Марина Ставнійчук в ефірі "112 Україна"
112.ua

Влащенко: Сьогодні у нас у студії Марина Ставнійчук.

Доброго дня. Чи буде у нас безвіз? Що відбувається за лаштунками нашого єврооптимізму?

Ставнійчук: Перший зріз – це виключно правовий процес, який пов’язаний з лібералізацією безвізового режиму. Починали ми його в 2004 році. 2005 рік - Україна указом президента Ющенка надала безвізовий режим для європейських країн. Ми відкрилися для європейських країн, сподівалися на зустрічний рух і не отримали його. Знаковими були 2008, коли ми почали підсилювати переговори, 2010 - коли ми отримали преференції по окремих категоріях осіб: студенти, журналісти, науковці. Теперішня українська влада з безвізового режиму зробила такий політичний фетиш, піар. Правовий процес перевернули у піарну площину. Підігрівали увесь час ці питання – починаючи з виборчої кампанії президента Порошенка, який оголосив, що якщо він буде президентом, то з 1 січня 2015 року Україна матиме вже безвізовий режим. Потім ці дати переносилися, і до теперішнього часу. Всім, хто має досвід і розуміння ситуації, очевидно, що після того, як в Україні виникло питання війни, військової агресії, Європа почала гальмувати безвізовий режим. Ті, хто причетний до цього безпосереднього переговорного процесу, добре розуміли ситуацію, що те, що ми маємо майже 500 км відкритого кордону з воюючою з нами країною-агресором, є дуже серйозною пересторогою для того, щоб ми могли отримати безвізовий режим. Треба було чесно людям сказати, що ми маємо це дуже серйозне питання. І друге – це питання якості реформ, які ми проводимо.

Новини за темою: Рік безвізу: Обіцянки скасування віз з ЄС у цитатах політиків

- Але ж мінські домовленості узаконюють відкритий кордон. Виходить, що ми ніколи не отримаємо безвіз – поки ця ситуація жива?

- Такий ризик є. Він імовірний, великий, треба реально дивитися на речі і людям говорити правду. Формально ми виконали ці вимоги, які були пов’язані з необхідним планом роботи. Але в доповіді секретаріату Європейського парламенту по питанню асоціації сказано, що Україні треба переходити до реальних інституційних реформ і мати відповідний результат. Отже, якщо європейці нам цей безвізовий режим дадуть, то, по-перше, вони будуть дуже сильно моніторити ситуацію. Всі складові припинення безвізового режиму якраз пов’язанні з питаннями реадмісії, міграції, ризиками, пов’язаними з національною безпекою, з внутрішньою безпекою. Хоча загальний режим припинення безвізового режиму у них і так існував, але для українців вони запровадили спеціальні додаткові умови. Нам треба послідовно займатися своєю країною. Ніхто за нас нашу роботу ніколи не зробить. І не треба, щоб мотивацією побудови Європи в Україні або приєднання до європейської спільноти було бажання чи небажання європейців. Це маємо бути ми самі – своїми руками і своїм розумом. Раніше була Росія – а тепер Європа. Треба мати власну гідність. Суперскладна зараз для нас проблема - невиконання Конституції, невиконання законів, по суті ліквідація принципу верховенства права. Із політичного, соціально-економічного життя в країні викинутий сьогодні принцип верховенства права зі всіма його складовими. Перш ніж говорити про майбутнє, треба все-таки серйозно оцінити, де ми є.

- А за якими ознаками видно, що принцип верховенства права повністю нівельовано?

- Венеційська комісія у свій час робила доповідь, що таке верховенство права. Вони кажуть, що верховенство права - це правова система, коли життя людини, її права, її свободи, її гідність є основними у функціонування тієї системи. Є шість критеріїв, які дають можливість говорити – є в країні верховенство права чи нема. Перший критерій – прозорий, відкритий, зрозумілий процес прийняття законів. Це – відсутнє. Друге – забезпечення прав і свобод людини. Але візьмемо два питання, на прикладі війни-миру території окремих регіонів Донбасу і тих вимог, що уряд встановив щодо прожиткових можливостей людини. Кожна жінка на рік має за нормою, встановленою Кабміном, зносити дві пари синтетичних колгот або одне пальто на сім років. У цьому прожитковому мінімумі взагалі не розглядається питання видатків на освіту і на медицину. Прожитковий мінімум на людей, які мають обмежені можливості, є меншим, ніж на працюючих людей. Крім того, країна майже нічого не робить, щоб встановлювати стабільний мир. У певний момент, коли був Іловайський котел – виник мінський формат. Експерт ОБСЄ по питаннях економіки війни і миру сказала, що при таких внутрішніх конфліктах економіка повинна працювати на встановлення стабільного миру. Тоді буде така ситуація, коли економіка має легальний характер. Сьогодні у нас повністю все виведено в тінь. Прем’єр сказав, що ми абсолютно легально завозимо вугілля, але продовольчі товари туди-сюди ввезти неможливо. А взагалі-то українська держава, коли приймала рішення про відступ від захисту прав громадян України, які перебувають на території окремих районів Луганської і Донецької областей, фактично окупованих, вона подумала, що це її громадяни? Конвенція з прав людини дає такий механізм, але кожен політик повинен мати серце, розуміти, що це громадяни, що вони рівні в своїх правах у своїй державі. Ми могли це на короткий період часу зробити, але це повинно було бути зроблено тільки для того, щоби вирівнювати ці механізми, щоби крок за кроком встановлювати мир, легалізувати там ситуацію, давати людям свободу пересування, що теж сприяє встановленню стабільного миру в таких конфліктних ситуаціях у країні. У державі повинен функціонувати дієвий суд і незалежна правоохоронна система. Сьогодні реформування судової системи відбувається таким чином, що вона повністю паралізується. А реформування правоохоронної системи відбувається в такий спосіб, що сьогодні парламент розглядає законопроект, який, практично, для попереднього досудового слідства усуває принцип змагальності, надає необмежених повноважень слідству, обвинуваченню, не дає доступ людині, яка звинувачена. Поліція каже, що "презумпція винуватості" повинна бути забезпечена для громадян у стосунках з поліцією; прокуратура вимагає для себе продовження повноважень, яких вони вже позбавлені за Конституцією.

- А що треба робити?

- Далі рухатися з тим політикумом ми точно не можемо. Є стаття 13 Конституції, яка говорить, що земля, надра є власністю народу. Ця стаття говорить, що власність не можна використати на шкоду суспільству і людині. Ми маємо сьогодні питання тарифів. Це є ключове питання сьогодні існування держави, конституційного ладу. Якщо в державі населення разом з комунальними теплоенерго споживає 17,5 млрд кубометрів, а держава добуває за рахунок власного видобутку 19,9, і собівартість добування 340 грн, то чому людям це продається по 6800? Туркменістан при власному видобутку продає своїм людям за 8 доларів газ, Казахстан – за 82, то чому ми майже за 400?  Сьогодні треба вже в багатьох ключових моментах давати серйозний аналіз ситуації. Вони тільки прийшли, і вже починають думати тільки про те, як їм пробитися до наглядових рад державних компаній. Сьогодні все, що належить народу, повинно бути перерозподілено на користь народу. І якщо говорити про основні монополії держави – вони повинні точно працювати на людей. Над цими ключовими речами нам треба дуже серйозно працювати.

Новини за темою: Брок вважає, що санкції проти РФ ефективні, але успіх України для Кремля - справжня катастрофа

- Для цього потрібна тільки політична воля.

- Ми маємо системну конституційну кризу. Кожна влада в Україні намагалася або Конституцію під себе підлаштувати, або її так переробити, щоб вона в майбутньому працювала на ту ж владу. Але так, як зловживає ця влада Конституцією, практично її зовсім не дотримуючись… У нас уряд сформований в абсолютно неконституційний спосіб, парламент функціонує в абсолютно неконституційний спосіб, у нас немає парламентської більшості. Для того, щоб призначити певну особу за певних обставин в певний час генеральним прокурором, було змінено законодавство всупереч здоровому глузду. Сьогодні тим, хто при владі – треба змінитися, бо вони дійшли дна. Якщо в рамках діючої Конституції не виправляти ситуацію, то у нас залишається шлях хунти чи прямого народного правління? Для того, щоб не було ще одного соціального величезного потрясіння і відкату назад, треба всім знайти в собі політичну волю в рамках чинної Конституції і вирішити ту величезну системну кризу, яка сьогодні є.

- Чи може нинішня політична еліта знайти в собі політичну волю? Вона для цього приходила до влади?

- Ми вже чітко розуміємо, що ця псевдоеліта – це не еліта. Але інстинкт самозбереження все рівно має бути, навіть у самих бездушних, нерозумних людей, які перебувають у владі. Мій прогноз на 2017 рік – криза буде поглиблюватися. Уже очевидно, що всі можливості, усі важелі, усі ресурси, які мала ця влада – вона використала. Вони політичні банкрути – повністю. Про режим довіри нема чого говорити – рейтинги мінусові.

Новини за темою: Світ стоїть на межі найбільш масштабної кризи всіх часів, а вихід із неї – світова війна

- Які виходи з цієї кризи?

- Є вихід у рамках діючої Конституції, є вихід народного правління. Але другий варіант – це ідеал, насправді, тому що я далека від думки, що збереться Конституційна асамблея і буде писати проект Конституції, і буде паралельно управляти країною. Це утопія, я вважаю. Третій варіант – диктатура, і четвертий – жорстка рука, хунта, і нас до цього теж штовхають. Появляються люди, які кажуть, що вони були командирами – вони мало що розбираються в політиці, але вони вже претендують на булаву. Кожна розумна людина завжди сумнівається, а той, хто мало знає, він не сумнівається ні в чому – йому здається, що він знає все. Я сподіваюся на 90%, що все-таки еліта, розумна, люди в цій країні візьмуть верх і в рамках існуючої політичної системи пройдуть відповідні процедури для того, щоб оцю трансформацію провести у мирний спосіб.

- У вас є питання?

- Яке ваше відчуття – є той потенціал у українського суспільства?

- Є потенціал – десятки людей правильно розуміють, що таке державне управління, правильно розуміють, до чого потрібно вести країну. В умовах непрацюючої системи я дуже сподіваюся на роль особистості – кожна людина на своєму місці повинна примусити владу діяти в інтересах країни.

- Ті, хто хоче, щоб люди нас вважали елітою цієї країни – нам час об’єднуватися і не тільки говорити, а й об’єднувати зусилля в практичній площині.

- Дякую.