Мітинги "Азова" завжди супроводжуються піротехнічним шоу
Фото з відкритих джерел

Оригінал на сайті Atlantic Council

14 жовтня батальйон "Азов" - ультранаціоналістичне воєнізоване угруповання, що неоднозначно сприймається в Україні і представники якого вже воюють на Донбасі у складі Національної гвардії - вступив у політичну боротьбу.

Зареєстрована як політична партія під назвою "Національний корпус", нова політична сила пропонує амбітний військовий і націоналістичний порядок денний, заявляючи, зокрема, про необхідність повторної націоналізації і повернення Україні ядерного статусу. До складу "Громадянського корпусу "Азов" входять кілька людей з поганою репутацією, включаючи самопроголошених фашистів, але основну боротьбу батальйон вів на полях боїв. У серпні 2014 року бійці "Азова" брали участь в обороні Маріуполя під час масованого російського наступу. Президент України Петро Порошенко відзначив батальйон нагородами за військову відвагу. Але, незважаючи на героїзм "Азова" на полі бою, його час в політиці, ймовірно, буде дуже недовгим.

Новини за темою: Рівняння праворуч. Короткий путівник українськими націоналістичними партіями

Ультранаціоналістичні партії ніколи не були популярними в Україні, й "Азов" стане просто ще однією ланкою в низці невдалих ультранаціоналістичних проектів, які пробували свої сили в політиці. До "Азова" такою ланкою та "улюбленцем" пропагандистської машини Кремля був "Правий сектор". Під час протестів на Майдані "Правий сектор", з яким "Азов" координує свою діяльність, отримав непропорційно багато уваги з боку засобів масової інформації (частково через його вигідне розташування на Майдані Незалежності в Києві недалеко від міжнародних журналістів). Насправді, представники "Правого сектора, які поділяють деякі ідеологічні переконання з "Азовом", були лише частиною Майдану. У той час як лідери організації заявляли про чисельність понад 10 тисяч осіб, більшість експертів оцінювали кількість її членів від 300 до 500 осіб. Як і "Азов", "Правий сектор" став політичною партією в травні 2014 року. Лідер "Правого сектора" Дмитро Ярош балотувався на пост президента в травні 2014 року і отримав менше ніж один відсоток голосів. За даними опитувань, у той час "Правий сектор" підтримували 1,7% українців. Партія в жовтні 2014 року, врешті-решт, отримала два місця в парламенті, але її представники виступають як незалежні депутати, відмовившись приєднатися до будь-якої політичної фракції. Ярош вийшов з партії в 2015 році. Сьогодні "Правий сектор "не має великого впливу в українській політиці.

Новини за темою: Партія "Національний корпус" виступає за посилення покарання за корупцію - аж до смертної кари


Навіть більш "м'які" ультранаціоналісти не змогли закріпитися в українській політиці. Партія "Свобода", українська версія популістських партій, які активізувалися сьогодні в Європі, є єдиною силою подібного штибу, яка змогла пробитися в парламент за двадцять п'ять років незалежності України. Вона потрапила до Верховної Ради в 2012 році, тоді партія отримала трохи більше ніж 10% голосів виборців. Але її підтримка була в основному обумовлена зростаючим гнівом щодо тодішнього уряду Януковича і зростанням проєвропейських настроїв в Україні ("Свобода", на відміну від європейських ультраправих популістів, займає проєвропейську позицію). Після того як українці скинули Януковича, партія втратила свою головну мішень, а разом з нею і свою підтримку. У 2014 році "Свобода" не подолала п'ятивідсотковий бар'єр, необхідний для проходження до парламенту. Лідер партії Олег Тягнибок займав активну позицію на Майдані нарівні з іншими лідерами опозиції, але його харизми не вистачило, щоб зберегти партію.

"Національний корпус", як найсвіжіше перевтілення екстремістського угруповання в політичну партію, йде тим самим шляхом. Його ідеологія мало корисна з точки зору реальних політичних пропозицій для вирішення проблем України. Її лідер Андрій Білецький - новачок у політиці, він завоював своє місце в парламенті в жовтні 2014 року, виступивши проти корумпованого прихильника Януковича, балотуючись як незалежний кандидат. У парламенті протягом двох років він мало що зробив для реалізації своєї платформи "Сильна нація! Чесний уряд! Сильна держава!".

Новини за темою: Націоналізм Бандери і Шухевича був антиєвропейським і антисемітським і не підходить для євроінтеграції України

На відміну від багатьох європейських країн, де вкрай праві партії швидко стали нормою в політиці, Україна інша. Українці мало зацікавлені в екстремістських угрупованнях і радикальних рішеннях, навіть коли їм необхідні нові політичні лідери. У перші роки після Революції гідності нові партії, такі як "Самопоміч", стали пропонувати політичні рішення, а не експлуатувати порожні гасла. Реформатори з громадянського суспільства і журналісти також пройшли до парламенту, вони прагнуть досягти змін. Але ці незміцнілі демократичні сили ще слабкі, саме ці партії і реформатори потребують нашої уваги, а не проекти-одноденки екстремістів-маргіналів.

Аліна Полякова

Переклад UAinfo

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.