Народний депутат Надія Савченко в ефірі телеканалу "112 Україна".17.01.2017
112.ua

Влащенко: Сьогодні події тижня обговорюємо з народним депутатом України Н. Савченко.

Доброго дня. Чи були ви в Авдіївці? Чому посилилася ескалація? Чи можливо після цього продовжувати розмову про примирення?

Савченко: Я не була в Авдіївці, тому що якщо починається гарячий бій, то ти або береш в ньому  участь і воюєш, бо їздити туди на екскурсію нема чого. І коли стріляють гармати, то політики саме й повинні сідати за стіл перемовин. Я знаю, що відбувається в Авдіївці. Це загострення дало нам побачити, що наші люди готові воювати й надалі. І будуть готові завжди воювати за свою землю. Друге. Незважаючи на те, що люди вже дуже сильно втомилися від війни, ми побачили знову піднесення і що люди готові допомагати. Побачили знову, як волонтери везуть все на фронт. Ще ми побачили, що те, що нам розповідають три роки, що в нас стала сильна армія, що всього вистачає, це неправда. За три роки треба було вже зробити п’ятиешелоновану лінію оборони з дзот-укріпленнями, а не просто із землянками та окопами. Треба було забезпечити на третій лінії розгорнутий сильний корпус шпиталів з гуманітарним забезпеченням, бо якщо відключається вода або світло, то від держави вже повинно бути все забезпечено, щоб його доставити, а не збирати по містах України наказом, виділити з бюджету гроші для того, щоб завезти трансформатори на передову. Це вже повинно було державою бути закуплено. Так само повинна бути готова оборона від хіматаки. Коксовий завод несе велику небезпеку, і якщо щось трапиться, то це буде не тільки на окупованій території, а й на вільній території України. Ми показали, що в нас поки що готові воювати тільки люди. За три роки вже втомила бездіяльність політиків, їхня слабка дипломатія, їхнє слабке визначення того, що в нас: ми йдемо до перемоги ціною війни чи ми сідаємо за стіл переговорів і закінчуємо війну миром. Оскільки не має визначення політиків, то хлопці вже просто втомлюються і можуть просто не зупинитися.  

- Дехто каже, що бойовикам Авдіївка не потрібна, а їм потрібно мати дорогу Донецьк – Горлівка.

- Жоден експерт і жоден військовий командир не скаже вам, що буде завтра. Моє бачення цієї ситуації: якщо політики – російські, українські, західні – ще довше протягнуть з невизначеністю, то вони отримають елемент вулиці у війні. Що таке елемент вулиці? У нас класична політика, яка була на момент до 2014 р., отримала ще елемент вулиці – коли люди самі вирішують, що вони будуть робити. І зараз ця війна через затягування її політиками і незрозумілість, як вони збираються вирішувати це питання, втомила людей, які є на фронті, з одного й іншого боку, і ми можемо отримати елемент некерованості, коли жодна влада не буде розуміти, що відбувається. Єдине, що люди будуть бачити, скільки наших бійців ми будемо ховати. І щоб цього уникнути, політики повинні подумати, що жертви людські – ні до чого.

- А відомо, що відбувається в Донецьку? Бойовики ж розміщують "Гради" серед житлових будинків, дитячих садків, і це історія для Гааги.

- Частково я знаю, що там відбувається. Є таке поняття, як локальний конфлікт. Люди перестали цінувати життя людини, і саме жах того, що відбувається, що це перестали називати війною, а називають то АТО, то локальним конфліктом. Для когось  це локальний конфлікт, а для когось, у кого будинок поруч з дитячим садочком, – це жахлива і кровава війна. Локальний конфлікт применшує цінність людського життя і загрозу. Війни почали вести, не дотримуючись правил війни. У 2014 р. зброю так само розташовували в будинках і звідти велися обстріли, для того щоб спровокувати відповідну реакцію і використовувати це потім в інформаційній війні. Це я спостерігала в Росії, але я знала, чому влучають у житлові квартали ці снаряди. Це неправильно, але, на жаль, ніхто вже не дотримується Женевської конвенції. Єдине можу сказати, що все, що відбувається з одного та іншого боку, не було заплановано. І російська техніка, скоріше за все, підтягується не для того, щоб нападати, а тому, що вони бояться, що нападемо ми. Вони збирають війська, і рано чи пізно одна куля дасть поштовх.

- Що нам робити з "Мінськом", якщо він не виконується, не веде до миру?

- Проблема в тому, що "Мінськ" було складено так, що він не задовольняв жодну зі сторін. Тому ніхто не мав ніякого бажання його виконувати. Тому це й було таке протягування на 3  роки. На даний момент хто перший зробить крок щодо "Мінська", той і вийде миротворцем. Я тільки не знаю, чи наважиться на це хоч одна зі сторін.

- А що це за крок повинен бути?

- Можна почати з обміну військовополоненими. Можна почати з коридорів, для того щоб не відбувалася гуманітарна катастрофа. У будь-якому випадку почати треба буде з якогось гуманітарного напряму. Далі може бути припинення вогню, відведення лінії розмежування, відтягування техніки. Це знову не буде давати результатів. Тому що ніхто не хоче, щоб ці мінські домовленості було виконано.

- Але якщо цього ніхто не хоче, то який в цьому сенс?

- Цього не хоче влада, тому що в "мінських" прописано дуже багато моментів, які, в принципі, є поганими для України і недостатньо бажаними для Росії. Але залишається гуманітарна лінія, яка повинна задовольняти одну і другу сторону, тому що це життя людей, і над цим теж повинні думати політики. "Мінськ" ніколи не дійде свого логічного кінця, так, як його  було прописано. Особливо "Мінськ-2". На початку треба було скористатися Будапештським меморандумом замість "Мінська", а на даний час для нього  повинно бути дуже потужне законодавче підґрунтя. Потрібні закони про окуповані території, визначено, що є війна, точно визначено, хто ворог. Потрібен план дій наперед, для того щоб можна було вимагати від тих, хто підписувався під меморандумом, допомогти в захисті нашої держави. Мені здається, що і Будапештський меморандум зараз не спрацює, тому що геополітична гра, скоріш за все, ведеться так, що ніхто не хоче мати справу з війною і бути надовго втягнутим у неї.   

- Зараз раптово вмирають лідери "ЛНР-ДНР". Що означає цей процес насправді?

- Ніхто не дасть вам точного визначення, що саме являє собою цей процес. Можливо, тільки потім можна буде підняти архіви і подивитися, як це відбувалося. Моє розуміння цього є, але я його залишу при собі. Але те, що будь-хто, хто ставав лідером терористів, військовим лідером цього конфліктного процесу, однозначно знають більше всіх, і вони не потрібні живими. Тому будь-яка людина, яка розпочинала саме так, повинна була розуміти, що життя її недовге.

- Пишуть, що Плотницький і Захарченко замішані в багатьох корупційних діяннях, тому це одна з причин, з якої їх теж хочуть прибрати.

- Я не думаю, що росіяни обирали собі ставлеників за доблестю, честю й совістю. Вони провели не одну війну, тому нічого непередбачуваного там не було.

- Ваша оцінка блокади сепаратистських районів на сході?

- Я бачу поки що в цьому одну біду – влада не здатна впоратися зі своїми обов’язками. І ті депутати, які беруть участь у блокадах, вони так само не здатні впоратися з депутатськими обов’язками. Цього не можна було робити, цього не можна було допускати. За три роки після Майдану, і саме під час війни, влада повинна була вести таку політику, щоб люди в неї вірили, а не зневірялися, як зараз. Влада сама повинна була все зробити, щоб подолати корупцію, не робити корупцію на війні. Й оскільки цього зроблено не було, люди, звичайно ж, починають робити елемент вулиці, робити те, що вони вважають правильним.

- Тобто рішення, що ми не торгуватимемо з "ДНР-ЛНР" антрацитовим вугіллям, повинна була ухвалити влада?

- Звичайно. А якщо вона ухвалювала рішення, що будемо торгувати, то вона повинна була людям це пояснити, зробити відкритими ці тендери і показати, що нам дійсно це зараз необхідно. Оскільки цього не було зроблено, то знову людей заганяють у неправове поле, і знову буде, що сьогодні ти – герой, а завтра – антигерой. Ми будемо мати кримінальні справи і знову будемо кричати, що "герої сидять", і це буде давати постійний конфлікт і постійний протест у суспільстві.

- Військовики кажуть, що за три роки армія у нас не оновлювалася на предмет отримання нової суперсучасної зброї. Чому це так?

- У нас для цього не вистачає совісті. Бажання влади нажитися на всьому, в тому числі й на війні, дуже велике, тому все це не відбудеться. У нас не налагоджено військове виробництво і військову промисловість. 

- Що армії зараз потрібно, для того щоб вести переможну війну?

- Все! Патрони не повинні закінчуватися. Нам потрібна повна потужність заводів, для того щоб боротися з ворогом. Навіть оця система кредитування для оновлення техніки ЗСУ, яку зараз комітет вибив, ця програма не буде робити якісну техніку. Вона буде коштувати дуже завищено, тому що через кредитування банків це буде в 2-2,5 рази дорожче, а ламатися вона буде так само часто. Тобто зробити 86 млн танків і відремонтувати 1 млн. Але що в тому танку буде в ремонті? Просто пофарбувати і відправити на фронт? Мені здається, що це все можна було б зробити, якщо б була якась крапля совісті в нашої влади.

- Якщо на ремонт танків потрібно брати кредити, то гроші з бюджету куди йдуть?

- До того як ми готувалися до ухвалення бюджету, було декілька зібрань комітету з Нацбезпеки та оборони. Вони виглядали дуже цирковими, тому що скільки депутати не просили, щоб представили всі цифри, що куди йде, завжди були відмазки й утиски від Пашинського – то ви подивитеся там, то там. Напевно, можна було б всім комітетом зайти до Міноборони, підняти всю їхню бухгалтерію, попрацювати народним депутатам щонайменше тиждень і видивитися ці цифри. Але в депутатів зазвичай дуже великий, щільний графік, і ні в кого до цього руки не дійшли. Я б цим і зайнялася, але певна частина інформації буде закритою, однозначно. Для того щоб перевірити всі цифри… Я не є бухгалтером, я в чомусь розберуся, а в чомусь можу просто пропустити. Такі схеми зазвичай розробляють ті люди, які користуються ними 25 років незалежності України. Вони починали ще в 90-ті.

- Вас було виключено з комітету з нацбезпеки?

- Ні, мене не було виключено. Це був черговий цирк і бажання Пашинського це зробити. Рішення було ухвалено на комітеті, але не було ухвалено ані в регламентному комітеті, ані у ВР. Тому наразі я залишаюся в комітеті Нацбезпеки та оборони.

- Ви – льотчик. Можете зараз сісти за штурвал і полетіти?

- Мені якось дали керування на маленькому літачку. У принципі, щось згадується. Можна було б.

- Що ви думаєте про сьогоднішній стан авіації в Україні?

- В залежності від того, з чим порівняти. Якщо брати в порівнянні з якоюсь іншою країною, то мені здається, що в нас авіації немає. Так само, як і флоту. Але якщо брати, що в Україні є хоч один літак, то можна сказати, що вона в нас є.

- Чи закуповують зараз нові літаки?

- Нових не закупляють, ремонт відбувається. Дістали з ангарів старі, почистили те, що було, на тому рівні й залишилося.

- Чи будете ви голосувати за новий закон про вибори – пропорційна система, відкриті списки?

- Я б за нього проголосувала, тому що в будь-якому випадку, хоч і недосконала та система, але вона краща за ту систему, яка є зараз. Мені здається, що голосування буде виходити з того, які є бажання різних політичних сил, як вони хочуть цим скористатися, і кожна із них намагатиметься зробити закон максимально вигідним для себе. Воєнний стан не було введено, коли почалася війна, тому що тоді б не можна було робити зміни до Конституції.

- А потрібно вводити воєнний стан на окупованих територіях?

- Мені здається, що треба закінчувати цю війну, тому що вона ні до чого не веде.

Але спочатку цього було не зроблено, щоб можна було змінити Конституцію так, щоб була президентсько-парламентська республіка. Щоб у президента було більше влади в руках. У продовження можна ввести воєнний стан для того, щоб президент у нас був до кінця особливого періоду. І ця війна може бути вічною. Нинішній владі вигідна мажоритарка, тому що так простіше купити. Хтось із політичних сил вважає, що вони популярні і тому могли б обійтися без мажоритарки. Але в нас за 25 років ніколи в житті не було ані коаліції, ані опозиції. У нас є договорняки і просто влада. Вона одна ціла. Тому який би закон вони не ухвалили, вони все одно йтимуть фронтом влади (не народним фронтом, як частина з них себе називає) проти народу. І от народу треба висунути свій фронт проти влади. Для цього треба бути готовим. Я думаю, що законів буде декілька, і кожен буде намагатися викрутити його так, як буде вигідно для нього.

- Ви виступаєте за дострокові вибори?

- У нас така ситуація в країні, що, в принципі, вони не зашкодять. Але їх дуже сильно блокуватимуть, тому що під виглядом боротьби з корупцією президент насправді просто вибиває вільні гроші під фінансування політичних сил. Він залишає корупціонером тільки себе і свою команду. Решту він прибирає, тому що інші корупціонери можуть піти під інші політичні партії.

- У вас окремий політичний проект. Чи можете ви зараз з кимось вступити в союз?

- По-перше, в мене на даний момент немає політичного проекту. У мене є громадський проект, а це зовсім інша річ. Я дуже хочу підняти свідомість народу, тому що для того, щоб висувати фронт проти влади, потрібно буде користуватися звичайним інструментом, який буде прописано в наступному законі про вибори. Я говорила з людьми, які не є в даний час у політиці, які з різних причин з неї виходили. Ми намагалися знайти спільне бачення, але ні в кого немає бачення змінити систему. Всіх влаштовує просто прийти в цю систему і сказати, що "я буду чинити чесно". Я так не вважаю. Жодна людина не зможе чесно існувати в тій системі, яка змушує людину бути злочинцем. Тому нам потрібна саме зміна системи. Чим скоріше це дійде до деяких політиків, чим скоріше вони на це погодяться, щоб п’ята стаття Конституції, де сказано, що джерелом влади є народ, відповідала цьому… Для початку треба було б, щоб у нас не було такої ситуації, як із блокадою. Після Майдану треба було затвердити в Конституції право людей на повстання, і тоді влада би боялася, що це може трапитися. У нас і надалі людей, які були на Майдані, вважають фактично,за законом злочинцями.  

- Чи підете ви на дострокові вибори, якщо вони будуть?

- Громадська організація повинна цікавитися політикою. На жаль, у  нас у даний час така ситуація, що якщо ти не зацікавишся політикою, то політика зацікавиться тобою. У мене риторика політична, тому що я є політик, а громадська сила однозначно набере політичної сили, і це буде громадсько-політична сила. А чи я піду на вибори? У будь-якому випадку я спробую знайти дуже неординарне рішення для цієї ситуації.

- Хто для вас сьогодні Ю. Тимошенко?

- Для мене це політик. Політик з досвідом, досить сильна і розумна жінка і людина. Ніяких близьких, дружніх стосунків у нас не було. Для мене це на даний час колега.

- Є частина людей, які досить гостро вас критикують. Кажуть, що ви людина Медведчука, що вас завербувала ФСБ. Наскільки гостро ви переживаєте ці розмови і що б ви сказали людям, які це говорять?

- Я би сказала, що це абсолютна брехня і неправда, і що людям треба переставати вірити в дурниці. Я до цього ставлюся абсолютно байдуже. Мене може зачепити щось, якщо це правда. Але якщо це повна і відверта брехня і фантазії, то я на це ніколи не звертаю уваги. Перебуваючи у в’язниці, я чудово знала, що зі мною буде, якщо я вийду. Я прекрасно знаю, що герої в розумінні людей повинні бути мертвими. Тоді вони залишаються героями навічно. Тоді з них можна малювати ікони. Якщо герой залишається живим, він вічно героєм не буде. Якщо герой скоїть лише один подвиг, то завтра він більше не герой. Навіть якщо я б взяла лінію провладної риторики, просто крикливо-патріотичної, то люди ще б протримали до мене цю увагу і добре ставлення на якийсь певний період. А потім сказали б: "А де дія?". Я б все одно не залишилися в такому рейтингу, який був у мене у в’язниці, тому що це різні речі. Тому на даний час я намагаюся сконцентруватися на тих діях, які потрібно зробити. Вони вимагають довгої підготовки, дуже багато зусиль, і я ніколи не звертаю уваги на те, що несеться повз.

- Як ви в собі поєднуєте необхідність підкоритися старшому за званням з тим, що ви говорите, що вами ніхто не буде командувати?

- Мені легко виконувати накази, якщо в них немає дебілізму. А політика – це не армія, це не та структура, де хтось кимось повинен командувати. Політик повинен приймати самостійні рішення і нести відповідальність. Тому тут не допускається командний тон з боку когось іншого. Політик представляє інтереси народу, і тут треба опиратися тільки на свої рішення і розуміти, що тільки на тобі лежить тягар відповідальності за них. Але я людина, яка може працювати, якщо є толкові накази, і в армії не було проблеми їх виконувати. Якщо ти вибираєш роботу в армії, то ти чудово розумієш, на які правила ти йдеш.

- Чи зустрічалися за останній рік з президентом або з кимось з АП?

- Тільки-но мене було звільнено, я зустрічалася з президентом. Ми говорили про ті проблеми, які були на той час і залишаються зараз, у тому числі й про обмін полоненими. Напевно, більш ніж півроку я більше ні з ким не зустрічалася. Нам немає про що говорити, в нас немає спільних бачень.

- Вас туди не кличуть. А самі ви б хотіли з ним поговорити? Ось прокинулися вранці і подумали: "Хочу зустрітися з Порошенком і поговорити з ним про те, що взагалі відбувається? Може, він не знає".

- Ні. Ви знаєте, з такими дурними бажаннями я не встаю.

- Чи хотіли б ви бути президентом України?

- "Хочеться" - трохи в іншому виражається. Не хочу. Можу – буду, якщо треба. Але щоб це було таким великим бажанням… Це важко, це дуже велика відповідальність. Якщо я буду вважати, що це потрібно, то тоді я буду це робити.

- Чи вважаєте ви себе соціопатом?

- Ні. Я людей не ненавиджу. Можливо, частково мені простіше самій, ніж з людьми. Але серед людей я можу перебувати.

- Чи шкодуєте ви, що прийняли нагороду Герой України з рук П. Порошенка, якого ви вважаєте сьогодні своїм найбільшим політичним опонентом?

- Я не розцінюю його своїм опонентом, я розцінюю його ворогом українського народу. А щодо нагороди, то я вважаю, що він був просто передатчиком тієї нагороди, яку мені дав народ.

- Ким ви себе бачите в майбутньому?

- Щасливим українцем.

- Це буде громадянська спеціальність?

- Як вийде.

- Чи вивчаєте ви англійську мову?

- Не вчу. Я її розумію, говорити не можу. У мене немає в планах бажання сісти і вчити. Я думаю, що якщо воно потрібно, то воно набудеться саме в роботі.

- Чи є в українських спецслужб якісь претензії до вас?

- Вони мені їх не висловлювали.

- Чи надходять до вас якісь загрози?

- Та ні.

- Яка оцінка була у вас у школі з історії?

- З історії України – 5, з  всесвітньої – 4.

- Який улюблений предмет був у школі?

- Не було. Любила всі потроху.

- Улюблені артисти?

- Не віддаю ніяких переваг. Ціную людину за талант.

- Улюблений історичний персонаж?

- В історії треба вчитися, а не вибирати улюбленців.

- Є відео, де ви берете участь у програмі "Битва екстрасенсів". Навіщо ви в ній брали участь?

- Це була відпустка, мені не було що робити, і на мене вийшли журналісти і дуже просили, щоб я взяла участь у цій передачі. Я не знала, що таке ток-шоу, як вони робляться, це був мій перший досвід. Було наче цікаво побачити, що це все брехня. Це повністю вигадка.

- Чи вважаєте ви Росію країною-агресором?

- Так, звичайно.

- Чи хотіли б ви зустрітися з Трампом?

- Якщо треба. Будь-яка моя поїздка за кордон і зустрічі з людьми -  це зовсім не зустрічі з друзями чи якийсь приватний формат. Тільки у справі.

- А людський інтерес маєте до якихось людей?

- Так, але для цього треба спочатку людину взнати. Якщо після ділової зустрічі я зрозумію, що Трамп, як ви говорите, цікава людина, то, може, мені буде цікаво з ним зустрітися.

- Чи хотіли б ви кинути палити?

- Ні.

- Ваше найбільше досягнення?

- Попереду.

- Найбільша помилка?

- Немає.

- Чи вважаєте ви, як і раніше, як ви колись говорили, що наступний президент України буде диктатором?

- Можливо.

- Чи пішли б ви в розвідку з Ю. Тимошенко?

- Ні.

- Чому?

- Вона політик, а не воїн.

- Чи намагалися вас вербувати під час перебування в російській в'язниці?

- Мене намагалися вербувати, напевно, більш політично, ніж якщо брати це у військовому розумінні.

- Чи є у вас сьогодні кохана людина?

- Ні.

- Чи важко вам жити тільки в умовах роботи?

- Ні. Це для мене дуже комфортне життя.

- Чи погодилися б ви стати депутатом парламенту "ДНР-ЛНР"?

- Я таких парламентів не знаю.

- Ну от них.

- Я вважаю, що представниками будь-якого регіону України повинні бути люди, які там народилися і там живуть.

- Хто з ваших колег-депутатів у вас викликає позитивні емоції? Кому хочеться розповісти анекдот, посміятися?

- Я би не сказала, що для мене анекдот це позитивні емоції. І я щось не розглядала депутатів на предмет позитивних емоцій.

- А ви любите сміятися? Чому анекдот не є позитивними емоціями?

- Так. Але політика це не те, з чого варто сміятися.

- Ви вже кілька разів виїжджали за кордон. Де вам сподобалося найбільше?

- Я нічого не бачила. Я нічого не встигаю бачити, крім просто роботи.

- Чи є якесь місце на землі, куди ви мрієте потрапити?

- Так. Напевно, туди, де немає людей.

- Три речі, які ви зробите цього року і від яких не відступите?

- Є такі речі, але сказати не можу ні в якому випадку. Це те, що ви будете бачити. Я не забобонна, але не розкриваю стратегічних планів операцій.

- Дякую, Надіє.