Музичний продюсер і композитор Костянтин Меладзе у студії "112 Україна". 14.02.2017
112.ua

Влащенко: Сьогодні у нас у гостях Костянтин Меладзе.

Доброго дня, Костянтине. Одна з епохальних подій минулого року - вручення Бобу Ділану Нобелівської премії. Як ви думаєте, а чому йому дали премію?

Меладзе: Я думаю, йому дали Нобелівську премію, тому що він відійшов, віддалився від справ. Це схоже на те, як би йому дали цю премію посмертно. Велике бачиться на відстані, і цю відстань у його разі пройдено. Пройшов час, змінилися покоління композиторів, піснярів, а людини з такими лаконічними точними текстами так і не з'явилося. Можливо, були Д. Леннон і він. Безумовно, всі люди мого цеху, які займаються музикою, були цим дуже піднесені, тому що якщо визнають Б. Ділана і дають йому Нобелівську премію, поряд з геніальними вченими, стало бути, наш рід діяльності визнали деяким чином за щось серйозне.

- Чи потрібно артистам бути щільно пов'язаними з владою?

- Артисти, мені здається, діляться на три класи. Одні хочуть бути поруч з владою, другі – опозиційні до неї (мабуть, найменший загін артистів-сміливців), і найбільша кількість артистів хотіли би бути якомога далі, віддалені від влади. Тому що влада їм, у принципі, взагалі не потрібна. До цього класу, власне кажучи, і я відношуся. Я все життя був віддалений від влади і не шкодую про це анітрохи. Для того, щоб писати якісну музику, для того, щоб записувати артистів, знімати кліпи - потрібна мінімальна кількість людей. Влада, абсолютно точно, ні допомогти тобі, ні особливим чином зашкодити тобі, власне кажучи, не може. У нас настільки автономний, локальний вид діяльності, що необхідності, якоїсь тяги заручитися підтримкою влади у мене ніколи не було. Що стосується тих людей, які хочуть бути наближеними до влади (я їх знаю і навіть з деякими з них дружу), - це ті люди, які, можливо, не в повній мірі впевнені в собі або яким так затишніше і спокійніше. Безумовно, у нас тут не Америка, і влада може за наявності такого бажання з будь-якою людиною зробити все, що завгодно. Тому заручитися якоюсь мірою підтримкою, дружбою на тому чи іншому рівні – це просто спокійніше. Я не думаю, що це приносить якусь щоденну користь, але на всяк випадок мати телефон якоїсь впливової людини хочеться багатьом людям, тому що вони не почувають себе захищеними.

Новини за темою: На Євробачення-2017 продано вже 11 тис. квитків

- Ви один з небагатьох, хто робить проекти "під ключ". Це властивість вашого характеру, або це прагматично і для вас простіше?

- Я вкладаю свої гроші, записую людей у своїй студії, наділяю їх своїми піснями. Я вирішую всі питання, бо мені так зручніше. Це дає повну незалежність, автономність. Через те, що я займаюся цим вже 30 років і пережив розвал СРСР, кілька дефолтів, війни, які ми зараз переживаємо, я абсолютно чітко зрозумів, що залежати потрібно тільки від самого себе. Я навіть у студії у себе поставив генератор на випадок, якщо вимкнуть світло. Тобто, у будь-якому стані треба займатися своєю справою – мені це необхідно: писати музику, записувати і т. д. Тому я таким чином автономізувався в прямому і переносному сенсі, що, власне кажучи, не залежу максимально, наскільки це можливо, ні від чого.

- Чому у нас не "їде" машина шоу-бізнесу? Ця музика не конвертується як світове досягнення. Наші люди не стають світовими зірками. Це показники якості сьогодення?

- Не можна сказати, щоб я багато думав, чому наші люди не стають світовими зірками. Величезна територія, на якій працюють мої артисти, поети, і коли потрапляєш в цю м'ясорубку, то там вже не до думок про Америку. Справ багато, і в деякій мірі необхідність видавати щось на експорт відпадає. Чому ми не інтегруємося в західну музику, я, щиро, не знаю. Відтоді, як я професійно почав займатися музикою, 26-27 років тому, коли ми почали гастролювати, так все закрутилося, що абсолютно достатньо було емоцій, і географія була велика. Внутрішня необхідність у розширенні свого ореолу на Захід просто відпала. Мені здається, що все-таки, якщо поставити це за мету, то можна було б зробити так, щоб якісь наші артисти стали досить популярні на Заході. У цьому немає нічого неможливого.

- А ви дивилися вже "Ла-Ла Ленд"?

- Дивився. Це так схоже за музикою, за духом на те, що я робив у "Стилягах", "Відлизі" з Тодоровським, що, безумовно, це викликало у мене захоплення, ностальгію, сльози. Я був розчулений. Все це зроблено гарно, лаконічно, класно. М'яко кажучи, мені дуже сподобалося. Це дуже гарне, вишукане, витончене кіно.

Новини за темою: Престижну кінонагороду "Бафта" отримав фільм "Ла Ла Ленд"

- Чому ми не можемо зробити індустрію мюзиклу?

- Ми можемо все. Нам не до цього. Я багато буваю в Європі, на машині проїжджаю практично пів-Європи, і нічого такого, чого ми не вміємо, чого ми не могли зробити, немає. Нічим ми не гірші, ніж західноєвропейці. В Америці я не був, але, думаю, там, те ж саме. Ми нічим не гірші, але тут просто якийсь вірус закрався. І де цей вірус, чому наші чудові, добрі, талановиті люди живуть у такій обстановці? Чому над цими зовсім дивними людьми ось така влада? Зрозуміти дуже складно. Наші люди, потрапляючи в Америку, Західну Європу, роблять чудеса, у тому числі і в музиці. Що стосується сучасної музики, хореографії, Україна в авангарді просто знаходиться. Якщо подивитися нові віяння в музиці, сучасній, то є маса цікавих людей.

- Куди вони потім зникають?

- Вони зникають, тому що далі вже справа доходить до якоїсь індустрії, шоу-бізнесу. Люди, які мислять абсолютно сучасно, потужно, у нас є, і їх досить для того, щоб впливати в тому числі і на світову культуру. Але коли вже повинна підключитися економіка, то там вже це все починає розчинятися. Дивна річ: люди чудові, а країна в цілому пасе задніх.

- Ви як людина мало спілкуєтеся.

- Я, власне, автономізувався і створив собі свій світ, у якому я працюю, не від хорошого життя. Дуже багато якихось факторів було в навколишньому середовищі, які заважали мені працювати. Я цьому пручався, як міг. Це і якісь стреси в економіці, і те, що постійно може виникнути якась кризова ситуація. Якісь абсолютно неймовірні події, які відбуваються зараз. Людина, яка займається музикою, повинна оборонятися від впливу несприятливого середовища для того, щоб писалася музика. Коли я тільки починав займатися музикою – у мене був випадок. Я сидів у гримерці в 1989 році і писав пісню, один. Тут почався землетрус – відгомони землетрусу в Румунії, і мені на голову почала падати штукатурка. Але вона падала і на мій інструмент, і замість того, щоб вибігти з цієї гримерки, я просто ліг пузом на клавіші і пролежав так хвилин десять. Це, власне кажучи, я і робив потім все своє життя тим чи іншим чином, у тій чи іншій формі.

- А може вам створити канал, музичний, і створити продюсерський центр, де б ви не просто виймали молодих, а й допомагали б їм і далі і створили б справжню машину?

- Років десять тому це, можливо, і було актуальним. Зараз телевізійний канал для публікації своєї музики все менш і менш актуальний, тому що з'явився інтернет, і в інтернеті можна робити свої канали. Власне, у нашого продюсерського центру і є свій ютуб-канал, і всякі соцмережі вже замінюють телеканали в чомусь. Що стосується різних талант-шоу, то я в цьому повністю вичерпався. Нещодавно я закінчив роботу в одному талант-шоу і дав собі слово, що все, більше я в талант-шоу не беру участі.

- А зараз ви сидите у відборі на Євробачення?

- Це, взагалі, не талант-шоу. Я там не просто сиджу – я там музичний продюсер і, власне кажучи, відбираю людей, щоб вони представляли нашу країну на Євробаченні. Я відбираю пісні, якимось чином я є гарантом того, що це буде чесно, відкрито, по-справжньому музично. Це зовсім не талант-шоу – це реальна музика.

Новини за темою: Визначилися останні фіналісти нацвідбору для участі в Євробаченні-2017

- Але Євробачення - це не конкурс співочих людей, а конкурс виступів.

- Я для себе вважаю і намагаюся так думати навіть у найскладніших ситуаціях, що Євробачення - це не політичний конкурс, а музичний, і перемагають у ньому співаючі люди, в першу чергу. Торік перемогла Джамала, блискуче зовсім, просто тому, що вона співає краще за всіх. Всі інші якісь джерела і причини її перемоги – я відкидаю від себе. Я вже багато років слухаю, як вона співає, і для мене це очевидні речі, абсолютно.

- Але політика впливає зараз дуже сильно на життя артистів.

- Політика зараз впливає на все. Музика, напевно, найбільш близька до Бога сфера діяльності. Але зараз політика в усьому, тому що зараз час непевний. Я впевнений абсолютно, що коли-небудь це пройде. На Євробаченні я абсолютно чітко, як музикант, бачу, чому перемагає той чи інший учасник. І я бачу, що це причини музичні. У цьому немає політики.

- Ваше найестетичніше враження за останні кілька років?

- За останній рік – нічого. Я не споживаю активно якийсь музичний продукт, тому що слухаю музику дуже дозовано. Читаю в потягах, коли їжджу.

- А чим ви займаєтеся, коли ви не працюєте?

- Мені здається, що я завжди працюю. Коли я не працюю, я намагаюся приділяти час сім'ї, дітям.

- Що ви разом робите?

- Ми сидимо, розмовляємо, обнімаємося, їмо.

- Віра вас навчила подорожувати?

- Так. Я, щоправда, в основному, машиною їжджу. Від'їжджаю далеко від дому, й у мене ця фобія, коли ти їдеш далеко від студії і починаєш хвилюватися – вона у мене минула.

- Ваше запитання?

- Ви ще не розчарувалися у своїй професії? Журналістика – це щось хороше чи це в нинішній час суцільні "пустощі"?

- Я зуміла собі в журналістиці забезпечити те, що ви собі забезпечили в музиці – я існую автономно.

- Я сьогодні прийшов до вас не як до журналіста, а просто прийшов поговорити.

- Дякую.