Іса Акаєв в ефірі "112 Україна"
112.ua

Влащенко: Сьогодні в гостях у нас командир добробату "Крим" Іса Акаєв.

Доброго дня. У 2015 році ви сказали, що "ще трохи потерпіти, і почнуться зворотні процеси. Але за Крим доведеться повоювати". Які процеси повинні були початися, і хто буде воювати за Крим сьогодні, якщо в 2014 було нікому?

Акаєв: У 2014 році були люди, які були готові взяти зброю в руки і протистояти агресії. На той момент нас було близько 100 осіб. Просто ми не знайшли в той час підтримки – ні з боку Меджлісу, ні з боку силових структур. Вважали, що все під контролем, що СБУ, ЗСУ, всі контролюють ситуацію. Відчуття того, що все ненормально, були серйозні, тому що ми бачили, що відбувається. Після 10 лютого я помітив за собою серйозне стеження. Коли я ходив на роботу чи на базар – постійно хтось за мною ходив.

- А чим ви тоді займалися?

- Я інженер-будівельник. Просто я був не аполітичний, і мені завжди була цікава наша доля як народу.

- Стеження за людиною повинно мати якісь причини.

- Я, напевно, був дуже активним серед своїх земляків, і мусульман зокрема. Вважав, що ми повинні якось впливати на ситуацію в країні. Коли я виїхав на материкову Україну, я зустрівся з одним зі співробітників СБУ, який залишився вірний своїй присязі. Він коли побачив мою машину, то сказав, що я у них був в розробці, але не з боку Києва подача була, а з боку Москви, тому що в той час вже було багато ФСБшників серед наших співробітників.

- Тобто, СБУ в Криму виконувала завдання не тільки Києва, але й Москви?

- Так.

- А як довго тривала ця вакханалія?

- Я не можу точно сказати, але це було дуже давно. Мій товариш, який служив у спецпідрозділі, говорив, що у його начальника в кабінеті висів портрет Путіна, де зазвичай висить портрет президента. Це було нормально.

- Чи можна було запобігти тому, що відбулося в Криму в лютому-квітні 2014 року?

- Якби після 23 лютого люди б не розійшлися, а залишилися, як на Майдані, то, думаю, було б все по-іншому. А розійшлися, тому що сказали, що про все домовилися, що все під контролем.

Новини за темою: Представник України в ООН порівняв ізраїльські поселення з окупацією Криму

- Хто сказав?

- Там Чубаров був, Аксьонов. Сказали, що між керівництвом Республіки і керівництвом Меджлісу договір відбувся, ніяких серйозних пригод не буде, і люди можуть розходитися. Люди, вірячи в це, розійшлися. Були люди, готові воювати, готові битися.

- Чому ви самі не прийняли таке рішення?

- Ми були суто цивільними людьми. У нас не було зброї. На той момент у Криму для кримських татар придбати навіть гладкоствольну зброю було дуже проблематично. Максимум, що ми мали – кілька мисливських рушниць. І потім, почати бойові дії – це велика відповідальність. Тому що ми всі чудово розуміли, що якщо ми почнемо щось робити, буде тиск на людей. Ми ж бачили, що робить Росія в Абхазії, у тій же Грузії.

- Кому сьогодні підпорядковується батальйон "Крим"?

- Офіційно його сьогодні не існує. А неофіційно кістяк батальйону існує – ми разом живемо, намагаємося щось робити, підтримувати один одного.

- А чому ви не знайшли спільну мову з представниками ЗСУ, ні з представниками МВС?

- Ми готові були зайти окремим підрозділом до ЗСУ, і частина вже була знайдена, і списки вже подавали, і Мустафа-ага нам говорив, що у нього вже існує домовленість з президентом, але просто все зупинилося.

- Але Джемілєв і Чубаров говорили вам, чому це все зупинилося?

- Вони на даний момент вважають, що цей процес ще триває.

- У чому особливості військового підрозділу, де основна частина бійців – мусульмани?

- Тільки віра і молитва. Є певні правила поклоніння під час бойових дій і під час мирного життя. Це все коригується. Адже релігія була послана не для того, щоб якось ускладнити наше життя, а його полегшити нам.

- Чи є релігійний фактор визначальним для розуміння сучасних воєн?

- Там цілий комплекс причин. І релігія не остання. Багатьом силам сьогодні, щоб простіше обдурювати людей – потрібен ворог. І, бажано, зовнішній ворог. Колись це був Радянський Союз. На сьогоднішній день - це мусульмани. Завтра ще хтось з'явиться. Це завжди діяло – у всі часи.

- Чи є у вас відчуття прийдешніх змін і в світовому масштабі, і в Україні? Як ви вважаєте, як досягти миру на Сході?

- Те, що світоустрій зміниться – таке враження є. Це те, що в 2014 році в Україні почало відбуватися, і війна в Сирії, і поруч Ірак. Багато моментів у літературі, і релігійній, і нерелігійній, говорять про те, що в цих місцях повинен виникнути величезний конфлікт. Той світоустрій, який на сьогоднішній день є – він себе вичерпав. Була криза економічна, а потім почалася війна. Сама економічна система, вона була побудована спочатку неправильно. Це несправедлива відсоткова банківська система. З точки зору ісламу, якщо людина бере участь у бізнесі, то прибуток – навпіл. І якщо не вийшов прибуток, то теж навпіл. А у нас банки, якщо беруть участь у твоєму бізнесі, то вони беруть з прибутку частину собі, а якщо у тебе прибуток не вийшов, все одно ти повинен повернути те, що ти взяв у банку. У будь-якому випадку, банк не в програші.

- Чому ІДІЛ обрала для себе основним інструментом терор?

- Я не можу сказати, про що вони зараз можуть думати, тому що є речі, які я не поділяю з ними. Але найголовніша причина всіх проблем сьогодні, і мусульман, у першу чергу – це невігластво. Тому що основна маса людей не знає своєї релігії, або недостатньо добре знають свою релігію. Тому і виникають ці проблеми – тому що різні трактування. У Корані написано, що вбивати можна, тільки маючи на це право.

Новини за темою: Бойовики ІДІЛ частково зруйнували Римський театр у Пальмірі

- А що дає право на вбивство?

- Якщо ця людина підняла зброю проти тебе, зазіхає на твоє життя, на твою сім'ю, релігію, честь. Це дає тобі право.

- Чи характерно для мусульман раціональне осмислення якихось нових речей у цьому новому світі?

- В ісламі є така річ, як віропереконання. Це догми, які не змінюються при будь-якому часі. Але є речі, які стосуються мирського життя. Зі змінами умов життя, середовища, вони також можуть змінюватися. Там немає проблем.

- У США є жінки-імами. На сході це можливо?

- Ні, це не можна. У жінки є своє місце, у дітей, батьків, чоловіків – своє.

- Як ви собі уявляєте звільнення Криму?

- У будь-якому випадку буде збройний шлях, тому що ті, хто Крим захопив – вони просто так звідти не підуть. За часом складно щось сказати, тому що важко цю ситуацію всю простежити. У мене особисто недостатньо інформації, щоб це все сказати. Але, наскільки я нею володію, це відбудеться після того, як Росія зазнає серйозної поразки в районі Сирії.

Новини за темою: Лапін: Оголошення військового стану на Донбасі і в Криму створить для Росії фінансовий тягар

- У вас у Криму залишилися рідні, друзі?

- Так, дуже багато.

- Що вони розповідають? Там є патріоти, які чекають тільки сигналу, а є абсолютно безглузді люди, які повторюють за телевізором все, що їм кажуть. Їм дав Путін те, про що вони мріяли?

- Їм все одно. У мене багато родичів, і серед них є різні категорії. Є такі, як планктон: вони живуть своїм життям, їм тепло, добре, і більше їх нічого не цікавить. А є люди, яких не влаштовує не тільки те, що відбувається в Криму, а, взагалі, у всьому світі. Вони готові до радикальних дій, коли настане час. Вони часто виходять на зв'язок і говорять, що хотілось би більше інформації про Крим, хотілося би відчувати, що ви нас не залишили. Буває, що вони сюди приїжджають, зустрічаємося, спілкуємося. Вони кажуть: "Тут, як в іншому місці знаходишся, вільно дихати. Не контролюєш те, про що говориш. У будь-якому випадку відчуваєш, що тут свобода, порівняно з тим, що в Росії". Там навіть родичі, коли збираються – контролюють свої слова. На жаль, така ситуація, що люди не зовсім довіряють один одному.

- Скільки ви воювали в АТО?

- Півтора року.

- А чим ви займаєтеся зараз?

- Важко, коли ти нічим не займаєшся, а легко, коли ти знаходишся в дії. У нас є громадська організація у Вінниці, "Ветан", - я займаюся її діяльністю. Зараз ми хочемо запустити інтерактивну школу кримсько-татарської мови.

- Якщо би батальйон отримав статус, ви б пішли назад, в АТО?

- Так. Пішов би, не замислюючись, і був би в АТО, поки не повернувся б Крим. Мої б всі пішли. Основний кістяк – осіб 20-25.

Новини за темою: Бойовики з "Градів-П" обстріляли Красногорівку, по мирних мешканцях випустили щонайменше 4 ракети, - штаб АТО

- А ви намагалися потрапити на прийом до людей, від яких це залежить?

- Мені люди намагалися організувати, але не вийшло. В принципі, сьогодні в АТО нема активності. Виходить, що люди сидять і чекають, коли їх накриє артилерія. У відповідь не дають їм нічого робити. Якщо щось і роблять, то на свій страх і ризик. Якщо би були активні бойові дії, як це було у 2014 році, ми готові боротися.

- У всього на світі є своя ціна. Втративши Крим унаслідок анексії, за що ми заплатили?

- Це все за наші гріхи. Ми не повернулися до своїх витоків. Господь нас повернув на свою Батьківщину – ми повернулися на неї, але ми не повернулися до своїх витоків. Ми стали займатися своїми мирськими чварами між собою. Ділити те, чого у нас немає. Ми забули, хто ми і навіщо ми повернулися туди. Проблема в цьому. Нам треба було відроджуватися як народу максимально активно. Школи наші, вивчати свої традиції, релігію, відновлювати це все. Як було до 1944, як було до окупації Росією Криму.

- Чи вважаєте ви себе зрадженим чи покинутим?

- Ні. Я вважаю, що ми всі вільні люди. Україна довела всьому світу, що вона вільна країна. Я маю на увазі просто людей, українців, незалежно від національності. Ми всі – українці. Ми всім довели, що ми вільні люди і маємо право на це. Я думаю, за це треба боротися, і Господь дасть нам цю свободу.

- Дякую, Ісо.