Народний депутат України
www.mv.org.ua

Влащенко: Сьогодні у нас в гостях Євген Балицький.

Вітаю. В минулому скликанні ви були депутатом "Партії регіонів", і цілком природно, що, хоч ви і мажоритарник, ви вступили до "Опоблоку", тому що це така нова назва "Партії регіонів", наскільки я розумію. У вас в Криму, в Севастополі, залишилася частина бізнесу, там живе ваш син, і ви там буваєте. Ви сьогодні вважаєте Крим окупованою територією?

Балицький: Згідно з нормою, як трактує це Європа, – це територія анексована. Територія, силоміць забрана у України. Я вважаю, що Україною ця територія втрачена, і Росія забрала у нас цю територію. Це наша територія, але вона тимчасово перебуває під контролем Росії. На той момент ми були слабкі, Україна не займалася 25 років Кримом так, як треба було їм займатися, знаючи ці проблеми: що в Криму були дуже сильні російські настрої, що в Криму велика татарська діаспора, з якою треба було працювати. За 25 років ми, як незалежна держава, майже нічого не зробили для татар.

- Ми дали їм можливість переселитися назад, дали їм можливість для розвитку бізнесу.

- А що, ми могли їм не дати можливості для розвитку бізнесу? Ще при Радянському Союзі переселення почалося. Погоджуся, що частково було щось зроблено, але цього було недостатньо для того, щоб консолідувати цю територію. Політики того часу, часів Ющенка, Януковича, не займалися цією територією достатньо для того, щоб її утримати.

- Питання до держави і зрада батьківщині – це трошки різні речі. Проблеми, які були в Криму, були у всій Україні.

- Я нікого не виправдовую. Сьогодні треба дивитися на ті проблеми, які відбулися з нашою землею, на сході і на півдні, щоб ми цих помилок не повторювали. Тому що ми так само будемо втрачати свої території на заході, де сьогодні є різні настрої. Нам сьогодні потрібно працювати з цим, щоб ми консолідували землю. Нам Богом була дана ця земля, і я хочу, щоб моїм дітям вона дісталася в тих же межах, в яких я жив. Щоб ми не залишили їм тільки Київську область. Але та політика, яка сьогодні проводиться, - ми тоді цим не займалися, зараз цим не займаємося, в суспільстві йде розкол.

- Коли ви їздите до Криму, до сина, ви усвідомлюєте свою відповідальність, що ви є українським політиком і що ви їдете на окуповану територію?

- Я це відчуваю, в першу чергу. Я – росіянин, але більшого українця, ніж я, напевно, важко зустріти. Коли я приїжджаю до Криму, я відчуваю, звичайно, що я приїжджаю на територію іншої держави. Розмовляючи з людьми, дуже багато відчуваю претензій до нас як до політиків. Я не приховую, їжджу абсолютно законно, за своїм звичайним синім паспортом. Ніхто мене не зупиняє, не гальмує, ні з того, ні з іншого боку. Я їду в рамках конституційного поля.

- Ви не боїтеся там бути заарештованим?

- Значить, буду заарештований. Я їжджу з дружиною, з маленькою дитиною до свого сина. Він одружився з дівчиною з Єкатеринбурга, і для нас вони сім'я. Крим все одно буде наш, так само, як і Донбас. Я в це вірю і буду робити для цього все, але не речівками політичними.

- Ви задекларували нежитлове приміщення в Севастополі. У вас там зараз бізнес?

- Ні, це не бізнес. Це було зроблено, коли Крим був наш, і ми купили в готелі "Аквамарин" апартаменти.

- Чи правда, що ваш зять працює в луганській прокуратурі?

- Це не мій зять. Це зять мого покійного брата. Він працював у мелітопольській прокуратурі, а потім поїхав до себе на батьківщину. Ми не спілкуємося з ним.

- "Опоблок" 2,5 роки перебував у парламенті і практично нічого не міг зробити. Є частина депутатів, які взагалі нічого не хочуть робити, і незрозуміло, навіщо вони туди прийшли, такі, як брати Добкіни і деякі інші. Ви розбирали історію з Добкіним на фракції, і що він вам пояснив?

- Так. Його самого не було, попросили, щоб він у парламенті не з'являвся. І зараз стоїть питання, яким чином з цієї ситуації виходити. Він – мажоритарник. Якщо б він був списочником, ми б цю ситуацію вирішили по-своєму. Але те, що це дискредитує нас – це факт, і така клоунада нам не до лиця.

- А Михайло чому не з'являється? Як ви допускаєте існування депутатів, які просто не приходять?

- Огидно до цього ставлюся. Виступаю щодо цього питання на фракції - мене це ображає. У військовому середовищі людям, які тягнули назад весь взвод, влаштовували "темну". Але це не метод. Коли людина погрожує кулаками, це говорить про те, що вона робить крок назад, до неандертальців.

- Але ось нещодавно Ю. Бойко продемонстрував свій поставлений удар на О. Ляшку. Кажуть, що це була постановочна історія.

- Я не підтримую жодних мордобоїв, хоча сам займався рукопашним боєм. Але, як офіцер та людина, можу сказати: є ситуації, коли і я не можу себе стримати. Ляшко образив наших виборців, нашу політичну силу, а за неї проголосувало 10%. Ми в парламенті представляємо не себе особисто, а Ляшко просто супершоумен. Він дає інформаційний привід, який потім журналісти обговорюють.

- "Партія регіонів" була біля керма. Вона зробила все, щоб сталося те, що сталося. Можна було б відчувати тільки почуття провини від того, що ви там були. 10% людей, які за вас проголосували - це ті люди, які не могли прийняти для себе ті сили, які формувалися в центрі і на заході. У них не було іншого вибору. Чому ви знову для себе обрали цю політичну силу?

- Я не згоден з тим, що у них не було іншого політичного вибору. Тоді було багато політичних сил, які можна було підтримати. Вибір людей треба поважати і не знецінювати його тим, що у них не було вибору. Раз люди проголосували, значить, вони довіряють – подобається це вам чи ні. На своєму окрузі я йшов проти "Опоблоку". Там був виставлений кандидат, який неодноразово був головою райадміністрації. Я набрав 50%, а він – 3%. Я тоді не був членом "Опозиційного блоку". У нас ментально ті, хто був за КПРС, потім були за КПУ, потім вони більшою мірою були за "Партію регіонів".

- А ви були за КПРС?

- Так. Я був військовим льотчиком, офіцером, виступав проти путчу.

- Ви шкодуєте про розвал Радянського Союзу?

- Так, жалкую. У нас династія військових льотчиків. Ми всі воювали за цю країну, брали участь у всіх гарячих конфліктах: Чехословаччина, Ангола, Лівія і т. д.

- Ви вважаєте, що коли ми увійшли в Афганістан, ми воювали за свою країну?

- Ми, як офіцери, виконували наказ.

- Накази бувають злочинними. Втратити 20 тис. людей в Афганістані – ви вважаєте, що це не злочинно було? Що ми там робили?

- Ви міркуєте сьогодні з позицій сьогоднішнього дня.

- Я клянуся, що я і в ті роки думала так само.

- Я не підозрюю вас у брехні. Я хочу сказати, що для офіцера, людини, якаскладала присягу Радянського Союзу, у якої два діди на війні загинули, - ви це вбираєте з молоком матері, цінності, на яких ми були виховані. Тоді, ментально, нам промивали мізки. Ми пишалися своєю системою.

- А чому ви вважаєте, що якщо ви прийшли в чийсь дім, то до вас не можуть прийти? Ви ж брали участь у військових конфліктах, ви ж входили в дім?

- Я виконував наказ. Коли Радянська армія увійшла на територію Німеччини, їй треба увійти на територію Польщі, чи треба було зупинитися? Вони ж в чужу країну увійшли. В армії немає вибору. Якщо вам віддають наказ, то повинно думати політичне керівництво, яке віддає накази.

- Тобто ви вважаєте "Опоблок" єдиною для себе прийнятною силою, в якій ви можете бути?

- Іншої політичної сили, яка б максимально відповідала моєму менталітету та менталітету тих, хто за мене голосував, в парламенті немає.

- А як ви можете охарактеризувати у двох-трьох фразах перевагу цього менталітету перед іншими?

- Найголовніше, що я виступаю за мир.

- А інші виступають за війну?

- Звичайно, це партія війни. За соціологією, на моїй території 70% сказали "мир за всяку ціну". 9% сказали "війна до переможного кінця". Я не вірю, що у нас є шанс перемогти ядерну державу. Я – військова людина, але я не бачу військового вирішення цього конфлікту. Стримувати кордони ми зобов'язані, утримувати територію, яку ми не здали – теж важливо, але вирішувати це треба тільки мирним шляхом.

- Ви займалися бізнесом після того, як пішли з армії?

- Так. З 1996 року по 2012, коли перший раз потрапив до парламенту. Ми з братом, коли опинилися за межею бідності, починали з того, що їздили по селах, різали свиней, продавали м'ясо в Росію, будували гаражі.

- Навіщо вам п'ять літаків?

- Це була справа мого брата. Але після його трагічної смерті ми його справу переписали на дружину. Вони передані в Академію цивільної авіації м. Кіровограда. Всі літаки коштують менше, ніж "Мерседес".

- У вас є питання?

- Останнім часом якість ваших візаві, з точки зору повноти картини, колориту персонажа, зрослачи впала?

- Немає такої статистики. Є люди цікаві і нецікаві.

Дуже дякую.