Глава СБУ в Луганській області (березень-квітень 2014 року) Олександр Петрулевич у програмі "Гордон" на телеканалі "112 Україна". 26.03.2017
112.ua

Гордон: Наш гість – екс-начальник Служби безпеки України в Донецькій і Луганській областях генерал Олександр Петрулевич. Олександр Миколайович, добрий вечір.

– Добрий вечір.

Скажіть, наскільки високою була концентрація агентів Росії в Службі безпеки України напередодні Майдану?

– Цифру назвати не можу, але досить сказати, що голова служби – пан Якименко, який виявився громадянином Російської Федерації, підбирав кадри в Службу безпеки і до свого призначення, і після. Приклади можна наводити до безкінечності.

Конкретні прізвища керівників - агентів Російської Федерації в СБУ - можете назвати?

– Якщо я скажу, що в 2000-х роках були прямі переведення співробітників ФСБ РФ до СБУ України, вас це здивує? В якості прикладу наведу майора Панферова з Луганського управління СБУ, який на 10 березня 2014 року обіймав посаду помічника начальника Управління по роботі з АТЦ. Пізніше з'ясувалося, що він прямим переведенням з ФСБ Російської Федерації перейшов в луганське СБУ – коли очолював генерал Третяк.

Генерал Третяк теж агент Росії?

– Не можу сказати. Але в інтернеті пишуть, що проти нього зараз порушено кримінальну справу. Син його був затриманий за зв'язок з російськими спецслужбами, заарештований і більше чотирьох місяців утримувався під вартою (потім його обміняли на наших військовослужбовців). Пізніше Третяк відкрито в студії МДБ "ДНР" заявив про перехід на їх бік і закликав до повалення існуючого ладу в Україні. Робіть висновки самі...

Якименко, колишній керівник Служби безпеки України і, як з'ясувалося, громадянин Російської Федерації, - це ж колишній ваш підлеглий?

– Так. У квітні 2005 року, коли мене призначили начальником Управління СБУ в Донецькій області, я в процесі роботи з'ясував, що цей чоловік закінчив в Росії військове училище, служив у військово-повітряних силах Чорноморського флоту РФ, після закінчення Військово-повітряної академії імені Гагаріна, яка знаходиться в Підмосков'ї, знову потрапив служити в Крим – у ВПС РФ, звільнився, оформив пенсію в Севастополі і менше ніж через рік був зарахований в Управління СБУ в Донецькій області (це було наприкінці 1990-х)...

...А пізніше Якименко став керівником Служби безпеки України. Скажіть, це правда, що за Януковича всіма призначеннями на керівні посади в СБУ особисто займався його старший син Олександр?

– Великого секрету в цьому немає. У Службі безпеки знають, що всі – починаючи від начальника відділу будь-якого обласного управління до начальника управління – ходили до нього на співбесіду. Без його санкції не призначався ніхто.

Призначалися за гроші чи за розпорядженням Російської Федерації?

– Не можу сказати – не стояв поруч, не бачив, давалися гроші чи ні. Але були випадки (і це неодноразово озвучувалося офіцерами), коли люди приходили на співбесіду, але пройти його не могли – за якимось особливими критеріями. Критеріїв цих не знаю, я на співбесіді не був, тому мені дуже важко сказати, які питання там задавалися.

Новини за темою: Прокуратура повідомила про підозру російському генералові, який керував обстрілами в Луганській області

Ви уродженець Донбасу, очолювали Службу безпеки України і в Донецькій, і в Луганській областях, добре знаєте Донбас. Скажіть, відділення Донбасу готувалося давно?

– Після підписання угоди в Біловезькій пущі Єльцин заявив, що між Росією та Україною ніколи не буде війни, тим більше на підставі територіальних претензій. Не минуло й року (досить подивитися навіть відкриті джерела), як він почав говорити, що Україна від Росії ніколи не відійде. Як в спецслужбах, так і в міністерстві оборони РФ проводилися розробки планів на випадок різних нестандартних ситуацій при поверненні цієї території. Відпускати Україну Росія не хоче і зараз.

Значить, коли ви керували СБУ в Донецькій і Луганській областях, для вас не було секретом, що цей шматок території Росія збирається відібрати?

– Коли я працював у Донецьку, ситуація була ідентична. Згадайте 2004 рік – у Сєвєродонецьку проходив з'їзд сепаратистів, на якому було оголошено про створення так званої "Південно-Східної Української автономної республіки". Передбачалася федералізація України шляхом виділення десяти різних регіонів в окрему автономну республіку в складі України, зі столицею в Харкові (з областей хотіли створювати маленькі федеративні республіки). Після зміни політичної ситуації в країні почали створюватися різні клани. На сесії Луганської облради було прийнято рішення про перехід галузі на власне фінансування і вихід зі складу України. А в Донецьку було оголошено про створення так званої "Донецько-Криворізької республіки", з якою я мужньо боровся і переміг її в 2005 році.

Хто були головні сепаратисти Донбасу? Можете назвати прізвища?

– В той період? Прізвища відомі – вони всі в пресі опубліковані. Ці люди ходили на допити в Генеральну прокуратуру, але справа так нічим і не закінчилася... Питання в тому, що, якщо б у 2005-2006 роках у цій справі була поставлена крапка, то не було б тих проблем, які існують в Україні – ні втрати територіальної цілісності, ні людських втрат (як серед військових, так і цивільних).

Чи можна сказати, що Донбас контролює Рінат Ахметов?

– Це голосно сказано. Але у нього великий фінансово-промисловий комплекс – з заводами, підприємствами, на яких працює, за даними 2006 року, більш ніж 300 тисяч співробітників (і це тільки ті, які знаходяться на зарплаті). Більш ніж 300 тисяч... Не рахуючи афілійованих підприємств, які підпорядковані головним: стоїть шахта, а навколо неї будуються магазини, школи, дитячі садки – інфраструктура. Як ви вважаєте, чи впливає Ахметов на ситуацію? Я думаю, що так.

Ахметов хотів приєднання Донбасу до Росії чи ні?

– На мій погляд, такого бажання в нього не було, оскільки, по-перше, весь його виробничий комплекс розташовано практично по всій території України – від Донецька до Львова. По-друге, потрібно врахувати, хто є співзасновником корпорації "Систем Кепітал Менеджмент", яка належить Ахметову, хто її фінансує, хто кредитує...

... і хто ж?

– Це представники Англії, США, Євросоюзу... Більш того, корпорація орієнтована на Євросоюз – не на Росію. Це однозначно.

У Ахметова остаточно "відіжмуть" те, що вже почали "віджимати" на Донбасі?

– Якщо, як було озвучено в пресі, починається "приватизація" або "віджимання", то все можливо. Давайте називати речі своїми іменами. Ще при Радянському Союзі всі підприємства були взаємозациклені на процесі. Неможливо було б, наприклад, щоб металургійний комбінат і вся інфраструктура, сконцентрована навколо нього, працювали тільки у своєму напрямку. Вони зациклювалися на кілька областей України. Якщо брати металургію, – це і окатиші, і кокс, і металобрухт... То є ціла розгалужена мережа. По-перше, на окремо взятому, "віджатому" в Донецьку, металургійному комбінаті цього зробити не можна. По-друге, куди дівати цю продукцію? З невизнаної республіки її реалізовувати нікуди...

Крім Росії.

– Так. І по-третє: хто буде керувати цим процесом? Сумніваюся, що менеджмент цих підприємств – заводів, фабрик, шахт, машинобудівного комплексу – залишиться там працювати. Ще сьогодні зарплату вони отримують з України, в гривні, як це не парадоксально. Вони не просто задіяні своїми підприємствами – вони можуть забезпечити свої сім'ї. І якщо підприємство зупиниться...

До мене з Донецька часто приїжджають мої знайомі, і я їм кажу: "Подивіться на Придністров'я, Абхазію, Південну Осетію. Ось яке "процвітання" несе вам "русский мир".

Новини за темою: Пєсков спростував інформацію про поїздку в окупований Луганськ

Ви часто з Ахметовим спілкувалися?

– Наше перше знайомство відбулося в 2005-му, коли я був начальником обласного Управління СБУ. За службовим обов'язком я зобов'язаний був зустрічатися не тільки з державними чиновниками і політичними лідерами різних партій (без цього ніяк), але і з керівниками фінансово-промислових груп.

Хто з луганської еліти сьогодні контролює Луганську область? І хто контролював її протягом усіх років незалежності?

– Окуповану територію однозначно контролює Російська Федерація – починаючи зі спецслужб і закінчуючи адміністративними інститутами різних міністерств і відомств, які перебувають в Москві.

Хто контролював її раніше?

– Наскільки я знаю, дві людини: Королевська і Єфремов.

Це правда, що Луганщину вони поділили навпіл?

– На це питання однозначної відповіді немає. Якщо говорити про Єфремова як про колишнього народного депутата, то у нього нічого немає. Але ось його син і Наталія Королевська розділили навпіл весь бізнес в регіоні. Вони добре влаштувалися, враховуючи різницю між Донецьком і Луганськом... На мій погляд, всі представники так званої донецької еліти, які вкладали гроші в Донецьк, хотіли в ньому жити і тому розвивали це місто – стадіони, дороги, мости, готелі...

Основний кістяк фінансово-промислових груп входив в Партію регіонів (хтось - з патріотичних міркувань, хтось - за необхідності) – без цього просто не виходило. Коли мінялася політична обстановка, зокрема в 2004 році, їм було нелегко, але вони підлаштовувалися і все одно виживали.

У Луганську була інша ситуація. Там відбувся поділ на два основних партійних рухи: Партія регіонів (це Єфремов) і "Батьківщина" (це Королевська). При зміні політичної ситуації Партія регіонів опинилася у владі. У Донецьку осередки "Батьківщини" знищувалися, а в Луганську їх якось не помічали. Змінилася політична формація – і "Батьківщина" в особі Королевської "зачищала" Єфремова та компанію... Ось у такому балансі вони й перебували постійно.

А Луганськ був у занепаді...

– А Луганськ в занепаді....Я бачив не тільки Донецьк. Я проїхав по всій Україні, і не тільки, але такого неподобства, як у Луганську, – по відношенню до людей і до міста, – не бачив ніде: розбиті дороги, відсутність світла, гарячої води... З Луганська выжимались практично останні соки для окремих фігурантів. А населення нікого не цікавило.

Валерій Болотов, так званий "народний губернатор""ЛНР" – людина Єфремова?

– Звичайно.

Ви задоволені тим, що Єфремов зараз під слідством?

– А чому я повинен радіти з того, що у когось горе? Є слідство, і воно повинно визначити, винен Єфремов чи ні. Якщо винен, значить, він повинен понести відповідальність.

А він винен?

– Як політик – винен. А з точки зору юридичних норм, це має вирішити суд. За Конституцією, поки суд не визначив винність людини, вона не винна. Презумпцію невинуватості ніхто не відміняв. У нашій же країні, на жаль, завдяки деяким засобам масової інформації виходить так: порушили кримінальну справу – значить, ти вже злочинець, який вчинив злочин. Нехай це в суді доведуть. В європейських країнах, поки немає рішення суду, ніхто нікого не називає злочинцем.

Початок 2014 року. Ви керуєте Службою безпеки України в Луганській області, будівлю якої штурмують шість з половиною годин. Хто вас штурмував?

– Щоб зрозуміти, хто штурмував, потрібно повернутися в кінець січня 2014 року, коли на Майдані відбувалися відомі події. У Луганській області був створений так званий Штаб по стабілізації ситуації, який очолив губернатор Пристюк. У цей штаб увійшли представники СБУ, МВС, МНС, прокуратури – цілий список... Перед ними штабом було поставлено завдання щодо створення загонів самооборони – з козаків, "афганців", дружинників... Ми відстежували ситуацію і відразу почали вивчати питання. Коли я приїхав в Луганську область, мене здивувало те, що вона була заблокована – вся область і місто. Стоїть пост ДАІ, а біля нього – 8-10 чоловік в незрозумілій формі: так звана луганська гвардія.

Тобто там вже готувалися загони?

– Так. Так ось, вони були підготовлені ще у січні 2014 року. Загальна чисельність їх становила від 8 до 10 тисяч.

Новини за темою: РНБО 28 лютого 2014 р. доручила привести ЗСУ в повну боєготовність, - стенограма засідання

Ого! Хто працював з ними – російські спецслужби?

– Є відеоматеріал, опублікований в офіційних джерелах, на яких Пристюк заслуховував, зокрема, заступника начальника головного управління МВС полковника Видрю. Пристюк поставив йому цікаве питання: "Ваші бійці не вийдуть з підпорядкування?" На що Видря відповів: "Ні, у нас дисципліна – повзводно, поротно. Вони виконають завдання".

З цими загонами працювали російські спецслужби?

– Звичайно.

Серед штурмовиків. які напали на вас, були чеченці?

– Були. Мене і допитував один з чеченців.

Ви ж колись служили в Чечні.

– Так.

Наскільки я знаю, в авангарді штурмовиків стояли жінки, в тому числі і вагітні, стояли діти. Вони виставили живий щит?

– Коли почалася перша чеченська кампанія, штурмовики точно так само захоплювали будівлі КДБ і МВС Чечено-Інгушетії. Попереду йшли жінки, старі люди і діти, а за ними – військові. Захоплювалися і військові частини за тією ж схемою. Тоді Радянський Союз не міг прийняти рішення, чи стріляти в беззбройних людей. Пізніше спецслужби Російської Федерації взяли на озброєння цю методику. І, якщо пам'ятаєте, в перших числах березня 2014-го Путін звернувся до Думи з проханням дати дозвіл на введення військ в Україну, а потім і указ про це підписав нібито "для стабілізації ситуації", "гуманітарної допомоги". Так йому хотілося нам "допомогти" – у нього ж там все добре... А через кілька днів він скликав прес-конференцію, яку транслювали по телебаченню, і сказав: "Попереду підуть жінки і діти, а ззаду підемо ми, "збройні сили", і нехай вони спробують стріляти!". Так от, в той період вони використовували цю чеченську тактику вже проти нас. Потім Якименко, Захарченко, Лебедєв говорили: "Ви тільки увійдіть - всі вийдуть з хлібом-сіллю, і армія перейде на вашу сторону".

6 квітня 2014 року, коли штурмували будівлю Луганської СБУ, ви як керівник обласного управління ввели режим АТО?

– Хороше питання. Знову повернемося трохи назад. Щоб почати антитерористичну операцію, начальник обласного Управління СБУ повинен доповісти про це керівнику Антитерористичного центру країни, і тільки він дає письмовий дозвіл на проведення операції, або ж сам вводить режим АТО. Так от, на період, коли в Луганську штурмували будівлю Управління СБУ, в країні не було начальника Антитерористичного центру, оскільки ще 26 лютого Тоцький, який раніше обіймав цю посаду, був знятий з посади начальника АТЦ – він до того часу взагалі втік у Крим.

А нового ще не призначили?

– А нового не призначили.

– Хто повинен був його призначити?

– Призначає президент або виконуючий обов'язки президента.

Тобто Турчинов.

– Так.

А він не призначив.

– 26 лютого Тоцького звільняють, а в ніч на 27-е відбувається захоплення Ради міністрів Криму. У нас в країні тільки начальник Антитерористичного центру має право ввести режим АТО – це єдина самостійна структура при СБУ... Саме тому 6 квітня, коли нас штурмували, я не міг ввести режим антитерористичної операції в Луганську – в країні не було начальника Антитерористичного центру. Він був призначений тільки 7 квітня – це генерал Циганок.

Група "Альфа" готова була допомагати вам захищатися від натовпу, який йшов вас штурмувати?

– Прийшовши на роботу в Луганську СБУ, я здивувався. "Альфа" – це бойовий підрозділ, призначений для виконання спеціальних завдань. Так от, в Луганському управлінні СБУ його було скорочено до неможливості, і налічував він аж... 8 чоловік! Причому надалі п'ятеро з них відмовилися виконувати поставлені завдання – сказали, що їх внутрішній стан не дозволяє цього зробити.

Ну а міліція? Її напевно було багато. Як поводився тепер уже колишній начальник Луганської обласної міліції генерал-лейтенант Гуславський? Він поспішив на допомогу?

– Давайте підемо по хронології. 5 березня Харитонов проголошує себе "губернатором", 9 березня відбувається захоплення будівлі Луганської обладміністрації. Є навіть відео: перед строєм міліціонерів ходить полковник міліції, розмовляє по телефону, а потім дає команду, після якої міліція розходиться – і починається захоплення будівлі обладміністрації.

Міліція розходиться?

– Так, все це на відео, і ми вивчали матеріали, щоб зрозуміти: як же так сталося, що 9 березня будівлю обладміністрації було захоплено?

Точно так само міліція розійшлася і при штурмі обласної СБУ?

– У державі є чіткий поділ функцій. Швець шиє чоботи, хліб пекар пече. Якщо їх не стане – будемо босі й голодні ходити. Так і в державі: за законом про міліцію, за охорону громадського порядку, недопущення захоплення адміністративних будівель, в тому числі прокуратури, СБУ та держадміністрації, несуть відповідальність органи правопорядку, що називаються міліцією. Крім цього, є Кримінально-процесуальний кодекс, згідно з яким за масові заворушення і незаконне захоплення адміністративних будівель несуть відповідальність органи внутрішніх справ.

Так от, на 6 квітня в Луганськ на заводських автобусах вже почали звозити робітників з усіх підприємств. Але тут ще є маленький нюанс – в Луганській області, адже багато підприємств належали Російській Федерації. Так от, 6 квітня саме росіяни привезли робітників на мітинги в Луганськ. Вони трьома колонами, в супроводі співробітників міліції по краях, прийшли до будівлі Управління СБУ. Тобто правоохоронці не зупинили, а привели їх туди! І ріденьку шеренгу солдатів строкової служби полку внутрішніх військ (не "Беркута", зауважте, а солдатів-строковиків) зім'яли буквально за п'ять секунд.

Новини за темою: До 28 лютого 2014 р. на кордоні з Україною РФ сконцентрувала 38 тис. військовослужбовців, - стенограма РНБО

Скажіть, у Луганську зрадили Україні всі без винятку працівники органів міліції, СБУ, прокуратури?

– Не можу говорити ні про Управління МВС, ні про прокуратуру. Про Луганську службу безпеки – скажу: більше 60 осіб з Управління СБУ в Луганській області перейшли на бік противника і зараз працюють у так званому МДБ "ЛНР". Їхні прізвища відомі. Ці люди оголошені в розшук, проти них порушені кримінальні справи і ними займається Служба безпеки України. Коли з Луганська виходили працівники місцевих органів СБУ і МВС, частина з них дезертирували і залишилися в "ЛНР". Але той кістяк, який захищав управління, досі служить, досі воює і захищає Україну.

Вас захопили, допитували, відбили вам нирки, вас тримали в підвалі, і ви втекли з полону завдяки Миколі Цукуру, який, як я розумію, був вашою людиною, можливо, завербований СБУ... Потім він став заступником командира роти "Торнадо". Зараз Цукур знаходиться в Лук'янівській в'язниці. Ця людина в чомусь винна?

– За інформацією, якою я володію, вини його нема. Якщо рішення суду буде чесним, це підтвердиться. Звичайно, якщо він дійсно зробив якісь злочини, він відповість. Але те, що йому інкримінувалося – через пресу та інтернет – в суді не підтверджено.

Ви вважаєте, що справу сфабриковано?

– Так.

Після захоплення Луганської обласної СБУ вас звільнили з посади. Чому?

– Про це треба, мабуть, запитати у керівництва, я про причини можу тільки здогадуватися. Можливо, тому, що ми хотіли розібратися, чому з 26 лютого по 7 квітня 2014-го в країні був відсутній начальник Антитерористичного центру, що не дозволило ввести режим АТО...

7 квітня, коли мене звільнили з полону, начальником АТЦ України став генерал Циганок, призначив мене начальником антитерористичної операції по звільненню будівлі СБУ. Ми сформували штаб АТО, у мене, природно, з'явилися заступники (за законом це – і губернатор, і начальник обласного УВС, і прокурор, і голова МНС, прикордонники), і ми почали розробляти план звільнення будівлі СБУ. Хотіли штурмувати її по гарячих слідах, з 7 на 8 квітня. Але... відразу виникла купа запитань.

В Луганськ з Києва прилетів глава СБУ Наливайченко і привіз з собою 120 бійців "Альфи", тому що в Луганську "Альфи" не було. Але перед тим як штурмувати будівлю, необхідно було оточити місце штурму, щоб не постраждали люди і щоб потім була можливість ловити тих, хто буде бігти. Необхідно було також відселити людей, чиї домівки знаходилися за будівлею Управління СБУ. А відселяє хто? Облдержадміністрація і міліція...І ніхто не відселив... Друге: я зажадав вимкнути воду, світло і газ – щоб була можливість штурмувати будівлю. Але відключення зробили лише на кілька годин. Потім, на нараді, губернатор доводив мені, що він не може зробити відключення на більш тривалий термін – адже там лікарня, там – люди... Ми також розраховували на 17 санітарних машин для вивезення поранених (під час бою поранені будуть завжди) – а машин немає. А в цей час до захопленої будівлі звозяться будматеріали для барикади. Вимоги до Гуславського про те, щоб з допомогою міліції зупинити будівництво барикади, результату не дали.

Харків, Одеса, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя ці міста, за задумом Росії, повинні були полихнуть слідом за Луганськом, Донецьком і Кримом?

– Ще 5 квітня, коли проходила операція по затриманню основних керівників так званої "Армії південно-сходу", ми затримали співробітника Головного розвідуправління Генштабу РФ офіцера Банних, який намагався піти на ту сторону. Так ось, у процесі первинного допиту (це була розробка центрального апарату), він відразу почав розповідати (це тільки у фільмах мовчать – хоча до нього ніхто не застосовував сили), що він приїхав для перевірки готовності бойових груп. Більш або менш готовими виявилися групи в Луганську та Донецьку, на відміну від Харкова, Дніпропетровська, Херсона, Одеси.

Але адже був задум по захопленню цих міст?

– Банних видав нам імена всіх кураторів у Ростові і Москві. Так ось, за нашими даними (а у нас ще були і радіоперехвати, і повідомлення розвідки), планувалося три етапи: перший – південний схід, другий – центр, третій – західні кордони – Львів, Івано-Франківськ...

Тобто і до Києва збиралися дійти?

– Звичайно. Ніхто не збирався обмежуватися південно-сходом.

Їх цікавила вся Україна?

– Вся Україна.

Те, що сталося на Донбасі, без участі Росії було б можливо?

– Ні.

Російські регулярні війська на Донбасі були, є?

– Вони зайшли в 2014 році, так і не йдуть. Йде ротація... Не було б там російських частин, це "свято життя" закінчилося б вже давно.

Коли вас запитали, чому з усіх затриманих в зоні АТО російських військовослужбовців в українському суді виявилися тільки Єрофєєв і Александров, ви відповіли: "Щоб дядько Вова Путін не образився". Що, Україна досі боїться його образити?

– Ну, що ж, давайте по порядку. Банних ми затримали 5 квітня, вранці 6 квітня його етапували в Київ. Але у вересні його чомусь віддають Росії на обмін. Як же так – серйозний фігурант, який володіє інформацією величезної важливості?! Питання? Питання. Ще: Рельке, який координував весь південний схід України по організації повстання. Ми затримали його 5 квітня, а на наступний день начальник обласної міліції Гуславський особисто вивів його за руку з ізолятора тимчасового утримання. У травні я мав честь очолювати спецгрупу, створену головою СБУ України, завданням якої було доставити Рельке в Київ. І ми його доставили з окупованої території. Але у вересні і його теж обміняли. Його... основного координатора, який володіє такою інформацією, кадрового співробітника російських спецслужб, при цьому, до речі, ще й громадянина Німеччини, – віддали!..

– Наскільки сьогодні велика кількість зрадників в Службі безпеки України, які працюють на Російську Федерацію?

– Офіцери Управління, які займалися розробкою по виявленню, документуванню та затриманню лідерів "Армії південно-сходу", а також російський розвідник Банних згодом були зняті з посад і звільнені з органів СБУ...

Те, що ви розповідаєте, адже це свідчення прямого зрадництва інтересів України.

– Я відповім з гумором, гірким гумором. Зустрічався я з однією цікавою людиною, і коли я почав обурюватися: мовляв, щось не те відбувається в державі, треба вже визначитися – ми воюємо або не воюємо, ми звільняємо територію або не звільняємо (всі ці переговори – не те), він мені сказав: "Саша, заспокойся, російської агентури при Януковичі в Україні було менше, ніж зараз".

Росіяни дуже хотіли викликати в Донецьк: спочатку якісь ваші однокласники пропонували вам зустріч, потім дійшли і до вашого батька-інваліда, катували, примушували його викликати вас у Донецьк, а коли він відмовився, його просто по-звірячому вбили... Я бачив цю фотографію, на неї неможливо дивитися без жаху... Скажіть, чому ви не вивезли батька в Київ? І як це вбивство сталося?

– Чому не вивіз?.. У той період ніхто не міг подумати, що там все зайде так далеко. До того ж йому, хворій людині, без ноги, який переніс інфаркт, інсульт, фізично важко було б витримати переїзд. У машині везти його було не можна. Аеропорт не працював, на залізниці проблеми... А потім, коли справа дійшла до бойових дій, вивезти його вже було неможливо.

Як його вбили, ви знаєте?

– Я володію інформацією, але не хотів би у прямому ефірі це озвучувати. Можу сказати одне: Господь все бачить, і ті, хто це зробив, понесуть покарання. Якщо не на небі, то на землі – точно.

Ви знаєте, хто це зробив?

– Звичайно.

Ви помститеся їм?

– Я – ні. Господь помститься.

В окупованому Донбасі тих, хто любить Україну, сьогодні багато?

– Скажу так... Якщо б завтра вранці, наприклад, виявилося, що Путін вивів звідти свої війська, це "свято життя" закінчилося б через тиждень – максимум через місяць. Тому що основна маса населення Донбасу не сприймає ні бойових дій, ні "російського світу". В 2014 році, можливо, і була ейфорія – Крим відійшов легко, інформаційна атака Росією була проведена на високому рівні. Вони говорили: "Подивіться, у нас все добре, приходьте до нас – і ви будете жити прекрасно". Обіцяли шоколадні береги, молочні ріки... На цій інформаційній хвилі тоді була ейфорія. Наскільки я знаю від жителів Донецька і Луганська, тривала вона до вересня-жовтня 2014 року. Тоді прихильників Росії на Донбасі була велика кількість. Сьогодні ж, коли стало зрозуміло, що відбувається, ситуація різко змінилася. Якщо прибрати російські війська, вся ця шваль, яка залишилася, вони самі підуть. І все стабілізується. Не можуть люди довго перебувати під гіпнозом. Думаю, більшість народу на окупованих територіях Донбасу вже чекає, коли повернеться Україна.

Останнє питання. Україна за Донбас має битися або ж відпустити його з миром?

– Як у будь-якій сім'ї... Ви готові віддати свою дитину в рабство? Я не готовий. Це земля... Не нами створено цю державу. Історично завжди воювали за землю, за територію, за людей – не треба забувати, що на цій території є ще й люди! Як же можна їх взяти і віддати? Все одно що віддати частину матері... Це відноситься і до Криму, і до Донбасу. І якщо хтось ще думає, що на що обміняти, то народ не дозволить цього зробити.

Тоді останнє питання. Крим і Донбас повернуться до складу України? Так чи ні?

– Повернуться.

Джерело інтерв'ю: gordonua.com