112.ua

Влащенко: Сьогодні у нас у гостях художник Ілля Чичкан.

Доброго вечора. Чи існує виразна концепція або вікові рішення для українського мистецтва 10-20-х років?

Чичкан: Мені завжди здавалося, що якщо війна, революція, то для мистецтва це добре. Коли американці розбомбили Югославію, то в кожній американській галереї були югославські художники. Але з Помаранчевою революцією не було цього скаженого сплеску. Напевно, люди втомилися від мистецтва, яке базується на трагедіях.

- Вважається, що війни та революції народжують нові тренди і смисли. Чому це не відбулося зараз?

- Я здивований, що цього не сталося. Були спроби, але вони глобальними не стали. У нас тенденції зараз такі: ми хочемо назад, до землі. А всі ці дії тягнуть нас у соціум, до міста. А люди хочуть побути більше на природі. Але це тільки моє бачення.

- Що таке український арт-ринок?

- Як почалася війна, це життя стихло. Воно, в принципі, майже зовсім зупинилося. У нас було дуже багато культурних контактів з Росією, які практично всі обламалися. І це дуже шкода, тому що ті люди, які були нашими контактами в художньому світі, вони, в принципі, від війни дуже далекі. Там є багато галерей, які щільно працювали з українцями. Для того щоб працювати, наприклад, з галереєю Овчаренка, художникам доводиться жити в Москві.

Новини за темою: У мене є підозра, що всі київські галереї торгують героїном або дитячими нирками

- Ви хочете сказати, що ми не можемо створити свою платформу, на базі якої ми можемо контактувати зі світом?

- Було створено інфраструктура, яку обрубали. Тепер вона починає сама з'являтися практично з нуля. Зараз нічого не відбувається, тому що всі кинулися в політику. В "Арсеналі" якийсь бардак відбувався, а коли відбуваються якісь внутрішні інтриги, плітки, воно гальмує процес.

- Ви вважаєте, що заміна голови "Арсеналу" – це на збитки?

- У Заболотної була інфраструктура, контакти. Вона непогано справлялася зі своєю справою. Нова очільниця – професіонал. Але їй треба знову налагоджувати нові контакти, вникнути в господарські справи.

- Можливо, рішення щодо "Арсеналу", художнього музею повинні приймати люди, які близькі до мистецтва?

- У національних українських музеїв повинні бути інвестори, рада директорів, які повинні вирішувати питання разом з ДУСею, а ось "Арсеналу", можливо, ДУСя й не потрібна.

- Мистецтвознавці кажуть, що найвдаліший ваш проект – "Сплячі принци України". Це була фотографія, присвячена Чорнобилю.

- Це було спонтанно, і був той час, коли Чорнобиль дав мені ідею. І навколо цієї ідеї ще була історія. І він вийшов такий казковий.

- Ви фотографією більше не займаєтеся?

- Зникла складність процесу, магія фотографії. Фотографії минулого століття – це містичний процес. Масовість вбила ексклюзивність. Я говорю про себе.

- Зараз багато пишуть, але, як і раніше, важливо, як саме це зроблено.

- Ми перебуваємо в такому прискореному процесі еволюції, що я не буду здивований, якщо ми через десять років будемо спілкуватися на рівні ультразвуку. Зараз іде становлення нової концепції медіа.

- Упродовж останніх десяти років у вас багато робіт, пов'язаних з мавпами.

- Якщо дивитися на мої проекти з мавпами, то кожен проект є цілісним і про щось говорить. Зараз я працюю над новою виставкою – "Марксизм-Дарвінізм". Це еволюція грошей у світі.

Новини за темою: Український художник Іван Семесюк - гість ток-шоу "Люди. Hard Talk". Випуск від 04.08.2016

- Що для вас є важливим у тій справі, якою ви займаєтеся?

- Мені подобається, коли мистецтво є кмітливим, коли в нього вкладено багато думок, і хтось може ще домислити по-своєму. Зараз форма, на жаль, має переважати, тому що зміст перебуває в медіа та в інтернеті.

- Ви досить довго живете в Індії. Чому саме там?

- Там "совок" дотепер. Індуси будували свою економічну систему на радянській. Коли вони "послали" англійців, СРСР їм дуже сильно допомагав. Там страшна корупція, там справжня радянська корупція. Це такий заповідник, і це мені подобається.

- Але при цій корупції Індія шалено розвивається. А тут нічого не відбувається. Чому?

- Індуси дуже багаті. Вони довго були англійською колонією, їхні мільйонери живуть у Лондоні і вчать там своїх дітей.

- Багато говорять про ваш роман з Мартою Кузьмою. Що це було?

- Мені було трохи більше 20 років, коли я зустрів Марту. Вона була американкою і блондинкою, директором Сороса. Це був секс, драйв, інформація. Вона робила виставки, які до цього не були можливими. Вона їх фінансувала і робила багато хорошого для України.

- А чому не склалося?

- Ми ж в Україні селюки і маргінали. Хтось захотів її посаду, почав підсиджувати. Її зняли з посади. Я поїхав на рік до Вашингтона. А у неї був роман з італійцем. Вона була весь час заклопотана. Галерей там особливо не було, все було в Нью-Йорку. І я вирішив втекти з Вашингтона.

- Багато хто з мистецтвознавців кажуть, що ваш син Давид надзвичайно талановитий.

- Я теж так вважаю.

- Які у вас стосунки?

- Стосунки у нас відмінні. Але він вважає, що я матеріаліст. А йому треба відрізнятися від мене, він – анархіст. Йому важливо бути ізгоєм суспільства. Я вважаю, що він офігенний художник. Він може поєднувати пластику й естетику зі своїми радикальними думками.

- Він не любить все те, що любите ви.

- Так. Він веган, але коли ми в Індії готували м'ясо, він його прекрасно  їв.

Новини за темою: Ментальна відмінність росіян та українців полягає у погляді на "джерело влади", - Ройтбурд

- А політика вас цікавить?

- Політика – це не моє. Ющенко вміє малювати, але він не влаштовує своїх виставок, і я не лізтиму не в свою справу.

- Що реально є важливим?

- Щоб не було ніяких депресивних думок і щоб ніхто не хворів, і всяке таке.

- Ваше запитання?

- Коли ви востаннє їздили з книжкою у відрядження?

- У відрядження з книжками я не їжджу, але у мене вдома велика бібліотека, і вона зростає. Я весь час купую книги.

Вельми дякую.