Фіона Фрейзер
112.ua
- Пані Фіоно, вчора ви презентували нову доповідь щодо порушень прав людини в Україні. Які тенденції простежуються в ній?

- Насамперед хочу зазначити, що конфлікт на сході триває. Це означає, що цивільних жителів продовжують вбивати, вони дістають поранення, особливо беручи до уваги два моменти загострення конфлікту: перший - у грудні минулого року, і другий, коли ми спостерігали ескалацію бойових дій під Авдіївкою, донецьким аеропортом та Ясиноватою. Люди втрачають житло, а ті, хто живуть близько до лінії зіткнення по обидва боки, зазнають суттєвих проблем, пов’язаних із доступом до медичної допомоги, продуктів харчування, шкільних закладів, соціальних послуг. Інколи, наприклад, для того щоб дістатися школи, треба дуже довго йти і навіть перетинати для цього лінію зіткнення.

Питання перетину лінії зіткнення залишається великою проблемою, бо люди наражаються на значні ризики. Нова тенденція є такою: нещодавно відбулися законодавчі зміни, які мають потенціал для покращення ситуації з дотриманням прав людини. Це стосується питань захисту осіб з інвалідністю. Також було ухвалено план дій щодо Донбасу і щодо людей, які живуть за лінією зіткнення, аби забезпечити рівні права для всіх, без дискримінації. Також Генеральна прокуратура України та Військова прокуратура розслідують випадки порушень прав людини. Тепер що стосується Криму. Після ухвалення Генеральною Асамблею ООН резолюції від 19 грудня 2016 року Моніторингова місія ООН з прав людини оцінює ситуацію в Криму з точки зору міжнародного законодавства в сфері прав людини і з точки зору міжнародного гуманітарного права, оскільки Росію визнано документом країною-окупантом.

Новини за темою: ООН рекомендує Кабміну не прив'язувати пенсії для жителів ОРДЛО до довідки переселенця

- Чи фіксує чи місія на сьогодні випадки тортур, смертей в місцях тримання ув'язнених як з одного, так і з іншого боку?

- Ми продовжуємо документувати випадки, проводити інтерв’ю з тими, хто пережив жорстоке ставлення, катування та іноді насильницьке зникнення.

- Це нові випадки, які сталися в останні три місяці, чи з попередніх періодів, і ви просто зараз дізнаєтесь?

- Є нові випадки, але є й ті, що були раніше.

- Як місія працює по той бік лінії конфлікту? Як вдається потрапляти до місць тримання в’язнів через блокпости озброєних груп?

- Ми працюємо в Донецьку і Луганську, і ми працюємо там із самопроголошеною владою. Ми порушуємо питання, які стосуються прав людини, з метою покращення ситуації з правами людини для кожного. Позаяк вони фактично контролюють територію, ми вважаємо, що вони певною мірі несуть відповідальність щодо захисту прав людини.

- Були випадки, коли співробітники місії потрапляли в небезпечні ситуації чи діставали поранення?

- Ні, таких випадків не було, бо ми надаємо дуже високий пріоритет питанням безпеки наших співробітників. Коли команди виїжджають в ті місця, де відбуваються обстріли, ми завжди піклуємося, щоб безпека була на дуже високому рівні.

- Довгий час обговорюється питання повернення в’язнів, яких було ув’язнено в Донецьку і Луганську ще до конфлікту, на територію, підконтрольну уряду. Чи була місія в місцях їх тримання? В якому стані зараз ці заклади тримання? Чи є в цьому питанні є прогрес?

- Це робота, яку проводить пані Лутковська, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, і ми підтримуємо її в цій роботі, і підтримуємо ті контакти, які вона має із самопроголошеною владою в Донецькій та Луганській областях. Ми знаємо певну кількість осіб, які хотіли б бути частиною цього процесу передачі в’язнів з території, яка під контролем озброєних груп, на територію, підконтрольну уряду України. Щодо доступу до місць позбавлення волі, то в 2014 році у нас був, можна сказати, широкий доступ, і зараз ми продовжуємо роботу, щоб отримати такий же рівень доступу, який був у нас тоді.

- А чому зараз виникли проблеми з доступом?

- По-перше, власне, отримати повний і безперешкодний доступ. По-друге, це можливість проводити співбесіди, інтерв’ю з тими, кого там тримають, конфіденційно. Ми можемо це робити на територіях, які контролюються урядом, і ми працюємо над тим, аби можна було це робити на територіях за лінією зіткнення. Понад сотню в’язнів, яких тримали там ще до початку конфлікту, було передано на територію, яка контролюється урядом. Але жодної такої передачі не відбулося протягом звітного періоду, тобто за останні три місяці. І зараз є досить багато звернень від людей, яких там тримають і які хотіли б, щоб їх передали на територію, підконтрольну уряду. Ті люди, які хочуть, щоб їх перевели, звертаються до різних організацій, в тому числі й до нас. Якщо до нас вони звертаються, ми передаємо такі запити як пані Лутковській, так і самопроголошеній владі в Донецьку.

- Чому в’язні хочуть сюди?                                                                                                                

- Багато з тих людей, кого там тримали ще до початку конфлікту, члени їхніх родин живуть на територіях, контрольованих урядом України. В умовах пенітенціарної системи в’язні отримують дуже багато підтримки від своїх родичів. Це і медикаменти, і одяг, і їжа. А якщо вони перебувають по інший бік лінії зіткнення, то, відповідно, вони нічого того не отримують. І, загалом, просто перервано їхні зв’язки з родинами. Але зараз ми говоримо виключно про "ДНР". На жаль, такої системи взагалі ще не існує, не налагоджено між самопроголошеною "ЛНР" і урядом України. Якщо з Донецьку хоча би зрідка, але ув’язнених передають, то з Луганськом такої системи нема.

Новини за темою: ООН зафіксувала понад 33 тис. смертей та поранень на Донбасі за час конфлікту

- Блокада активістами окупованих районів Донецької та Луганської областей. Це порушення прав людини?

- Ми дивимося на потенційні наслідки цієї блокади. Ми досліджуємо це, і поки що в нас немає готових результатів. Але можна сказати, що люди можуть втратити роботу, а якщо люди втрачають роботу, то, відповідно, вони втрачають джерела прибутку, обмежується їхній доступ до необхідних послуг. Це одне питання. Друге питання. Якщо люди втрачають роботу, то яким чином це впливатиме на їхні родини, впливатиме на громаду, на всі ті території загалом, і чи не створюватиме це додаткове напруження? І також стосовно того інциденту, який відбувся позаминулої ночі, коли групу осіб (блокувальників у Кривому Торці, - ред.) було затримано. Ми завжди дивимося на те, що відбувається з людьми після затримання: чи є в них доступ до адвоката, і взагалі, які умови. Позаминулої ночі також були протести, спровоковані цим інцидентом, і тут ми, знову ж таки, дивимося на них з точки зору прав людини, дивимося на те, як працюють правоохоронні органи під час протестів, як вони убезпечують учасників мітингу. Тобто ця блокада спровокувала кілька інцидентів, і ми саме з точку зору прав людини дивимося на них. Це можуть бути наслідки соціальні, економічні, різні потенційні наслідки.

- Питання щодо так званих таємних тюрем СБУ. Журналісти запевняють, що вони є, а в СБУ заперечують. А що про це може сказати місія?

- У 2016 році ми документували такі випадки, коли людей тримали у невизнаних місцях позбавлення волі. Ми знаємо, що в СБУ є одне офіційне місце попереднього ув’язнення – слідчий ізолятор. Але крім того, є просто адміністративні будівлі в усій Україні. З нашої точки зору, коли людину позбавляють волі, то дуже важливим, принциповим є те, що до цієї людини має бути доступ, незалежно від того, в закладі якого типу її тримають. І ця людина повинна мати зв’язок з родиною і взагалі зі світом. І ми документували випадки, коли знали, що людину затримано, а в нас не було до неї доступу, ми не знали, де вона може перебувати. Хоча її було затримано саме співробітниками СБУ. 

- Потім цих людей знаходили?

- Так, були такі люди, з якими ми потім могли провести інтерв’ю, про місцезнаходження яких було вже відомо. Але були також випадки зникнення людей.

Співробітники Місії спілкуються з постраждалими на Донбасі
112.ua

- В Україні працює скандальний сайт "Миротворець". Як ви вважаєте, публікація даних людей там є порушенням їхніх прав?

- Ми вже неодноразово озвучували наше занепокоєння стосовно роботи цього ресурсу. По-перше, не зовсім зрозуміло, яким чином ці списки було складено, бо туди потрапили і журналісти, і цивільні мешканці тих територій. По-друге, дуже велике питання постає щодо захисту персональних даних осіб, чиї дані там опубліковано. І також були випадки, коли люди з територій, які контролюються озброєними групами, намагалися перетнути лінію зіткнення в напрямку території, контрольованої урядом України, і їх затримували на блокпостах через те, що їхні імена були в тому списку. Ми також досліджували це питання, дивилися на те, яким чином потрапляння людини до цього списку впливає на її життя, можливість пересування.

- Якщо порівнювати з попереднім звітом, чи є якісь нові дані в процесі розслідування злочинів на Майдані і трагедії в Одесі у 2014 році?

- Стосовно Майдану – це складна справа. Те, що стосується ймовірних виконавців, бійців "Беркуту", ми знаємо, що слідство триває. Святошинський районний суд Києва розглядає кримінальне провадження щодо вбивства 48 протестувальників на вул. Інститутській в Києві 20 лютого 2014 року. На лаві підсудних 5 службовців спецпідрозділу "Беркут" як сержантського, так і старшого офіцерського складу. Слухання проводяться, однак через значну кількість потерпілих та доказів цей процес є тривалим. Значно складніша ситуація з притягненням до відповідальності тих високопосадовців, які, як стверджують, віддавали відповідні накази. Вони разом з деякими іншими службовцями спецпідрозділу, як стверджує Генеральна прокуратура, змогли виїхати за межі України, в тому числі до Російської Федерації.

Стосовно подій в Одесі 2 травня 2014 року, внаслідок яких загинуло 48 осіб, то розслідування рухається дуже повільно. Протягом майже трьох років основні зусилля було спрямовано на розслідування масових заворушень у центрі міста. Майже три роки після трагічних подій ми не бачимо прогресу у притягненні до відповідальності винних у загибелі людей: п’ятеро осіб, яких обвинувачують у заворушеннях у центрі міста, перебувають під вартою з початку травня 2014, тоді  єдиний підозрюваний у вбивстві в центрі Одеси залишається на свободі, а суд все ще не почав розгляд його справи.

- Власне, на Майдані також є третій аспект: хто вбивав правоохоронців?

- Це справді так. Загалом під час акцій протесту на Майдані загинуло 13 правоохоронців, ще десятки дістали поранення. Генеральна прокуратура збирає наявні свідчення та докази, і розслідування триває, однак наскільки нам відомо, жодній особі не було повідомлено про підозру. Водночас нинішній закон про недопущення переслідування учасників масових акцій протесту, який було ухвалено ще на початку 2014 року, не дозволяє кримінального переслідування осіб, які вчинили замах на життя співробітника правоохоронного органу. Про це ми згадуємо у нашій тематичній доповіді щодо відповідальності за вбивства в Україні, який було опубліковано в липні 2016 року. Згідно із законом, всіх осіб, які брали участь у масових акціях протесту і яких звинувачують чи підозрюються у скоєнні злочинів, в тому числі й насильства чи вбивства співробітників правоохоронних органів в період з 21 листопада 2013 року по 28 лютого 2014 року, має бути звільнено від кримінальної відповідальності. Закон також вимагав від органів прокуратури закрити всі кримінальні справи і знищити всі наявні матеріали справ. У своїх рекомендаціях уряду ми вказували, що потрібно змінити цей закон, щоб він не перешкоджав притягненню винних до відповідальності і забезпечував проведення розслідування. Проте тут досі нема відчутних результатів.

- Як місія перевіряє інформацію? Наприклад, в 2014 році повідомлялося, що на окупованих територіях виявлено озеро із сотнями тіл, потім бойовики запевняли, що в Дебальцевому вони знайшли масові поховання. Місія працювала з цією інформацією?

- Так, за той час, що триває конфлікт, дуже багато було різних повідомлень у медіа. Ми ніколи не покладатимемося тільки на те, що сказано в медіа. Якщо певна інформація, як та, яку ви навели, з’являється, ми завжди будемо її перевіряти в інших джерелах. Будемо проводити подвійну чи навіть потрійну перевірку фактів. Коли ми готували наш тематичний звіт щодо сексуального насильства в контексті конфлікту, ми перевіряли дуже багато випадків і розвінчували певні міфи. Наприклад, про те, що влітку 2014 року сексуальне насильство відбувалося в дуже великому масштабі, були масові зґвалтування; про те, що жертвами були лише жінки, а порушниками лише члени озброєних груп. Але насправді кожен випадок є індивідуальним, ми в кожному випадку спілкувалися з тими, хто це пережив, перевіряли інформацію, і саме таким чином встановлювали факти. Це дуже небезпечно робити такі заяви, що це було скрізь або, що це було в дуже великому масштабі. Треба все перевіряти і тоді вже про це писати. Власне, наявність цих міфів стосовно сексуального насильства була однією з причин, чому ми взагалі вирішили робити таку доповідь.

Новини за темою: Генасамблея ООН прийняла резолюцію про нетерпимість до сексуального насильства з боку миротворців

- Місія вивчає законодавство України, зокрема кримінальне законодавство, зміни до нього, випускає рекомендації. Назвіть топ-3 найбільш необхідних змін, які потрібно українській владі зробити, щоб покращити ситуацію з правами людини в Україні.

- Перше: це реформа судової системи. А для того аби провести реформу судової системи, потрібні правки до Конституції і внесення змін до кодексів. Друге: законопроект про зниклих безвісти осіб. Третє: приведення законодавства України у відповідність до Римського статуту. І ще назву четверту рекомендацію. Вона випливає з нашого тематичного звіту про сексуальне насильство в контексті конфлікту. Там насправді багато рекомендацій, їх було дуже добре сприйнято Міністерством юстиції, але одна з ключових це те, що потрібно змінити визначення зґвалтування в українському законодавстві.

- Україна судиться з Росією в суді ООН. Чи співпрацювали ви з українською владою в процесі підготовки позову?

- Ні, це не наша компетенція.

- Дякую за розмову.

Спілкувався Сергій Звиглянич