Фото з відкритих джерел

Про "биків" і "ведмедів" – біржових гравців, які застосовують діаметрально протилежні тактики в ході торгів, – знають багато людей. Але мало хто чув, що є ще третій тип гравців – "свині", тобто ті брокери і трейдери, які заради великих прибутків готові вкласти всі грошові кошти як своїх клієнтів, так і власні. Проте їм бракує знань і досвіду, тому вони часто прогорають. У цьому зв'язку в кулуарах різних бірж давно ходить така фраза: "Бики" і "ведмеді" роблять гроші, а "свині" йдуть під ніж".

Безумовно, цей вираз звучить дуже грубо, але по суті є досить точним. Особливо яскраво він відображає сьогоднішню нашу економічну реальність. Саме те, що "свині", а не "бики" і "ведмеді" завели Україну в пастку бідності і боргову яму. Адже гроші нікуди не зникають і раптом "нізвідки" не з'являються. Вони просто переходять від одних, менш досвідчених і некомпетентних, гравців до інших – більш грамотних і професійних. Як загалом біржа, так і український ринок, як на мене, сьогодні живуть за законами джунглів. Ба більш, сильно знизився рівень огиди, з'явилося у нас те, що раніше було неможливим.

Новини за темою: Гройсман: У 2016 році економіка України показала невелике зростання, але цього недостатньо

Судіть самі. Вже анітрохи не соромлячись, частина нашої еліти накопичує величезне бабло і має реальну владу, а інша – чесні й простодушні інтелігенти – самозабутньо відстоюють сучасні європейські цінності. Складається таке відчуття, що жадібність, зрада і кар'єризм будуть завжди в українській політиці, і надалі буде дуже затребуваною концепція фінансового супермаркету, основне завдання якого – запропонувати власникам "золотих матраців" всілякі продукти, які тільки можуть спасти їм на думку.

Невідомо, що керує цими політиками і великими чиновниками: дурість, воля до влади або виключно жага наживи. Достеменно відомо лише те, що ось уже третій рік поспіль вони доїдають, допивають і в кишеню кладуть мізерні фінансові залишки "регіоналів". І, кажучи багатою булгаковською мовою, як собака шерстю обросли вони мандатами за ці три роки. Теперішнє київське життя навчило їх чіплятися, вгризатися, досягати матеріального благополуччя будь-якою ціною.

Новини за темою: Кубів назвав ключові завдання уряду на найближчі три роки для відновлення та розвитку економіки

Причому, цей щасливий квиток з казковою легкістю кожному із них подарували прості українці, які досі продовжують годувати десятки тисяч дармоїдів у високих чиновницьких кабінетах. Зате в своїх міських кімнатках і сільських хатинках українці б'ються ой-ой-ой як з рекордними тарифами ЖКГ, астрономічними цінами на газ і вугілля, потайки сподіваючись, що нові політики колись почнуть вести діалог з олігархами і політичними вождями, які ненавидять один одного. Адже сьогодні вже всім очевидно, що інтереси "Нафтогазу" і природних монополій Кабмін відстоює більше, ніж інтереси населення. Тепер кредо наших політиків - розбагатій або здохни.

Чого гріха таїти, нам, громадянам України, завдали подвійного удару. Перше, чого ми раніше сильно побоювалися, сьогодні отримало підтвердження і збулося: корупція в країні просто зашкалює. А те, на що сподівалися, може не збутися навіть у далекій перспективі. Це вступ у Євросоюз. І обіцяного зростання добробуту українців до стандартів громадян ЄС ми ще довго не побачимо. Зате наші олігархи і політики-корупціонери послідовно налаштовують Захід і Схід проти себе.

Така гримуча суміш вкрай негативно впливає на інвестиційний клімат та відновлення українських ринків. А наша влада, закликаючи нас зберігати спокій, продовжують цілеспрямовано підвищувати ціни на послуги ЖКГ, енергоресурси, продукти харчування та інше. Скільки вкладників за останній час втратили все в банках-банкрутах, сказати не може ніхто. До того ж лютий традиційно поганий місяць для українських ринків, а значить, доведеться ще тугіше затягувати пояси. Заспокоює лише те, що будь-який ідіотизм - не є нескінченним.

Новини за темою: Мій прогноз на 2017 рік - криза буде поглиблюватися

З упевненістю можна констатувати той факт, що період нестримного оптимізму змінився глибоким розчаруванням не тільки серед бізнесменів, а й усього населення. Судячи з усього, нікого в світі не хвилює, що з Україною буде далі, нікому не хочеться зайвого нервування. А всередині йде процес розподілу на тих, хто згоден стати в стійло, і тих, хто категорично проти. Відверто кажучи, по-людськи зрозуміло, що неможливо ось так відразу зізнатися самому собі, що весь цей час ти був розмінною монетою в жорстокій сутичці олігархів і сил впливу ззовні. Але тепер це вже ясно?! Адже зараз немає ані грошей, ані захисту, ані навіть мрії про здоров'я нації. І ми змушені платити війною на своїй території і своїми життями.

Як вирішуватиметься ця важка ситуація в країні? Переконаний, в Україні соціальна підтримка повинна бути такою, щоб створювати правильні стимули. Це формування загальнодоступної соцінфраструктури (освіта, охорона здоров'я, культурне дозвілля, особливо в невеликих містах і селах), щоб в регіонах бідні верстви населення могли вибиратися з болота утриманства, відмовляючись у тому числі від субсидій на послуги ЖКГ. Час, нарешті, щоб держава давала ту саму вудку, а не рибу. Як? Спробую розплутати цей складний клубок і пропоную протягом наступних 8-10 років дати народу зітхнути, а також виплатити людям те, що у них відібрали олігархи в лихі 90-і та цинічні політики і великі чиновники - протягом останніх років.

Відомо, пересічним українцям сьогодні дихати не дають рекордні ціни на продукти харчування та послуги ЖКГ. Що робити? Наприклад, ввести податок на приватизацію 90-х, який повинен підправити імідж крупного бізнесу. Або створити благодійний фонд, куди відраховувати певний відсоток від виручки раніше приватизованих підприємств (або збільшити відрахування у соціальний фонд). Можливим є й оцінний варіант, тобто заново оцінити вартість активу з урахуванням відповідної процентної ставки на здешевлення капіталу.

Новини за темою: Світ стоїть на межі найбільш масштабної кризи всіх часів, а вихід із неї – світова війна

Також треба в умовах АТО вводити податок на багатство, який повинен стати суспільно визнаною платою за відмову від інвестицій в розвиток української економіки на користь надспоживання. Для цього я б запропонував, по-перше, поширити такий податок не тільки на фізичних, а й юридичних осіб, але щоб податок на багатство не торкнувся середнього класу. По-друге, чітко визначити критерії, за якими буде стягуватися податок на багатство (пропоную поки враховувати тільки площі та потужності). По-третє, почати з удосконалення податку на нерухомість і майно, включаючи земельні ділянки, а потім рухатися по диференціації цього податку для особливої групи таких об'єктів. А ось далі - слово за владою.

Звичайно, всі ризики передбачити неможливо. Непередбачені події в економічному і політичному житті нашої країни відбуваються регулярно, і біржові гравці повинні завжди тримати руку на пульсі. Зараз, через більш ніж 25 років (а я став акціонером Української фондової біржі в 1992 р.), смію стверджувати: легких грошей на біржі не отримати. Це не гра, а складна і професійна робота, як і в політиці. Ось чому ліквідація збитків від варварського підходу до економічної політики займе у нас 10-15 років. Не менше.

Олександр ГОНЧАРОВ,

керівник сайту http://fc-fenix.com.ua/,

директор Інституту розвитку економіки України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.