112.ua

Віталію Євстафійовичу, почнемо з найпекучішої для країни теми — війни. Міжнародний суд ООН у Гаазі розглядає позов України до Росії. Чого нам очікувати від цього процесу?

Це дуже важливий крок. Ми відходимо від простих словесних звинувачень і переводимо наші стосунки в площину міжнародного права. Маємо всі шанси юридичними методами поставити на місце країну, яка окупувала частину нашої території та завдала страшних збитків українському народу.

Судові позови проти Росії підсилять політичні кроки, як от мінський процес. Мінськ, на жаль, не виконав усіх сподівань, але дозволив залучити більше країн до санкцій проти Росії.

Я вважаю, що третім важливим кроком має стати повернення до Будапештського меморандуму, підписантами якого були США, Великобританія, Російська Федерація, і які гарантували Україні недоторканість кордонів. Тому зусилля українського МЗС треба спрямувати на залучення до переговорів із Росією ключових світових гравців - США та Великобританії, які гарантували нам безпеку.

Складні процеси йдуть у самій Україні. Столичний Солом'янський суд розглядає справу голови Державної фіскальної служби України Романа Насірова. Яке значення цього процесу для країни?

Не лише для країни, а й для наших міжнародних партнерів, які симпатизують Україні та уважно спостерігають за нами. Ми проходимо випробовування зрілості суспільства, правоохоронної і судової систем. Бачимо, наскільки слабкі наші суди. Думаю, що без громадської блокади Солом'янський суд не виніс би рішення про утримання Насірова.

Національне антикорупційне бюро, ця зовсім молода структура, має всі можливості показати, що воно – не бутафорія. Спеціалізована антикорупційна прокуратура може довести, що Насіров винен, чим засвідчити свою професійність. Якщо ж звинувачення виявляться безпідставними, тоді нема в нас слідчих належного рівня...

Важливо, як поведуться в цьому процесі представники Кабміну, Верховної Ради та й Президент країни. Тому що справа Насірова є похідною від справи Олександра Онищенка (нардеп-утікач, власник газового бізнесу, чиї борги нібито незаконно реструктуризувала Державна фіскальна служба, - ред.). Онищенко - реальна людина, за чиїми свідченнями за кордоном стежить міжнародна спільнота.

Одним словом, реальної боротьби з корупцією чекає і українське суспільство, і світ. Справа Насірова — її лакмусовий папірець.

Понад 80% українців не довіряють судам– їм треба перейти в режим абсолютної чесності. Попереду задача виховання суддів зовсім іншого нового покоління. Цей процес забере 3-5 років. Остаточно ж люди повірять судам, коли відчують довіру до всіх гілок влади. Додам, і довіру структурам, які регулюють банківську систему країни.

Для нас, Аграрної партії, дуже показовим чинником є Конституційний суд. Найближчим часом він розгляне подання 55 народних депутатів про скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Я навіть боюся уявити, що чекає на КС у разі винесення рішення на користь нардепів. Під суд вийдуть мільйони людей.

Яка ймовірність того, що КС скасує мораторій і відкриє шлях до так званого "вільного ринку землі"?

Якщо не матимемо широкої публічної дискусії на тему завершення земельної реформи, якщо рішення суду буде ухвалене в повній тиші, то шанси зняття мораторію 50/50. Однак, треба розуміти, що розпочати продаж землі в нинішніх умовах – це відкрити скриньку пандори.

Без ухвалення комплексної земельної реформи це просто гра в піддавки з олігархами і міжнародними корпораціями. Вони вже намилились монополізувати українську землю. Зараз для них жодних законодавчих обмежень не створено, тому так кігті рвуть. Розраховують, що народ доведений до злиднів, і хочуть скупити землю за копійки. Фермери ж жодної конкуренції не складуть – вони самі ледве кінці з кінцями зводять.

Але нашій державі до 2019 року потрібно виплатити 14,4 млрд доларів боргових зобов'язань. Продаж землі, кажуть, єдине спасіння від економічного краху.

Це все одно, що вам скажуть: продайте хату, щоб заплатити за ліки, харчі, електроенергію. А жити потім де? Ми повинні думати, як жити у своїй хаті й заробити на хліб та все інше. Треба лише розуму. Земля – це ресурс розвитку, а не проїдання.

Україна проводить земельну реформу вже 26 років. Її необхідно завершити, перш ніж говорити про продаж землі. У нас досі не зроблені інвентаризація земель, оцінка їхніх якісних характеристик, наповнення Земельного кадастру. Поляки давно це все мають, але побачили торік, що їхні західні сусіди різними шляхами скупили більше 500 тисяч га, і одразу наклали мораторій на продаж земель. А у нас розпродаж землі подається як панацея від кризи. Та це стрибок із кризи в повну катастрофу!

Що пропонуєте Ви для завершення земельної реформи?

Ми при Аграрній партії створили експертну раду з земельних питань. Вона напрацювала стратегію реформи. І ми поїхали по країні: у кожному регіоні проводимо Земельні форуми, щоб обговорити принципи реформи. У всіх регіонах люди одностайні: Україна не готова до ринку землі. Його впровадження не підтримують 75 відсотків українців. 21 березня такий форум відбудеться у Полтаві, 24 березня у Києві.

Треба спочатку провести інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення, наповнити земельний кадастр, провести межі між землями різної власності. Наші принципові позиції – заборонити продаж землі іноземцям і обмежити площу, яка може перебувати у власності чи в обробітку однієї особи.

За потреби, організуємо під Конституційним судом те, що організувало громадське суспільство під Солом’янським у справі Насірова, тільки масштабніше.

Величезне досягнення суспільства — воно навчилося демократично і твердо заявляти свою точку зору. Під Солом’янським судом ми бачили, що це не агресивні кроки, не захоплення приміщення чи побиття. Люди вийшли і сказали: ми не згодні, хочемо, щоб справу було вирішено в правовому полі.

Треба щоб кожен українець – житель і міста, і села - зрозумів, що земельне питання - це питання його благополуччя. Адже, сильна економіка - це гроші, які можна витратити на оборону і завершити війну. Без неї ми будемо лише іграшкою в руках геополітичних партнерів. Ми кажемо: збережемо найдорожче, побудуємо найкраще! Це філософія відродження. Сьогодні найдорожчим для всіх є земля, і ми маємо її зберегти. Кожен українець повинен перейматися тим, щоб не дати вкрасти землю. Хочеш достойну зарплату, гідне життя, якісну медицину, стабільну гривню, робочі місця — захисти свою землю від розкрадання.

Ви натякаєте на третій Майдан? Експерти застерігають: він не буде мирним. Як уникнути такого сценарію?

Ні! Я проти чергових Майданів. Суспільство уже зрозуміло, що революція – це емоція, яка без роботи на побудову держави в усіх її сегментах нічого не дає. Революцією знову скористається купка людей, яка не має до неї прямого відношення.

Щоб будувати країну, треба йти у владу. У демократичному суспільстві для цього один інструмент - політична партія. Маєш балотуватися до районної, селищної, міської рад. А на кінцевому етапі приводити нормальних людей до вищого законодавчого органу.

Поки що у нас панує перехідний етап від політики емоцій до демократії. Подивіться на британський Брексіт. Вияв думки народу призвів до кардинальної зміни політики країни без жодних революцій. До цього треба прагнути і нам.

Але це довгий шлях змін.

Дуже довгий і не звичний для нашої політичної системи. А як по-іншому? Політика – як життя родини. Щоб одружитися, треба бути готовим створити сім'ю, брати відповідальність. Треба мати дім, щоб народжувати дітей. Маєш підтримувати репутацію родини. Потрібно засукати рукави й працювати не один рік. Чим ми і займаємося сьогодні в Аграрній партії.

Аграрна партія посіла третє місце на виборах до рад новостворених громад у грудні 2016-го. Активно братиме участь у виборах 30 квітня 2017-го. Але все частіше чути, що децентралізація не принесла очікуваних результатів. Чому?

Децентралізація може бути ефективною, коли будуть виконані три речі. Перша: все, що стосується життя людей на території громади, повинно бути в підпорядкуванні громади. Якщо суддя вибирається місцевою громадою, він перед нею буде відповідальний. Знатиме, що через незаконне рішення його не оберуть знову.

Начальника місцевої поліції теж має обирати громада, як шерифа в США чи Канаді. Він звітуватиме перед громадою і не ховатиметься в кущах, коли станеться рейдерський наліт на місцеве фермерське господарство.

Друге: громада має розпоряджатися всіма ресурсами, які є на її території. Якщо є земля, то землею, якщо ліс — то лісом. Є у нас райони, де є лише ліс. Тамтешні громади кажуть: "Ми повинні жити з цього лісу, а його невідомо хто вирубує". Лісник повинен підпорядковуватися громаді. Вона затверджуватиме – сьогодні вирубують таку-то частку, насаджують стільки-то, а гроші інвестують в нову школу чи лікарню.

Третє. Є світовий досвід, згідно з яким 70% податків повинно залишатися на території громади, 30% - іти на загальнодержавний рівень. В Україні й близького цього немає. Ми проаналізували 366 новостворених громад. Із них 233 - економічно не самодостатні. Тобто не мають ресурсів на забезпечення свого життя. Люди втрачають мотивацію йти в "децентралізовані" органи влади.

Все одно ми беремо участь у виборах. Треба підтримати тих, хто хоче, щоб громада жила краще. Це важко. Але ми не збоку критикуємо, а несемо відповідальність, стараємося змінювати ситуацію і в тих умовах, які є.

Зрозуміло, що нинішній склад Верховної Ради не відповідає настроям суспільства. Ви за дострокові вибори?

Так. Але суть навіть не в тому, коли їх проводити, а в тому – як. Вони матимуть сенс, якщо задіяти інструменти якісної зміни складу парламенту. Потрібно, щоб нинішній парламент виконав умову коаліційної угоди — змінив виборчу систему. Це, зрештою, і зобов’язання Президента, і зобов'язання України перед Парламентською асамблеєю Ради Європи.

Потрібно перейти до пропорційної системи виборів за відкритими списками, яка вже зарекомендувала себе на місцевих виборах у жовтні 2015-го та грудні 2016-го. Раніше кандидату достатньо було роздати подарунки бабусям. Зараз кандидату треба пройти осередок партії, районну й обласну конференції. І ми побачили зовсім іншу якість людей у місцевих радах.

Друга умова якісних виборів - позбавлення депутатів недоторканості. Разом із вже діючим електронним декларуванням це відіб'є інтерес олігархічних кланів до парламенту.

112.ua

Війна, тарифи, ціни: напруга у суспільстві зростає. Країна може просто не встигнути з реформами під тиском соціальних протестів. Влада розуміє цю загрозу?

На жаль, там багато людей, в чиїх головах засіло поняття "накопичення додаткового капіталу". Це дає їм ілюзію, що за гроші можна купити все. Повертаючись до Солом'янського суду, бачимо – далеко не все. Навіть не факт, що їм вдасться виїхати. Бо куди тікати?

Наше завдання – бути максимально готовими узяти відповідальність за країну. Ми створили при Аграрній партії 25 рад - прототипів комітетів парламенту. Вони аналізують, де ми є, що треба зробити аби підняти українську економіку і зробити життя людей кращим. Податкова система, енергетика, медицина, народжуваність – треба чітко бачити, якою країни буде через 30 років. І ми це бачимо.

Почалася посівна. Аграрії скаржаться, що на неї не вистачає грошей, чому?

Посівна буде непростою. Донедавна два інструменти працювали в аграрному секторі і давали можливість постійно нарощувати виробництво. Перший - фіксований сільськогосподарський податок. Другий - спеціальний режим податку на додану вартість, який залишав 20% коштів виробникам - на насіння, добрива, запчастини. Це були абсолютно безкорупційні механізми. Але впродовж останніх двох років держава усунула ці два інструменти, змінивши систему оподаткування.

Аграрне виробництво в 2015 році упало на 4,5%. Через зменшення оборотних коштів почали закриватися малі та середні тваринницькі ферми. Піднялися ціни на молоко, свинину, яйця. Хліб подорожчав за останні два місяці більше, ніж за весь минулий рік. Молочні продукти подорожчали в січні на 20%.

Харчі будуть дорожчати в міру проходження циклу виробництва. У птахівництві він становить 90 днів. У виробництві свинини, яловичини — 180-270 днів. Щодо хліба — рік.

Держава запустила інфляцію, девальвацію та падіння виробництва. Собівартість продуктів зросла, тому, на жаль, і в магазинах цінники лізтимуть угору. Це не вина виробників, а безглузда економічна політика.

Україна – світовий лідер з експорту олії, другий експортер зерна, третій — горіхів та меду. Як виходить, що ми бідні та ще й недоїдаємо?

Світ свідомо віддає нам можливість виробляти сировину. Україна нарощує виробництво, продажі, але, парадокс, заробляє менше. У програмах уряду і коаліційній угоді записана велика стратегічна помилка – орієнтація на нарощування сировинного виробництва.

Ми ж наголошуємо – треба простимулювати виробників будувати переробні підприємства. Це додана вартість, робочі місця, купівельна здатність, наповнення бюджетів.

Читаю, що податкова зібрала в січні-лютому вдвічі більше грошей, ніж за аналогічний період минулого року. Що за показники в економіці, яка не зростає? Детінізація, кажуть. Це не так! На початку 2016 року земельний податок сплачувався з 32 млн га ріллі, а на кінець — тільки з 16 млн га. Аграрний сектор загнали у ще більшу тінь.

Зменшення валютних надходжень призведе до знецінення гривні. А це — чергове подорожчання харчів, бо аграрне виробництво на 80% прив'язане до імпортних складових. Будь-який сільський дядько заправляє трактора дизельним паливом, яке Україна не виробляє.

Ви спілкуєтеся з дипломатами різних країн світу. Які їхні настрої щодо України?

Цього тижня я мав сніданок із послами Польщі, Бельгії, Литви, США, Великобританії, Швейцарії та Ізраїлю. Було дуже приємно відзначити рівень їхнього розуміння наших проблем. Україну люблять, їй симпатизують. У Європейському Союзі ставлення до нашої країни, як до рідної доньки — переживання і біль. Але нам треба демонструвати волю до змін. Бо терпіти того, що відбувається зараз в Україні, світ не хоче. Підтримка, то добре. Однак, нашу роботу за нас ніхто не зробить. Влада має це зрозуміти. 

112.ua

Вчора Ви відзначали день народження Тараса Шевченка. Нетрадиційно, не покладанням квітів до пам’ятника. Які його слова видаються Вам найбільш актуальними зараз?

Аграрна партія щороку проводить Шевченківські дискусії. На 200-річчя Кобзаря я читав баладу "Тополя". У ній дівчина перетворюється на струнке дерево. Стоїть серед степу, вітри її безжально хитають, а вона чекає коханого. Ця тополя — символ сьогоднішньої України. А цього року провели яскраву акцію - дискусійну платформу "Шевченко: Мова. Держава. Нація".

Чому така увага до Шевченка? Бо багато віршів Пророка вичерпно характеризують сучасну Україну. В цьому сила генія – він бачив крізь час. І коли він запитує: "Коли ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом?", це саме те, чого чекає Україна й досі – нових еліт! Наша країна заслуговує на відповідальний політикум і на краще життя. Шевченко закликав українців саме до творення своєї держави, а держава – це велика праця, яка передбачає і боротьбу проти зовнішнього та внутрішнього ворога. Це послання ще належить усвідомити кожному українцю.