Екс-керівник служби зовнішньої розвідки України Микола Маломуж в ефірі "112 Україна"
112.ua

Влащенко: Сьогодні в гостях людина, яка очолювала у нас розвідку з 2005 по 2010 рік - Микола Маломуж.

Добрий день. Як сьогодні працює наша розвідка? Чим сьогодні займається служба зовнішньої розвідки?

Маломуж: Роль розвідки надзвичайно визначальна, але вона невидима. В даній ситуації вона учасник і політичних процесів в Україні, і впливу на цю ситуацію. Це визначення  пріоритетів оборонної, безпекової, технологічної, економічної, політичної сфер. Тобто проблеми, які сьогодні надзвичайно актуальні для держави. І особливо в плані, можливо, упередження зовнішніх загроз, коли ми говоримо по Криму або сходу.Це нові технологічні цикли, які ми можемо пройти за десятки років, а можемо, наприклад, за рахунок розвідки, за місяці і роки. А це новий, якісний стрибок для України, потужна модель економічного знання щодо пріоритетів світових процесів, або великих корпорацій, банків, МВФ, резервної системи США, і впливи на ці ринки - як ми можемо в цій ситуації піднятися, наприклад, в період кризи. Це геополітика. І задуми, наприклад,  керівництва Росії, Європи, США, Китаю.

- Тобто є три напрямки роботи: агентурна, технічна, аналітична.

- Якщо ми говоримо про засоби, які використовуються, то це агентурна розвідка при допомозі тих співробітників, або агентури, які впроваджуються або в політичні, або в економічні блоки, або в військові, або в міжнародні організації для того, щоб мати глибоку інформацію. І технічна розвідка - це як один з компонентів, коли маючи високий технологічний рівень добувається інформація, але вже своїми засобами. І генеруючи їх спільно, агентурну і технічну, аналітичні підрозділи видають відповідну інформацію.  

-Чи багато сьогодні наших агентів є в РФ? У військах РФ? І наскільки сьогодні рівень цієї роботи піднято на належний рівень?

- Необхідно відзначити, що періодично ми мали потужні можливості і по Росії, і по третіх країнах - виходячи з того, який період працювали професіонали високого рівня, в першу черги голови, заступники голів і керівники структурних підрозділів. Відповідно, була розроблена концепція роботи по РФ щодо проникнення в їхні і політичні, і оборонні структури, і визначення геополітики щодо України. Тобто, коли очолювали керівники, які мали високий фах, які не були заангажовані на політичне керівництво і зовнішнє, і внутрішнє, яке було зорієнтовано на Росію, тоді, відповідно, і був рівень захисту України великий. Ми не втратили Крим, ми не допустили, в свій час, війни, ми не допустили явних пріоритетів Росії щодо України.

-Що відбувається зараз?

- Від Януковича на службу були призначені непрофесіонали. Г. Ільяшов не мав ніякого відношення до розвідки. Він займався контрабандами в зоні луганського транскордону - був під прикриттям в луганському управлінні СБУ. Відповідальний був за переміщення контрабандних товарів, негласно, через кордон. Тоді перемістився в Крим, приймав чиновників високого рангу на відпочинок, і тоді був призначений за ці заслуги, під час Януковича, на цю посаду. Він зібрав команду таких же людей, які розпочинали роботу з тіньового бізнесу. Наприклад, кришування військово-технічних контрактів - це реалізація зброї разом з "Укрспецекспортом". Оце одна з тем, "важливих". Відповідно, робота по РФ була, практично, припинена. Хоча, на той час, ми відпрацювали всю модель, і агентурної і технічної розвідки, і ефективно володіли ситуацією по Росії. Всі задуми по Криму, всі задуми конфронтації, особливо період грузинських подій, коли ми стояли на межі війни і упередили, відповідно, були знецінені. Тобто і агентурна, і технічна розвідка практично не працювали по РФ. Як правило, всі матеріали, які поступали від розвідки, від резидентур, вони заборонялися. Якщо доповідалися, то не враховувалися ні самим Ільяшовим, ні  Януковичем, тому що це вже була інша політика - "це дружня країна, і ми повинні з ними дружити, а не вести проти них якусь розвідувальну роботу". А це - стратегічний провал, тому що не буває постійних друзів або постійних ворогів. Ми повинні з позиції розвідки вести постійну глибоку роботу по любій країні, а тим більше по РФ.

-А як ви вважаєте, Сущенко, який зараз знаходиться в РФ, як заручник, він журналіст, чи, дійсно, вів розвідувальну роботу?

- Сущенко - журналіст, він відпрацьовував ті завдання, професійно, які йому давала, відповідно, редакція. Ми говоримо про те, що це його основна функція. Якщо в якійсь ситуації можна говорити, що він, можливо, сприяв нашим спецслужбам, в першу чергу розвідці, відповідно це закрита інформація, яка не може бути оприлюднена. Але те, що по статусу журналіста його затримали, підозрюючи, що він розвідник, я рахую, що це великий прорахунок РФ. Реальних доказових матеріалів немає, і їх, практично, не може бути. В даній ситуації це як помста за те, що він займав активну в деякій мірі антиросійську, але проукраїнську позицію у Франції. Відповідно, він був взятий в розробку російською розвідкою. Вони знали, що в нього є родичі, що він  обов’язково приїжджає. Це спецоперація російських спецслужб по тому, щоб доставити нашого журналіста в РФ і там провести всі заходи, пов’язані зі звинуваченням його, начебто, в шпигунстві і діяльності проти Росії.

Новини за темою: У МІП заявляють, що не можуть розголошувати зміст листування з Сущенком

- Які країни нам ще цікаві, крім Росії?

- В першу чергу Туреччина, тому що надзвичайно складна ситуація і в геополітичному плані, і особливо в безпековому плані - як можлива зона регіонального конфлікту. Зрозуміло, що країни Східної Європи. Ми говоримо про партнерські стосунки, але якщо ми говоримо про реальні речі, то ми чули від представників США, Британії, що в нас можуть бути різні сценарії: з одного боку дестабілізаційні, а з іншого - розвал держави. Це прогнозують їхні розвідки. Відповідно, ми передбачаємо, що якщо це буде гірший сценарій, то ми можемо говорити про Румунію, Польщу, Угорщину, які можуть претендувати на наші території. І ці країни - країни першочергового розвідінтересу. Зрозуміло, що і ті країни, які знаходяться в зоні СНД, давні партнери наші, як в безпековому, так і в економічному, торговому плані.

-Якими цифрами мірялася агентура, коли ви були на чолі розвідки?

- Це були тисячі, виходячи з пріоритетів не тільки ближчих, а і далеких, тому що розвідка не появилася з нічого - агентурні позиції напрацьовувалися десятки років.

-Який бюджет на це давався?

- Бюджет давався якраз невисокий. Якщо ми говоримо про наш бюджет - 250 млн гривень, зараз трошки підвищили.

-Скільки агент міг витратити на місяць крім своєї зарплати, працюючи, наприклад, в Туреччині?

- Якщо це той, хто просто добуває інформацію, він може отримувати 2-3 тис. дол. мінімум. А якщо той, хто добуває технологічні якісь потужні розробки, він може отримувати сотні тисяч дол. для того, щоб він міг використати всі засоби для того, щоб здобути ту інформацію, яка цікавить нашу економіку, і ми отримуємо дивідендів набагато більше.    

-Зараз кількість агентури така ж чи менша?

- Набагато менша. Особливо в період перебування Януковича. Всі керівники, а це сотні людей, починаючи з голови, Маломужа, який мав саму цінну агентуру, а це сотні людей на зв’язку в самих різних країнах світу, вищого ґатунку, пішли. В системі розвідки ми не можемо здавати наших людей. Якщо ми пішли, віддати агентуру іншим, новим співробітникам, це, фактично, провалити розвідника і привести не тільки до його особистої трагедії, а і до великих втрат нашої країни.

Новини за темою: У скільки держава оцінює безпеку та оборону: Зарплати керівників українських силових органів

-Що у нас з технічною розвідкою? Ми чуємо про зломи серверів Нацбанку, Казначейства і т.д.

- Це система контррозвідки, яка повинна забезпечити збереження секретів. Колись мій керівник технічного департаменту, ще при Ющенку, зайшов в АП і подивився, як там використовуються засоби зв’язку і комп’ютери, він сказав, що це решето, яке доступно не тільки іноземним розвідкам, а й простому комп’ютернику. Тобто цілком таємні матеріали, надважливі секрети, які ми ще маємо в деяких сферах, вони доступні були всім. Керівники держави цинічно ігнорують режими. Режими таємності, режими перебування в приміщеннях, засідання РНБО, режими переговорів, режими, можливо, спілкування шифрованими зв’язками. Це ігнорується, тому що для цього потрібно дотримуватися якихось правил, а в нас не звикли  притримуватися правил.

- Кажуть, що на Донбасі є російські війська. А де відеоматеріали з цього приводу? Де прослушки?

- А от така велика проблема. На протязі 2005-2008 років ми практично обновили технічну  розвідку на рівень світових стандартів. Ми конкурували з Німеччиною, Великобританією, Францією, Росією. В режимі онлайн, коли ми продавали деякі засоби Індії, Україна у п’яти країн виграла в тендері - в прямому режимі перехоплення. Тобто маємо надпотужні можливості. Ільяшов і інші керівники, які потім прийшли, просто знищили цю технічну розвідку. Вони її перевели на тактичний рівень. Оці всі стратегічні засоби технічна розвідка діставала в Аденську затоку: зараз ми цього не маємо. У нас розробки, які вела спільно Академія наук, КПУ і наша професура - у нас 138 професорів в самій технічній розвідці. Це ті люди, які добувають комп’ютерну інформацію, дешифрування, радіоперехоплення, тобто всі напрямки по світу. Це все було знейтралізовано і зараз ефективного росту немає.

Новини за темою: Брехня розвідки, або Яке насправді життя в "ЛНР/ДНР"

-Але Ільяшова немає вже три роки.

- Ми повинні йти  в ногу. Новий керівник, який прийшов, вибрав тактику - якісь технічні засоби тактичного характеру. Для стратегічної розвідки повинні бути ті засоби, які дістають по всьому світу. Дістають секрети з перших кабінетів - Міноборони, президентів, урядів, ФСБ. Тепер ми все це відроджуємо, але, втративши три-чотири роки, треба наверстати. Для цього треба три-чотири роки і кошти. Стратегічно новим керівництвом, яке очолював п. Гвоздь, не була відпрацьована ефективна модель відновлення технічної розвідки. Це - великий провал. Він зробив ставку на тактичну розвідку на фронті. А це тактична розвідка Міноборони, і хай займаються. І він пішов не по тій лінії. Мало того, ми не отримали фінанси на нові розробки. Всі отримали фінансування, а стратегічна розвідка не отримала. Вона навіть менше отримала, ніж у минулому році. А стратегічна розвідка не тільки добуває інформацію і формує позицію і модель дій для президента, а якраз впливає на країни - на Німеччину, Францію, США. Тобто формування того формату, який був би не мінським, контактна група, а керівники США, Німеччини, Франції, сімки, двадцятки, які б консолідувалися щодо вирішення проблем на сході. Отут розвідка має можливості кращі, ніж МЗС, тому що це прямі впливи на президентів, на канцлерів. Маючи хорошу агентурно-технічну розвідку, ми маємо можливості впливати на ці країни.  Оце основа основ.

-Я знаю кілька світових шпигунів, які сіли за те, що вони робили донесення з інтернету - вміли аналізувати. Чи є у нас аналітики такого рівня?

- Коли ми готували нові напрямки агентурної, технічної розвідки, ми готували потужний аналітичний центр. Це б стало департаментом аналітичним. Ми пропонували Ющенку створити таке для держави. Він не захотів - створили на базі розвідки. Практично всі матеріали, які поступають від агентури, технічної розвідки, все, що є в технічному просторі, аналізується цим центром. Це не тільки аналіз, це - прогноз, моделювання ситуації і це вироблення рекомендацій, як діяти президенту. Це - професура найвищого рівня. Ми зібрали кращих аналітиків України, які пройшли  навчання за кордоном, тут пройшли, відповідно, пройшли практику великої роботи. Якщо говорити про цей департамент, то 128 спеціалістів ведуть цю роботу щоденно.

-А де були ці 128 фахівців, коли "профукали" Крим? Чому не знали, що російські агенти почнуть заварушку на сході країни? Ми не знали про Іловайський котел і Дебальцеве - про що повинна була попереджати розвідка, але не зробила цього.

- Стратегічна розвідка добуває інформацію за кордоном: про подальші перспективи і замисли. Останнє РНБО РФ, що там Аксьонов і Константинов, було відомо і докладено Турчинову. Був розроблений чіткий алгоритм дій в перший день, першу ніч. Ми їх висилали Турчинову вночі. Це було 22-24 лютого, видобуток інформації проходив, тому що розвідка ще не пішла - пішов Ільяшов. Попередили, що планується анексія. Маючи таку інформацію, запропоновано було, як ми робили в 1994 році, спрацювати на упередження. Турчинов сказав, що керівництво держави, він контролює ситуацію. Їх основна функція була, маючи інформацію розвідки, задіяти ресурси СБУ, прикордонників, МВС на першому етапі і упередити ці дії на протязі доби. Я передавав Турчинову через його помічників, що треба діяти швидко, передавав моделі дій. Ми говорили, що требі задіяти не кримське управління, яке пішло, не МВС місцеве, а оперативників центрального апарату СБУ. В СБУ 45 тис. співробітників. 99% залишилося проукраїнських сил. Втікли голова СБУ, заступники, а залишилися ті, хто десятки років працювали на незалежну Україну. Вони повинні були діяти вночі, переправитися воєнно-транспортними літаками, поки ще не було ніяких чоловічків. Прикордонники повинні були перекрити Керченську затоку, щоб не йшло підкріплення, і для цього вистачало сил. Аксьонов і Константинов, які прибували з Москви, повинні були бути заарештовані СБУ центрального апарату в аеропорту. 38 об’єктів, проросійських організацій, були в розробці СБУ - було запропоновано їх арештувати. Розвідка і контррозвідка повинні діяти без якихось рішень РНБО - це по закону. А на нашій території СБУ повинна діяти миттєво.

- Хто тоді очолював розвідку?

- Гвоздь. Але сама головна відповідальність була СБУ. В цій ситуації Турчинов, Наливайченко, Аваков - це були їх прямі функції, не Міноборони, бо війни ще не було. А далі це бумерангом вдарило по сходу.

-А на чиїй совісті Дебальцеве і Іловайськ?

- Дебальцевим і Іловайськом займалася тактична розвідка, військова на фронті. Вона не спрацювала, тому що мала мати інформацію. Але про іловайський контрудар було відомо військовій розвідці і ми одержали цю інформацію, стратегічна розвідка. Про це доповідалося керівництву держави. По своїм неофіційним каналам, одержавши інформацію, що планується контрудар з можливими тяжкими наслідками, це було донесено по різних каналах президенту і міністру оборони Гелетею, і голові СБУ Наливайченку. АТО ж проводить СБУ - це їх компетенція, формально. А вони сказали у Шустера, що 24 серпня ми вже будемо вішати українські прапори в Донецьку і в Луганську.  Я сказав, що планується контрудар і треба задіяти всі резерви, щоб упередити такі дії. Це було сказано у Савіка, тому що доповідали ми офіційно і неофіційно, дій не було, тому відкрито ми про це об’явили по телебаченню.

-Загиблий Таранов - це була випадковість чи терористичний акт?

- По всім даним, які ми маємо, це випадковість.

-Ви говорили, що Трамп особисто пообіцяв бути другом України. Що це означає?

- Я  вісім років в контакті з командою Трампа, в різні періоди, на міжнародних форумах ми зустрічаємося. Вся команда, коли ми зустрічалися з 1 по 5 грудня в Вашингтоні, заявила, що буде прагматична політика по відношенню до України. Розроблений план врегулювання під егідою США - двадцятка плюс Росія, Україна. Виходячи з геополітичних світових проблем, дорожня карта по Україні, Сірії, Афганістану.

Новини за темою: Трамп обіцяє розібратися, що відбувається на Сході України

-Чому Порошенко не запрошений на інавгурацію?

- Порошенко некоректно зайняв позицію. Ми мали контакт і з командою Клінтон і Трампа. А наше керівництво зайняло позицію Клінтон. І це викликало негативну реакцію.

-Чи готові ми до можливого тероризму усередині країни?

- Системно не готові. Частково - так. Зараз треба створити потужну систему, а її поки що немає. Для цього потрібні професіонали в кожній структурі - в розвідці, контррозвідці і військовій розвідці.

- Ваше питання?

- Які перспективи нашої інформаційної роботи проти РФ?

-В інформаційній сфері, як і в усіх сферах, повинні працювати професіонали. В журналістиці повинні бути талановиті люди, які пов'язані з розвідкою і які вміють розганяти інформацію. Не тупу пропаганду.

- Високого рівня професіонали - це перспектива нашої держави на протязі року-півтора, я впевнений.  

- Вельми дякую.