут відомих політиків і бізнесменів на "Український ланч".

Багато експертів пов'язують короткий візит Байдена в тому числі і з особистими бізнесовими інтересами його сина Хантера в енергетичному секторі України. А ось така підвищена увага керівництва КНР до цього міжнародного форуму свідчить про те, що Китай починає активно заміщати той економічний простір, який зараз звільняється, в т. ч. і в Україні. Так що Америка і Китай є і будуть в Україні. Це сьогодні опорні країни для модернізації нашої економічної моделі. Більш того, Джозеф Байден у своєму виступі в Києві наголосив, що саме українці повинні контролювати владу і вимагати від неї відповідальності.

Новини за темою: Прощальний візит Байдена в Україну. Головні підсумки і тези

У свою чергу Кабмін і Верховна Рада повинні проводити реформи, боротися з корупцією і тільки тоді "американський народ буде підтримувати вас", - резюмував віце-президент США Джозеф Байден. Історичний час українських олігархів, думаю, безповоротно пішов. Для деолігархізації залишилося лише два сценарії. Перший – це силове знищення монопольно-олігархічного устрою. Другий - знищення через транснаціональні корпорації (це не пряма "окупація", а підняття варягів у системі управління). Найімовірніше, американці і китайці будуть вирощувати нову еліту, а стару просто маргіналізують. А європейським чиновникам не до нас, своїх проблем вище даху.

Ось чому експерти давно і наполегливо радять українському уряду знизити державну участь в бізнесі і дати більше свободи приватному сектору, залучаючи іноземний капітал. І вже мало хто сумнівається сьогодні в тому, що на наших очах досить швидко руйнується побудована олігархами економічна модель, на одній стороні якої сконцентрувався величезний фінансовий сектор за рахунок кредитування, а на іншій – експортоорієнтовані виробництва. Вже незабаром її не буде. Буде інша модель економіки України. Яка?

Дізнаємося в найближчому майбутньому. Також ясно і те, що ми не залишимося суспільством споживання. Не можна більше людям знижувати критичність мислення, щоб постійно впарювати їм якусь дурницю, а потім говорити, мовляв, це ви самі винні. Слава Богу, що Нобелівський лауреат в галузі економіки Дж.Стігліц ввів поняття асиметрії інформації. Що це означає? А те, наприклад, що при підписанні кредитного договору банкіри краще клієнта розбираються в особливостях цього документа: банк може вас обманути, ви не зможете обдурити банк.

Новини за темою: Що зробив Нацбанк у 2016 році

І завтра це може торкнутися кожного з нас. Плюс повна невизначеність із стійкістю самої банківської системи. Чи не проморгав НБУ в ці перші січневі дні нового 2017 року нову і більш потужну біду на українському валютному ринку, яку потім нічим не виправити? "Сліпий" поводир не бачить, як веде до самої глибокої прірви – фінансової?! Відповідно, сценаріїв розвитку подій у 2017 році в Україні не так вже й багато. Перший - різка девальвація гривні, що буде означати життя за коштами з призовим бонусом у вигляді галопуючої інфляції, хвиль банкрутств, втрати фінансових заощаджень, масових звільнень... ну, багато хто ще пам'ятають початок лихих 90-х.

Другий - це приплив іноземних інвестицій у зв'язку з проведенням масштабної приватизації, правда, ще незрозуміло як вони прийдуть до очевидних переддефолтних умовах. Третій - чергові транші кредитів МВФ, і тоді це буде вже чиста фінансова піраміда, а Володимир Гройсман остаточно стане колишнім Арсенієм Яценюком. З економічної точки зору більше нічого не може бути. Все. А поки у нас вгорі – український істеблішмент з "золотими матрацами" і майже 0,5 млрд дол. США, що порівняно з траншами МВФ. Внизу – пересічний українець з "мінімалкою" в 3200 гривень. Вгорі – у власності української еліти колекції дорогих годинників і вин, автопарки, яхти, літаки. Внизу – зарплата робітників, що ледь перевищує офіційний прожитковий мінімум.

І що ми бачимо на вулиці? Гривня продовжує провалюватися, не встояв і "Платинум Банк", що входив в топ-30 найбільших фінансових установ. Банківська паніка посилюється. Який кіпіш ще піднімуть власники єврооблігацій "ПриватБанку", погрожуючи Україні судом! Поки ще живі українські банки міцніші збанкрутілих, але чи достатньо вони сильні, щоб пережити подальші похмурі події? Вкладники вже сліпо не вірять банкірам. І дуже хочеться запитати колег в Кабміні, і у Верховній Раді, чому у нас така надзвичайно актуальна тема, як захист клієнтів і вкладників банків (а фактично безправних "овець") – дуже слабо відрегульована?

А знаєте, де у нас ще гірше? А там, де Закон начебто є, але виконується він вкрай погано. Тому давно пора вводити посаду фінансового омбудсмена. Адже загроза дефолту стає очевидною, а роль Національного банку, як і раніше, не ясна. І чому досі ні одна з причин банківської кризи так і не вирішена? Тому що вони системні. Повинна змінюватися вся система, а цим ніхто не хоче займатися. І все ж, що можна зробити в Україні для того, щоб пом'якшити цей новий і більш потужний фінансовий удар? Чи вже пізно?

Новини за темою: Наївні українці люблять вірити в економічні чудеса навіть там, де місця для дива просто немає

Думаю, не пізно розробити Стратегію порятунку економіки країни і, зокрема, банківської системи. Така національна програма на 2017 рік — це не стільки те, чого хоче досягти влада, скільки те, чим готові пожертвувати заради досягнення цієї мети Порошенко, Гройсман і Парубій. Якщо метою Адміністрації президента, Кабміну і Верховної Ради є вільна і економічно розвинена Україна, необхідно пожертвувати ідеєю особистого збагачення, а також спробувати заново створити Коаліцію реформ в новій Верховній Раді, щоб навіть ціною зниження популярності і програшу на наступних дострокових виборах довести до кінця розпочаті перетворення.

У поточному 2017 році ми вже точно не виберемося з кризи без нових систем: управління, бюрократичної розстановки кадрів, мотивації підприємницької спільноти на досягнення цього результату. Але нічого поки незрозуміло, хто і що буде робити? Навіть всередині уряду і парламенту у невіданні, не знають, як запустити мотор економіки. Натомість боротьба олігархів за контроль над фінансовими потоками не слабшає. Тому ключове питання, коли українці зрозуміють, що грати в піддавки з олігархами більше не можна?! З ними ми далеко не заїдемо. Не в останню чергу завдяки їм Україна опинилася в лещатах трьох криз: військово-політичної, економічної і кризи процесу глобалізації.

Нарешті, не від хорошого життя українські олігархи раптом стали патріотами, так як ясно зрозуміли, що ні Захід, ні Схід їм у майбутньому не збирається готувати хоч скільки-небудь привілейованих умов. У глобальному світі – для всіх однакові принципи конкуренції та боротьби з корупцією. Тепер і бігти їм нікуди. Але поки ми самі будемо вважати, що від нас нічого не залежить, нам потрібні будуть олігархи.

Олександр ГОНЧАРОВ,

Керівник сайту http://privatization.in.ua/,

Директор Інституту розвитку економіки України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.