Генерал-лейтенант Юрій Думанський в студії "112 Україна". 22.02.2017
112.ua

Влащенко: Сьогодні у нас у гостях заступник начальника Генштабу 2013-2014 рр. Юрій Думанський.

Доброго дня. Ви очолювали Генштаб у найбільш піковий час, а у відставку подали в лютому 2014 р.?

Думанський: Подав рапорт 20 лютого, після найкровавіших подій на Майдані.

- За моєю інформацією, ще в листопаді-грудні в Криму був рух диверсантських груп.

- Якщо дивитися на угруповання РФ, яке була в Чорноморському флоті, то можна зробити таку оцінку. Але ми робили ці прогнози ще раніше, коли ми у вересні 2013 р. знайшли розвідувальні російські буї. Вони були знайдені при вході в бухту нашого флоту. Самого буя не вдалося забрати, але кабельну мережу ми знайшли.

- А чим займалися СБУ, військова розвідка?

- До речі, виявили буї наші спеціалісти і підтвердили це з есмінця США, який тоді якраз заходив у бухту. А СБУ і контррозвідка практично не спрогнозували ті події, які могли би бути. Коли ми одержали аналіз того, що може статится в Криму, і проаналізували все це, зрозуміли, що потрібно готувати додаткові сили.

- Які варіанти ескалації ви припускали?

- У той час вони почали здійснювати ротації підрозділів. І за рахунок цієї ротації вони збільшували сухопутну компоненту. Ми спробували вирівняти цей баланс за рахунок додаткових чотирьох батальйонів тактичних груп і трьох розвідувальних підрозділів.

- Яка чисельність була цих додаткових груп?

- Кожен батальйон – до 600 осіб, а рота – до 100. Додатково були готові 3000 осіб. Ми їх підготували, провели бойове злагодження, організували взаємодію. Це була 25-та повітряно-десантна бригада, 79-та і 95-та аеромобільні бригади, 85-й аеромобільний полк. Підрозділи були повністю готові, був складений план операції зі входу і виконання спільного завдання з підрозділами берегової охорони – блокування військових частин РФ. Такий план був у головному оперативному управлінні, його тільки треба було запровадити відповідним посадовим особам.

- Коли ви подали рапорт, вас ніхто не умовляв залишитися?

- Я не був звільнений тоді, тому що я зламав ногу і був на операційному столі. І рішення щодо мене вони юридично не могли прийняти. Я залишився при виконанні обов’язків, і це мені дало можливість далі повернутися до служби. Змінилося керівництво, рішення не було прийняте до кінця, я повернувся до Генштабу і понад півроку активно виконував обов’язки заступника начальника Генерального штабу.

- Коли стало зрозуміло, що розпочинається ескалація в Криму, то міністром оборони ще не був Тенюх?

- Тоді виконуючим обов’язки був призначений генерал-полковник Замана. Тут потрібно деякі питання ще уточнити щодо начальника Генерального штабу. Ільїн ліг у лікарню, втік, так можна сказати, міністра оборони не було, і тоді був призначений виконуючим обов’язки генерал-полковник Замана. Він як особа, яка розуміла, що це може статися, поїхав у Крим, зустрівся з командуючим ЧФ. Потім призначили Тенюха, призначили Куцина.

- Коли стало зрозуміло, що треба приймати термінове рішення, чому не дали дозвіл на виконання цього плану?

- Особисто про це говорив генерал-полковник Замана Турчинову, що є підготовлений план. Він говорив це безпосередньо Турчинову в кабінеті. Він говорив, що цей план є і йому треба просто дати хід. Основне, що треба було зробити, – привести військові частини до вищого ступеня боєготовності. Друге - якщо ми збираємося там активно діяти, треба розібратися з сім’ями. Їх треба було евакуювати на материкову частину. Треба було здійснити відповідне посилення цих військових частин, відновити техніку: зняти її зі зберігання, вивезти і зайняти відповідні райони для подальших дій. Цього не було зроблено. Вони три рази вводили команду на приведення до вищого ступеня боєготовності і три рази скасовували рішення. Вони коливалися в рішеннях, тому що було зовнішнє керівництво. Це можна сказати на 99%, тому що деякі політичні і державні керівники сказали, що "нам західні партнери не рекомендують робити різких рухів, тому що невідомо, якою буде поведінка Росії". Але коли начальник Генерального штабу Замана спілкувався з командуючим ЧФ РФ, він говорив, що їм поступила така команда, і вони будуть діяти до кінця. У принципі вони очікували, що ми будемо опиратися.

Новини за темою: Я б не допустив, щоб у Криму з'явилися "зелені чоловічки"

- Як можна було втратити стільки техніки? Чому її не евакуювали?

- Повинні були привести частини до вищого ступеня боєготовності. Техніка знаходиться на довгостроковому зберіганні – її треба було привести до готовності: дозаправити, здійснити відповідне технічне обслуговування і після цього вивезти у відповідні райони. Цього не було зроблено. Вони з військових частин не вийшли. Людей ми потім евакуювали, а техніку нам ніхто потім не дав можливості перевезти і забрати.

- А коли вам дзвонили командири кораблів, командири частин і питали, що їм робити, що ви їм відповіли?

- Вони всі чекали наказу: 1) привести частини до вищого ступеня готовності; 2) здійснити оборону та охорону військових частин.

- Хто повинен був віддати цей наказ?

- Головнокомандувач ЗСУ – начальник Генерального штабу. На той час - генерал-лейтенант Куцин.

- Він міг це робити, не погоджуючи з верховним головнокомандувачем?

- Він повинен був доповідати, і, скоріше за все, була згода, що потрібно скасувати приведення частин до готовності і діяти за іншим сценаріем.

- Вже три роки минуло з часу анексії. Як ви вважаєте як офіцер – що це було? Непрофесіоналізм, зрада?

- Всі думають, що панацеєю від усіх бід у нас буде вступ до НАТО. Але натівські чиновники кажуть, що ми повинні самі себе вміти захистити, насамперед самі повинні бути боєздатні та готові. Ті політичні "еліти", які були і є сьогодні, неспроможні до прийняття стратегічних рішень. Це показали анексія Криму і війна на сході. Друге – ми керуємося ззовні. У нас немає тих державних і політичних  діячів, які б самостійно в інтересах своєї держави приймали рішення і відповідали за це. Так, було би складно, були б втрати, але це було б сприйнято всім суспільством, тому що це наша земля і ми готові були там боротися. Ми ж тепер боремося, хоч і не за правилами, бо я вважаю, що це не АТО, а є всі юридичні підстави, що це війна.

- Нам так і не дали результатів розслідувань щодо Іловайська, Дебальцевого? Чому залишили Луганськ? Хто приймав ці рішення?

- Я був заступником голови Генштабу і брав безпосередню участь в АТО. Для того щоб давати повну оцінку, треба мати чітке розуміння тієї картини, яка на той час складалася. Втягнення Збройних сил зіграло багато факторів. Саме на першому етапі проведення АТО повинна була бути здійснена антитерористична операція: достатньо було внутрішніх сил МВС, Нацгвардії. Достатньо було перекинути з заходу відповідні підрозділи туди, плюс підключити спецпідрозділи СБУ, які навчені для цих дій.

Новини за темою: "Іловайський котел": Луценко заявив про можливі помилки керівництва ЗСУ за результатами експертизи

- Але Наливайченко говорив, що нічого не було, що до лютого всі розбіглися.

- Це був такий козир з карману, який продемонстрували всім на ВР, що армії в нас немає, що є тільки 6 тис. А через тиждень-два все з’явилося – все їде, все стріляє. Вони просто поставили перед собою якийсь захист перед народом.

- Коли ми могли ще провести АТО?

- Тоді, коли це розпочиналося: і в Донецьку, і в Луганську, коли захопили Слов’янська. У Слов’янську була зовсім невелика кількість незаконних формувань. Гіркін туди зайшов з 60 бойовиками, і вони утримували там це місто. Це ж можна було провести прямо антитерористичну операцію і знищити їх.

- А що було в Іловайську та Дебальцевому? Чому люди йшли через коридор без зброї?

- Було завдання поставити вузловий пункт Іловайськ під контроль. На той час там був Криворізький батальйон територіальної оборони і 51-ша механізована бригада. Сил і засобів було достатньо, але військовослужбовці відмовилися виконувати завдання.

- Чому люди відмовилися?

- Багато факторів накладалося. То була перша черга мобілізації, яка проводилася тільки на один місяць, а пішов вже третій місяць війни. Люди гинули, вважали, що неправильно приймаються рішення вищим керівництвом, що командири їх здають, не залишаються з ними на місці проведення операції, на передовій.

- А чому все-таки немає результатів розслідувань щодо Іловайська та Дебальцевого?

- А їх і не буде. А хто буде це розслідувати, хто буде сам себе судити? Я вважаю, що, поки діють ті, хто затіяв цю війну, і продовжують її затівати, вони цього не робитимуть. Вони знайдуть цапа-відбувайла – того, хто має відповісти, але реально той, хто повинен відповісти, не відповідатиме.

- Чи є в нас ресурс для звільнення Донецької та Луганської областей?

- Для того щоб вести таку масштабну наступальну операцію, потрібен бути ресурс. Армія повинна бути не тільки кількісна – вона повинна мати боєздатність. А вона вимірюється іншими параметрами – навченістю особового складу, укомплектованістю особового складу технікою, озброєнням, яке готове діяти. А ми що, чи бачимо, що "Укроборонпром" почав нову техніку випускати? Ми тільки відновлюємо те, що було поламане чи підбито. Десь щось йде для Нацгвардії, а в армію поставляється те, що відновлюється, ремонтується, із запасів. Коли ми брали Іловайськ, ми заходили зі сторони Грабського: нібито і війська є, а виконувати завдання нема з ким. Ми збирали там по крихтах, формували в русі підрозділ і потім йшли виконувати завдання. Наші батальйони, добротворчі, "Дніпро-1", "Дніпро-2" заявляли, що вони готові виставити 500-600 людей, а ми йдемо у вихідний район, а нікого нема. У принципі виконати завдання потрібно, а ми цей час просто проґавили. Коли ще не було того угруповання біля Іловайська, його можна було взяти, закріпитися й утримувати. А зі сторони РФ тоді зайшли регулярні частини, тому що державний кордон не закритий: ми не виконали основні функції – не закрили кордон.

- А хто винен, що ми не закрили кордон, втратили час?

- У бойовому статуті все написано: хто приймає рішення, хто планує операції. Це - начальник Генерального штабу.

- Зрозуміло. Спасибі.